Додаток 3

Відмінності у визначенні одиниць обліку основних засобів (фондів) з погляду економіки бухгалтерського та податкового обліків (порівняння)

Підхід бухобліку згідно з Положенням (стандартом) БО 7		Підхід податкового обліку згідно із ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”
№ п/п	Для цілей бухобліку п.п7. П(С) БО7	№ п/п	Для цілей податкового обліку п.п.8.3.4, 8.3.5 Закону
1.	Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.	1. 2.	Облік балансової вартості основних фондів, що підлягають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді, або їх структурному компоненту і в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи. Облік балансової вартості основних фондів, що підпадають під визначення груп 2.3., ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.

Переоцінка (індексація) основних засобів (фондів) з погляду бухгалтерського та податкового обліків наведена у додатку 4.

Додаток 4

Переоцінка (індексація) основних засобів(фондів) з погляду бухгалтерського та податкового облікі (порівняння)

Підхід бухобліку згідно з Положенням (стандартом) БО 7		Підхід податкового обліку згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”
№ п/п	Для цілей бух обліку п.16 П(С) БО 7	№ п/п	Для цілей податкового обліку п.8.3. Закону
1.	Підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більше ніж 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У випадку переоцінки об’єкта основних засобів на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів до якої належить цей об’єкт	1.	Платник податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, що визначається за формулою: Кі = [І (а-1) – 1]/100 де І(а–1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не здійснюється.

5. Основний капітал підприємства: визначення, склад, структура(видова/вікова) та ступінь його прогресивності.

Основні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, що тривалий час приймають участь у виробничому процесі, зберігають свою натурально-речову форму і властивості та частинами переносять свою вартість на вартість готового продукту.

У практиці господарювання для правильного обліку, ефективного використання та планування відтворення основних фондів важливе значення має їх класифікація (рис.2).

За функціональним призначенням розрізняють основні фонди виробничого призначення та основні фонди невиробничого призначення. У загальній структурі основних фондів більшості підприємств України більш як 90% складають основні фонди виробничого призначення.

За характером участі у виробничому процесі основні фонди виробничого призначення поділяють на активні та пасивні основні фонди. Прогресивність змін у структурі основних виробничих фондів підприємства виражається у збільшенні частки їхньої активної частини. Чим вона більша, тим більші можливості підприємства нарощувати обсяги виробництва.

Додаток 1

Відмінності у підходах визначення основних засобів (фондів)

з погляду економіки, бухгалтерського та податкового обліків (порівняння)

Економічний підхід	Підхід бухгалтерського обліку Згідно з Положенням (стандартом) БО 7	Підхід податкового обліку згідно із законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”
Визначення	Визначення (п.п.4 П(С)БО 7)	Визначення ( п.п.8.2.1. Закону)
Основні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, що тривалий час приймає участь у виробничому процесі, зберігає натурально-речову форму і властивості та частинами переносить свою вартість на готовий продукт (амортизується)	Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).	Основні фонди – матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 днів (календарних) з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей і вартість яких поступово зменшується у зв’язку із фізичними або моральним зносом.

Видова класифікація основних фондів. За радянських часів та в перші роки незалежності України основні фонди складалися з 12 груп [19, С.226]: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання (робочі машини та обладнання, силові машини та обладнання, вимірювальні, регулювальні прилади, пристосування та лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання), транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та прилади, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, капітальні витрати з поліпшення земель, інші основні виробничі фонди.

На сьогодні в Україні діють два підходи щодо обліку та оцінки основних фондів, зокрема і їх видової класифікації, а саме:

• бухгалтерського обліку [9; 15];

• податкового обліку [13].

У додатку 2 з метою порівняльного аналізу наводиться видова класифікація основних фондів згідно з положеннями, що:

• діяли в минулому (радянський період);

• діють на сьогодні.

На сьогодні, облік та оцінка основних фондів регулюється відповідно до:

1. Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (бухгалтерський підхід) [9; 15].

У тому числі:

• положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р №92, з прийняттям якого остаточно розмежовано податковий та бухгалтерський облік тих матеріальних цінностей, які за колишніх часів (до 01.07.2000р.) іменувались основними засобами (фондами);

• плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892 / 4285;

• інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за №893/4186.

Якщо раніше “основні засоби” й “основні фонди” можна було назвати синонімами, то сьогодні у визначенні цих понять існують значні (принципові) відмінності [20, С. 33-41].

2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями (податковий підхід) [13].

Видова класифікація /групування за елементами/ основних фондів /засобів/ (порівняльний аналіз) наведена у додатку 2.

Додаток 2

Видова класифікація /групування за елементами/основних фондів /засобів/. (порівняльний аналіз).

Економічний підхід (дореформений період)			Підхід бухгалтерського обліку (дійсний час) згідно із ЗУ“ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”			Підхід податкового обліку (на даний час) згідно з ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”
№ групи	Назва групи		Раху-нок	Суб-раху-нок	Назва рахунку відповідно до п.п.5 П(С)БО7	№ групи	Зміст групи (елементи групи) відповідно до п.8.2.2. Закону
За функціональним призначенням			За функціональним призначенням
1.		Будівлі (виробничі, адміністративні, господарські)	10* Основні засоби	101	Земельні ділянки	1.	Будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального корис-тування);
2.		Споруди (стовбури, шахти, столи)		102	Капітальні витрати
3.		Передавальні пристрої (електро- та тепломере-жа, трубопроводи тощо)		103	Будинки та споруди
4.		Машини й обладнання (силові, робочі, вимірю-вальні, обчислювальні)		104	Машини й обладнання	2.	Автомобільний транспорт, меб-лі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструмент, інше конторське (офісне) обладнання та устат-кування;
5.		Транспортні засоби (локомотив, вагон, авто, електрокари)		105	Транспортні засоби
6.		Інструменти та пристосування (відбійні молотки, лещата, патрони)		106	Інструменти, прилади та інвентар.
				107	Робоча і продуктивна худоба	3.	Будь-які інші основні фонди, не віднесені до груп 1, 2 та 4;
7.		Виробничий інвентар та причандалля (верстаки, столи, контейнери)		108	Багаторічні насадження
8.		Господарський інвентар		109	Інші основні засоби
9.		Робоча та продуктивна худоба	11’ Інші необоротні матеріальні активи	111	Бібліотечні фонди	4.	Електронно-обчислювальні ма-шини, інші машини, призначені для обробки інформації, їх програми забезпечення, пов’яза-ні з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інфор-маційні системи, телефони (у т.ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.
10.		Багаторічні насадження		112	Малоцінні необоротні матеріальні активи
11.		Капітальні витрати на покращення та рекультивацію земель		113	Тимчасові (не титульні) споруди
12.		Інші основні виробничі фонди		114	Природні ресурси
				115	Інвентарна тара
				116	Предмети прокату
				117	Інші необорні матеріальні активи

* В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 по статті “Основні засоби” наводиться вартість елементів основних засобів, які віднесено до їх складу згідно із П (С) БО 7 по рахунках 10 та 11 в сукупності. Причому по рядку 030 (баланс ф №1) – вказується залишкова вартість, по 031 – первісна, – по 032 – знос.

Структура основних фондів [17, С.6].

Видова структура основних фондів характеризується питомою вагою кожної групи в загальній (балансовій) їх вартості:

 _фі = (Ф_і  Ф_з ) × 100, (1)

де  _фі – питома вага і-ої групи основних фондів у загальній вартості (%);

Ф_і – вартість і-ої групи основних фондів;

Ф_з – загальна (балансова)вартість основних фондів.

Ступінь прогресивності структури основних фондів визначається питомою вагою активної частини в загальній (балансовій) їх вартості:

 _а.ф.= (Ф_а  Ф_з ) × 100, (2)

де  _а.ф. – питома вага активної частини основних фондів у загальній їх вартості (%);

Ф_а – вартість активної частини основних фондів;

Ф_з – загальна(балансова) вартість основних фондів.

Активна частина основних фондів – приймає безпосередню участь у процесі виробництва, сприяє збільшенню випуску продукції (машини, обладнання, устаткування).

Пасивна частина – здійснює опосередкований вплив на виробництво продукції (виробничі будівлі, споруди, інвентар).

Видова структура основних фондів підприємства суттєво відрізняється у різних галузях господарства. Так, в електроенергетиці більшу частку основних фондів становлять передавальні пристрої (32%) та силові машини й обладнання (33%); у паливній промисловості більше половини вартості основних фондів припадає на споруди (58%); у галузях машинобудування більше 45% займають машини та обладнання; у легкій промисловості на будівлі припадає 42% вартості фондів, у тому числі у швейній – 60%.

Основні фактори, що впливають на видову структуру основних фондів:

• виробничо-технологічні особливості галузі;

• темпи науково-технічного прогресу;

• ступінь розвитку різних форм суспільної організації виробництва;

• технічний рівень виробництва на підприємстві;

• відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;

• територіальне розміщення підприємства та інше.

Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості. Вона залежить переважно від ступеня оновлення підприємством своїх основних фондів.

Галузева структура ОФ характеризується співвідношенням питомої ваги ОФ різних галузей до їх загальної вартості.

Оцінка основних фондів

Облік основних фондів підприємства ведеться у натуральних та вартісних показниках [19, С.229-230].

Облік основних фондів у натуральних показниках ведеться для:

• розрахунку виробничої потужності;

• складання балансів обладнання;

• визначення технічного складу та стану основних фондів.

Технічний склад визначається за даними технічних паспортів обладнання.

Технічний паспорт – це документ, в якому вказується [16, С.11]:

• дата виготовлення;

• кількість ремонтів і модернізацій;

• проведена реконструкція;

• встановлений ступінь зносу;

• технічна продуктивність та ін.;

• облік динаміки основних фондів;

• планування розширеного відтворення;

• встановлення зносу;

• нарахування амортизації;

• розрахунок собівартості;

• розрахунок рентабельності підприємства.