13. Взаємозв’язане формування в учнів різних видів мовленнєвих умінь

Основними видами мовленнєвої діяльності є слухання, читання, говоріння й письмо. Навчання цих видів мовленнєвої діяльності найбільшою мірою відображає практичну спрямованість курсу української мови в сучасній школі. Указані види мовленнєвої діяльності можуть бути об’єднані на двох засадах: форма спілкування (усна, безпосередня, або письмова, опосередкована) і за характером спрямованості мовленнєвої дії. Слухання та говоріння реалізують усну форму спілкування, читання та письмо – письмову.

За спрямованістю здійснення людиною дії на прийом або видачу словесного повідомлення види мовленнєвого спілкування визначаються як рецептивні (сприйняття і перетворення інформації) і продуктивні (творчі). Через рецептивні види (слухання, читання) людина (рецепієнт, адресат) переважно здійснює прийом і переробку мовленнєвого спілкування (осмислювання, оцінювання, інтерпретування). Через продуктивні види мовленнєвої діяльності (говоріння й письмо) людина (комунікант, адресант) реалізовує процеси вираження думки, почуттів, переживань, світобачення, ставлення, волевиявлення в усній і письмовій формах мови, здійснює видачу словесного повідомлення в різних формах спілкування.

Згідно з видами мовленнєвої діяльності у школярів формуються чотири основні види мовленнєвих умінь: слухати, або аудіювати (тобто сприймати й розуміти мовлення в його звуковому вираженні), читати (тобто сприймати, розуміти й передавати вголос мовлення в його графічному вираженні), говорити й писати (тобто висловлювати свої думки, почуття й переживання, своє світобачення, ставлення і волевиявлення в усній і письмовій формах).

Слухання й читання – досить складні акти мовленнєвої діяльності. Уміння слухати й читати передбачає здатність правильно, адекватно авторському задумові розуміти усний і письмовий текст. Сприйняття мовлення вимагає його розуміння. Контроль може здійснюватися шляхом переказу тексту та його аналізу, самоконтроль – зіставленням власних результатів з іншими, зіставленням власного конспекту з відтворенням прослуханого тексту іншими учнями або шляхом повторного прослуховування учителя чи магнітофонного запису.

Готуючись до власного висловлювання, потрібно осмислити його тему (предмет мовлення), мотив і мету автора, основну думку висловлювання, яка зумовлюється метою.

Учні мають засвоїти, що до говоріння, як і до письма, необхідно готуватися. Підготуватися до говоріння і письма означає сформування текст, дотримуючись правил його побудови і разом з тим проявляючи власну неповторність як творчої особистості.

Формування усіх видів мовленнєвої діяльності має відбуватися у тісному взаємозв’язку. Єднальним чинником у цій системі виступає сама структура мовленнєвої діяльності. Осмислення учнями ситуації мовлення у процесі організованого слухання чи читання готує їх до виконання цієї дії під час підготовки до говоріння і письма.

14. Переказ у системі роботи з формування мовленнєвих умінь

Переказ – це вид роботи з розвитку зв’язного мовлення, який передбачає передачу в усній чи писемній формі прослуханого або прочитаного тексту. Умовно до переказів відносять також конспектування прочитаної статті, запис прослуханих виступів.

Перекази насамперед навчають глибоко розуміти й правильно передавати чужі думки, виробляють навички самостійного викладу думок в усній і писемній формах. Отже, переказ – це підготовча ланка до самостійного письма, до написання творів, створення власних аналогічних висловлювань. Працюючи над переказами різних текстів, учні збагачуються прекрасними зразками висловлювань, засвоюють правила побудови текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення.

У процесі роботи над переказом актуалізуються знання про типи, стилі і жанри мовлення, збагачується мовний запас учнів, розвивається вміння використовувати слова в точному їх значенні, користуватися різноманітними засобами мови. Учні “практично переконуються у великій ролі мовних засобів і необхідності дбайливого добору їх для повноцінного розкриття ідейного змісту й забезпечення вимог художньої передачі”.

Перекази дозволяють здійснювати значний виховний вплив на учнів. Завдяки використанню текстів патріотичного, морального, етичного змісту перекази дозволяють виховувати високі моральні якості, почуття добра й краси, порядності й людяності, честі й шляхетності, самоповаги й гідності.

Переказ унікальний вид роботи, бо одночасно формує всі чотири види комунікативних умінь – слухати, читати, говорити і писати. Учні навчаються осмислено слухати та читати текст, а потім репродукувати його в усній і писемній формах мовлення.

Проведення переказу сприяє розвиткові логічного мислення, бо виробляє вміння й навички аналізувати текст, виділяти в ньому головне й другорядне, родові й видові поняття, розкривати внутрішні зв’язки й закономірності, що лежать в основі змісту тексту, а потім у чіткій послідовності переказувати його.

За способом передачі тексту перекази поділяються на усні й письмові, за метою проведення – на контрольні й навчальні. Основна мета контрольних переказів – перевірити вміння й навички учнів передавати зміст прочитаного тексту з потрібною деталізацією, правильно, логічно, послідовно й грамотно.

За сприйняттям вихідного тексту розрізняють: а) переказ прочитаного, сприйнятого зором тексту; б) переказ почутого, сприйнятого на слух тексту; в) переказ тексту, сприйнятого на слух і зорово одночасно. Ці види переказів враховують необхідність розвитку різних здібностей учнів до сприйняття тексту, оскільки в житті ми зустрічаємося з необхідністю сприймати зміст прочитаного й почутого.

За ступенем знайомства з вихідним текстом розмежовують перекази незнайомого, тобто сприйнятого вперше тексту, і знайомого, відомого вже учням, наприклад, уривку з художнього твору, який вже вивчався на уроках літератури.

Стосовно змісту та обсягу вихідного й вторинного тексту розрізняють докладні, стислі (короткі) й вибіркові перекази. Мета докладного переказу – відтворити якомога детальніше, повніше зміст вихідного тексту. Мета стислого переказу – передати зміст стисло, узагальнено.