Розділ і. Свято-Успенський собор

1.1.Архітектурні стилі храмобудування на Волині

Серед досить численних міст Волині провідну роль у продовж століть відігравав Володимир - Волинський. В Україні є небагато міст, які за історичним та культурним значенням могли б суперничати з Володимиром – Волинським. Перша літописна згадка про це місто належить до 988 р. У звязку з наданням його великим київським князем Володимиром Святославичем в уділ своєму синові Всеволодові. Саме в цей час київський князь запроваджує на Русі християнську релігію. З метою її поширення він будує міста, споруджує в них церкви, монастирі та школи.

На території літописного Володимира відомий цілий ряд памяток монументальної культової архітектури 12 – середини 14ст. Про це свідчать писемні та археологічні джерела. Щоправда, відомостей про камяні чи цегляні монументальні споруди тут до середини 12 ст. не зустрічаються. Можливо, це повязано з тим, що давньоруські літописці до кінця 11ст. приділяли мало уваги цим землям, а скоріше за все камяних споруд в 11ст. у цьому регіогні просто не зводили, задовільняючись деревяними.

Камяно-будівельне мистецтво появляється на Русі разом з християнством, і то першопочатково лише в одному Києві, звідки воно дуже помало розповсюджувалося і по іншим великим містам. Навіть в самому Києві майже всі перші храми були деревяні, і тільки Десятинний храм, як перша всенародна святиня, і віковічний памятник просвітництва Руської землі світлом христової віри, був побудований із камня. Так, деревяною, очевидно, була древнійша кафедральна церква в імя Успіння Пресвятої Богородиці, або «Володимирів храм» в урочищі «Стара кафедра». Існує сказання, що святий великий князь Володимир Рівноапостольний, – учредив у влаштованому ним місті Володимирі-Волинському єпископську кафедру, побудував в цьому місті кафедральну соборну церкву в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці, освячену першим єпископом цього міста Стефаном І: нововстановлена єпископська кафедра не могла, звісно, існувати без кафедральної соборної церкви. Ця церква деякий час служила усипальницею для удільних князів древньо -Волинського князівства, а також, ймовірно для Володимирських єпископів, але в ХІІ ст., а можливо раніше, від невідомих причин зруйнувалась, що й стало для князя Мстислава поштовхом до того, щоб побудувати новий соборний храм, в теж найменування, але зовсім в іншому місті, на деякій відстані від першого, хоча в самому центрі міста. В підтвердження цього повіря, місцеві історики вказували на зберігшися за містом останки якоїсь древньої камяної споруди. Крім цього, приводили древнє письмове свідчення, що існуюча на цьому місті деревяна церква в імя св. Федора ще в кінці XVII ст. будьто носила назву «стародавнєй кафедри владимирских епископов».

В 1886 р. в Володимирі професор А. В. Прахов, проводивши археологічні розкопки, захотів перевірити це сказання. І справді, в 2 - 3 верстах від межі сучасного міста, в селі Федоровці на одному з підвищень правого берега р. Луги, показався насипаний холм, ймовірно ховавший останки якоїсь древньої будівлі.[37]. Коли приступили до розкопок, на глибині близько 2 аршин були відкриті низи кам’яного храму, довжиною в 36 і шириною в 24 аршин. Храм виявився трьохкорабельний, складений з кирпичів, які за звичай використовувались в X – XIII ст., з характерним розовим цементом товщиною в вершок і більше. Стіни храму зовні були прикрашені кирпічними колонами, а в середині розписані фресками, надписи на яких, судячи по уцілівшим на штукатурці буквам, були словянські. Підлога була із поливних різнокольорових орнаментів, виложених мозайкою. В стінах храму були влаштовані ніши у формі аркосоліїв, але в них нічого не знайшли. Внутрені стіни паперті були зайняті склепами, але судячи по кирпічу, із якого вони були складені, видно що ці склепи пізнішого походження. Вони виявились наповнені мусором, змішаним з людськими кістками. Ніяких предметів, які могли б служити хронологічними вказівками відносно єпохи існування храму не були знайдені.[37]. Хоча його архітектура, будівельний матеріал, спосіб кладки, характер прикрас та інше – все це не дозволяє сумніватись в тому, що ми маємо справу з останками памятника великокняжої єпохи, побудованаго не пізніше XII – XIII ст.[25].

Ця древня кафедральна Успенська церква (або «Володимирів храм») ймовірно, існувала там, де нині знаходяться камяні руїни в урочищі, яке в народі називається «Стара катедра». В підтердження того, що саме на цьому місті існувала ця церква, може свідчити те, що до цих пір місцевий народ називає урочище де вона знаходилась, – «Старою катедрою».[7]

Коли ця деревяна церква в половині XII ст. від вітхості чи з інших причин, зруйнувалась, то в замін її Володимирський князь Мстислав Ізяславович в 1156 – 1160 роках побудував нову камяну соборну Успенську церкву, на новому місті, вдалі від першої.