3. Соціальна середу як умова розвитку особистості. Особистість і діяльність

Е. Дюркгейм: основні властивості соціального індивіда. Суспільство, його одиниця вивчення не окрема людина, а взаємодія між індивідами. Суспільство - сукупність взаємодій індивідів. Соціальні факти (мова, писемність, юридичні та моральні норми) - будь-які соціальні стереотипи: можуть існувати незалежно від індивіда, нав'язуються індивіду (наприклад, соціальне течія). Перші форми соціальної поведінки - спільна регуляція поведінки. Людина входить у суспільство, втрачаючи свою персональность, віддає себе соціальному «ми» і стає соціальним індивідом. Л. С. Виготський: властивості соціального індивіда - ВПФ. Це результат перетворення натуральних функцій. Вони управляються не самостійно, а спільно з іншими людьми (розділені з ними). Засоби управління поведінкою - соціальні факти. «Наша перша пелюшка - це саван нашої природного індивідуальності». Соціальна ситуація розвитку. Три аспекти умов розвитку особистості: 1) зміст. 2) функція. 3) генез. (1) необхідна умова для розвитку особистості - ставлення людини до дійсності. Вона може бути специфічною для різного віку. Соціальність взаємодії між людьми - необхідна умова уявлення про себе. Розуміння інших - умова розуміння себе. (2) соціальна середа - фактор психічного та особистого розвитку. Теорія двох факторів: біологічний і соціальний. Виготський: соціальна середа - не тільки фактор, тому що включає і самої людини. Не відносини людини до дійсності, а ставлення людини в дійсності. Основна функція РСР - забезпечення розвитку людини та забезпечення наявності певних властивостей. (3) Середа готує можливості новоутворень людини, вони анулюють її, виникає нова ситуація. А. Г. Асмолов: в житті є дві тенденції: до збереження традицій (стабільна) і до розвитку (пошукова). В особистості є соціальне і індивідуальне. У. Джемс: можливості вирішення протиріч між соціальним та індивідуальним. Приклад їх динамічної зв'язку: потреба в спілкуванні. Два аспекти: а) потреба в приналежності соціального цілого; б) потреба бути поміченим. Соціальна звичка - типове взаємодію з іншими людьми. Е. Дюркгейм. Соціальний факт - таке уявлення, яке не залежить від окремого індивіда та присвоюється їм з необхідністю. Особливості: 1) соціальний факт тотальний. Немає різниці між громадським та індивідуальним. Фромм: соціальний характер - щось афективно прийняте. 2) соціальний факт глобальний. Леві-Брюлль: колективне свідоме подання - єдність пізнавальної, афективної і моторної сфер. Містичність традиційного свідомості: нема різниці між реальністю і легендою. Сучасна психологія: ефект ореолу. А. А. Бодальов: пред'явлення фотографій з повідомленням про соціальну роль героя. Дві третини випробуваних схильні до ефекту ореола. 3) співпричетність соціального факту. Тут забезпечується соціальна необхідність, а також розуміння людиною будь-якої події, що сталася з ним. Причетність - байдужість до причинності і логічного протиріччя. Дослідження Еванс-Прічарда: дослідження тубільних пояснень. Соціальний характер. Фромм. 1) загальність: суттєве ядро ​​характеру більшості членів групи, яке склалося в результаті досвіду і способу життя. 2) Відбиває суспільні потреби та забезпечує нормативне поведінку. 3) характер зберігає структуру суспільних потреб і способів поведінки. Джемс: соціальне Я забезпечує впорядкованість соціального життя. Природні та культурні умови соціального життя. 1) природа і культура необхідні для становлення соціального індивіда. 2) природний і культурний досвід повинен бути їм присвоєно. 3) цей досвід повинен бути з необхідністю відтворений. Суперечність: обидва досвіду обов'язкові, але при цьому пред'являють до індивіда якісно різні вимоги. Джерела проблем: а) природні умови - вихідні дані, які потрібно враховувати. Це матеріал для перетворення за правилами, які дає культура. Соціальний індивід - це перетворена природа. Б) природний досвід дан, а культурний досвід містить можливість привласнення. Природний індивід має властивості, як фактами. Культурний індивід створює властивості, артефакти. Організм не винен, а особистість відповідальна. В) відтворення природного досвіду має готові механізми. Культурний досвід - ні, потрібно продуктивне відтворення. Культурний досвід відтворюється особистісним вчинком. Це відбувається кожен раз в невизначеній ситуації. Організм породжують, а особистість відроджується. Можливо функціональне змішання природи і культури: культура - вихідні дані, мої власні природні потреби - принципи її перетворення. Відмінність соціальних і культурних норм. Мамардашвілі: «До будь-яких соціальних умов потрібно бути ввічливим, потрібно дотримуватися їх».