Тема: Дія кримінального закону у часі та просторі.

1. Дія кримінального закону у часі.

Загальне правило дії кримінального закону у часі, воно встановлено ч. 2 ст. 3 ККУ

Злочинні діяння, його караність, та інші наслідки визначаються законом чинним на час вчинення злочину. Часом вчинення злочину відповідно до ч. 3 ст. 4 ККУ визнається час вчинення суспільно-небезпечного діяння незалежно від часу і факту настання його суспільно небезпечних наслідків, тобто: для злочинів з формальним і матеріальними складами -

час вчинення суспільно небезпечного діяння;

для злочину продовжуваного час вчинення останнього із запланованих діянь;

для злочину триваючого час початку "злочинного стану".

Чинним вважається закон який набув чинності до часу вчинення злочину і не втратив її на час вчинення злочину. Порядок набуття законів чинності визначається ст. 94 Конституції України.

1. Ординарний (конституційний) - полягає в тому що закон набуває чинності через 10 діб від дня його першого офіційного оприлюднення. Закони офіційно оприлюднюються шляхом надрукування їх повного і точного тексту, в офіційних друкованих засобах масової інформації. "Закон про порядок офіційного оприлюднення НПА та набрання чинності законів" 1997р. Офіційні друковані джерела

журнали: Офіційний вісник України, Відомості ВРУ, Офіційний вісник президента України. Газети: Голос України, Урядовий кур’єр.

Закон набуває чинності з моменту закінчення 10-ої доби після дня опублікування.

2. Екстраординарний (спеціальний) спосіб полягає в тому що закон набуває чинності з іншого моменту визначеного самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Різновиди екстраординарного способу:

1. Закон набуває чинності за сплвом іншого періоду часу від дня його опублікування (не 10-ть діб). В цьому випадку закон набуває чинності в момент закінчення останньої доби того строку якій у цьому законі визначений.

2. Закон може набути чинності з точно визначеної в ньому дати. Закон набуває чинності в момент початку тієї доби дата якої у ньому точно визначена.

3. Закон набуває чинності з дня настання певної події.

4. В законі вказується що він набуває чинності з дня його опублікування. Якщо в законі він набуває чинності з дня опублікування, то закон потрібно вважати чинним з моменту закінчення тієї доби в яку він був опублікований.

Закон набуває чинності:

1. З моменту набрання чинності законом який викладає його в новій редакції;

2. З набранням чинності іншого закону;

3. Закон може втратити чинність в момент закінчення строку на який він був прийнятий;

4. Закон може втратити чинність з дня винесення конституційним судом рішення про визнання його в цілому або в окремій частині неконституційним.

Виняток із загального правила про пряму дію закону в часі становить зворотна дія кримінального закону в часі.

Зворотна дія кримінального закону в часі – це застосування кримінального закону до злочинів вчинених до набуття ним чинності.

Зворотну дію мають тільки більш м’які закони. Тобто підставою зворотної дії ч. 1 ст. 5 КК:

1. Скасування злочинності діяння (невизнання в новому законі злочином того діяння яке в попередньому законі визнавалося злочином);

2. Пом’якшення кримінальної відповідальності, тобто зменшення обсягу обмежень прав і свобод в яких полягає зміст кримінальної відповідальності (пом’якшення кримінальної відповідальності має місце у випадках:

• Зниження максимуму при збережені мінімуму;

• Зниження мінімуму при збереженні максимуму;

• Зниження мінімуму і максимуму;

• У виключені альтернативних більш суворих покарань;

• Пом’якшення відповідальності у виключенні додаткового покарання;

• Пом’якшення відповідальності може перетворитись обов’язкове покарання на факультативне.

3. Закон іншим чином поліпшує становище особи яка вчинила злочин:

• У створенні нових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності;

• Розширення або пом’якшені існуючих підстав для звільнення від кримінальної відповідальності;

Не мають зворотної дії закони які:

1. Встановлюють злочинність діяння;

2. Посилюють кримінальну відповідальність;

3. Іншим чином погіршують становище особи яка вчинила злочин; Не змінюють становище особи яка вчинила злочин.

Ч. 3 ст. 5 ККУ кримінальний закон який частково посилює кримінальну відповідальність а частково пом’якшує її має зворотну дію тільки в тій частині в якій він пом’якшує кримінальну відповідальність.

Межі зворотної дії закону у часі. Закон який має зворотну дію у часі на всіх осіб які чинили злочини до набуття ним чинності і ще знаходяться у кримінально-правових відносинах з державою це особи (злочини які є латентними, поширюється на осіб кримінальні справи яких знаходяться ще на досудовому слідстві, на осіб справи яких знаходяться у суді, на осіб які засудженні за вчинення злочину і відбувають покарання, на осіб які засудженні за вчинення злочину але звільнені від відбування покарання з умовлянням, поширюється на осіб які мають судимість за вчинений злочин).

Закон який має зворотну дію на тих осіб чиї кримінально-правові відносини з державою припинилися: (на осіб звільнених від кримінальної відповідальності, на осіб по злочинам яких закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, на осіб судимість яких знята або погашена).

Наслідки зворотної дії закону в часі залежать від підстави зворотної дії та стадії розвитку кримінально-правових відносин особи з державою:

1. Якщо підставою зворотньої дії є: (злочин ще латентний; якщо справа знаходиться в суді вона підлягає припиненню, якщо особа відбуває покарання, вона підлягає негайному звільненню, якщо особа має судимість – її судимість погашається в день набрання законом чинності ч. 3

Ст. 88);

2. Якщо відбувається пом’якшення кримінальної відповідальності: (якщо особа вже відбуває покарання то у разі якщо розмір призначеного їй покарання перевищує санкцій встановленого закону він підлягає зниженню до цього максимуму ч.3. ст. 74 КК, якщо особа відбула покарання але має судимість то строк погашення судимості визначатиметься на підставі нового закону).

Особливості зворотної дії «проміжного» кримінального закону.

Проміжним називається такий кримінальний закон який набув чинності після вчинення злочину але вже втратив її до моменту винесення вироку по справі, але є більш м’яким ніж закон чинний на час вчинення злочину і закон чинний на час винесення вироку по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 ККУ проміжний кримінальний закон маж зворотною дію в часі.