24. Поняття і ознаки кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальність — це особливий елемент у механізмі

кримінально-правового регулювання, в межах якого здійснюється реагування

держави на вчинений особою злочин.

Ознаки кримінальної відповідальності: 1) це особливий елемент у механізмі кримінально-правового регулювання, в межах якого здійснюється реагування держави на вчинений особою злочин; 2) офіційна оцінка поведінки особи як злочину, а її самої як злочинця може здійснюватись лише судом в обвинувальному вироку (ч.1 ст.62 КУ, ч.2 ст.3 КК); 3) кримінальна відповідальність тягне несприятливі наслідки для злочинця, іноді вони зводяться лише до визнання судом особи винною у вчинені злочину і тим самим її осуду з боку держави, але у більшості таких випадків такий осуд поєднується із застосування конкретного заходу кримінально-правового впливу, передбаченому кримінальним законом.

25.Форми реалізації кримінальної відповідальності

 Першою формою є засудження винного, виражене в обвинувальному вироку суду, не пов'язане з призначенням йому кримінального покарання.

Так, відповідно до ч.4 ст.74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільне небезпечною. Другою формою реалізаціїкримінальної відповідальності є засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри покарання, від реального відбування якого вона звільняється. Так, відповідно до ч.1 ст.75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Третьою, найбільш типовою формою реалізації кримінальної відповідальності є відбування призначеного винному судом покарання (наприклад, відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк). Останні дві форми реалізації кримінальної відповідальності створюють у особи судимість як правовий наслідок засудження її до певної міри покарання. Разом з тим судимість має свої межі, зазначені в ст. 89 і 90 КК, які визначають межі кримінально-правових відносин. Тому момент погашення або зняття судимості свідчить про припинення кримінально-правових відносин.

26. Межі кримінальної відповідальності

Межі кримінальної відповідальності – це визначені кримінально–правовими нормами об’єктивні та суб’єктивні критерії конкретизації обсягу юридичного обов’язку винного з моменту вчинення злочину до повної реалізації індивідуально визначеної форми відповідальності у зв’язку із вимушеним зазнанням передбачених КК України обмежень особистого, майнового або іншого характеру та правових наслідків вчиненого ним злочину, що покладаються на нього спеціальними органами держави.

Найбільш важливим критерієм правильного визначення об’єктивних меж кримінальної відповідальності за чинністю кримінального закону в часі є принцип зворотної сили кримінального закону. З метою конкретизації положень ч. 1 ст. 5 КК України пропоную викласти її в такій редакції: „Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі одночасно щодо норм Загальної та Особливої частини цього Кодексу, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі й на осіб, що відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.»

Об’єктивні межі кримінальної відповідальності за територіальним принципом просторової чинності кримінального закону полягають в тому, що всі особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підставі КК та імплементованих норм міжнародного права. Певних об’єктивних обмежень зазнає територіальний принцип чинності кримінального закону стосовно тих осіб, які користуються дипломатичним імунітетом. В зв’язку з цим пропонується доповнити ч. 4 ст. 6 КК абзацом другим такого змісту :»На цих осіб кримінальна юрисдикція України поширюється, як виняток, лише у випадках ясно наданої згоди на це держави, що їх акредитувала, яку вона висловлює позбавленням певної особи імунітету від кримінальної юрисдикції держави перебування (України).