Висновки

Аналіз літературних джерел показав, що внутрішній особистісний конфлікт можна визначати як гостре негативне переживання, яке викликане тривалою боротьбою структур внутрішнього світу особистості, що відбиває суперечливі зв'язки із соціальним середовищем і яке затримує ухвалення рішення.

Категорія внутрішніх особистісних конфліктів об'єднує психологічні конфлікти, які виникають через зіткнення різноманітних особистісних утворень: мотивів, цілей, інтересів т.п., що представленні в свідомості індивіда відповідними переживаннями..

Загальне ж значення внутрішніх особистісних конфліктів у психічному житті людини визначається тим, що змінюються колишні і формуються нові відносини особистості; змінюється сама структура особистості.

Внутрішній особистісний конфлікт завжди індивідуальний, носить особистісний характер. Тому його подолання залежить від таких факторів особистості, як вік, стать, характер, темперамент, соціальний стан, цінності й ін. Це обумовлює те, що універсальних способів подолання внутрішніх особистісних конфліктів, що однаково підходять для всіх людей і ситуацій, не існує.

Ефективні стратегії подолання внутрішнього особистісного конфлікту спрямовані на "роботу" з самою проблемою, зі змістом виниклого протиріччя і мають своєю метою подолання тих перешкод, які створює дана проблема на шляху можливості самоактуалізації особистості, її самореалізації і повноцінного життя.

Емпіричне дослідження, проведена на старшокласниках загальноосвітньої середньої школи показало, що особистісні фактори визначають готовність юнаків до конкретної взаємодії з оточенням. Однак емоційна ранимість не дозволяє однозначно прогнозувати характер наслідків, що розвиваються при особистісних розладах. Особливості емоційного особистісного реагування і стану особистісних адаптаційних систем створюють специфічний тип поведінки в индивідуально-значимих життєвих ситуаціях. Виділення у юнаків домінування в особистісному просторі тенденцій до фрустрації дозволяє вважати деякі фактори особистісного простору як такими, що здатні привести до розгортання внутрішнього особистісного конфлікту

Список використаних джерел

1.Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. М.: ЮНИТИ, 2005.

2.Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Словарь конфликтолога. М., 1995.

3.Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! Новосибирск: Наука, 1983.

4.Братусь. Б. Аномалии личности. К., 1989.

5.Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2000.

6.Громова О.Н. Конфликтология. М., 1998.

7.Дмитриев А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введение в общую теорию конфликтов. М., 1993.

8.Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб, 2000.

9.Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. М., 1995.

10.Дружинин В. Основы конфликтологии. Курс лекций. Ростов н/Д., 1998.

11.Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. М., 1990.

12.Ішмуратов А. Конфликтология. Казань, 1992.

13.Канатев Ю.А. Психология конфликта. М., 1992.

14.Козырев Г.И. Введение в конфликтологию. М.. 1999.

15Конфликтология / Под ред. А.С.Кармина. СПб, 1997.

15.Кох И.А. Конфликтология. Екатеринбург, 1997.

16.Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. К.: МАУП, 2000. - 256с.

17.Маслоу А. Самоактуализация //История зарубежной психологии: Тексты. , М.,1986

18.Мерлин В.С. Социальная психология. М., 1970.

19.Миллер Н. Основы конфликтологии. М., 1997.

20.Пірен М.І. Конфліктологія. К.: КВГІ, 1997. - 260с.

21.Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров`я / під заг. ред. М.С.Корольчука. К.: ІНКОС, 2002. - 272с.

22.Роджерс К. К науке о личности// История зарубежной психологии: Тексты. , М.,1986

23.Рыжов О. Политические конфликты. М., 1998.

24Уткин Э.А. Конфликтология. Теория и практика. М., 1998.

25.Фельдман Д.М. Политология конфликта. М., 1998.