9. Вимоги до сучасних систем головного освітлення, послідовність регулювання фар.

Автомобільні фари мають задовольняти дві вимоги: добре освітлювати дорогу перед автомобілем і не засліплювати водіїв зу­стрічних транспортних засобів.

На кожному транспортному засобі, розрахункова максимальна швидкість якого перевищує 40 км/год, потрібно ставити не менше двох фар далекого світла. Загальна кількість фар має бути парна. Сила світла фар далекого світла, ввімкнених одноча­сно, не повинна перевищувати 226000 кд. На кожному транспортному засобі слід ставити дві фари близького світла. Фари далекого світла мають випромінювати біле світло, можна застосовувати й фари із селективно-жовтим світлом. Далеке світло по­винно освітлювати дорогу на відстані не менше 100 м, а близьке — 30 м. Фари близь­кого світла потрібно розташовувати не нижче 500 мм і не вище 1200 мм від дороги. Відстань від площини бічного габариту автомобіля до зовнішнього краю світлового отвору повинна становити не більше 400 мм, а між внутрішніми краями останньо­го — не менше 600 мм.

Прилади світлової сигналізації. Ці прилади позначають габаритні розміри авто­мобіля та передають інформацію про зміну напряму руху чи його зупинку. Автомо­біль повинен мати габаритні вогні, сигнали гальмування, покажчики повороту, стоянкові вогні, ліхтарі та світлоповертачі.

Світлосигнальні прилади мають бути добре розпізнавані, що досягається кольо­ром розсіювача, а також переривчастим режимом їхньої роботи. Автомобільні світ­лосигнальні прилади мають червоний, білий та жовтогарячий кольори. З метою роз­пізнавання світлових сигналів важливо забезпечити потрібну дальність їхньоївидимості. Максимальну силу світла світлосигнальних приладів обмежують через можливе засліплення водіїв у темну пору доби. Мінімальна сила світла залежить від здатності органів зору розрізняти світловий сигнал у сонячний день.

У темну пору доби світлосигнальні прилади можна добре побачити, коли сила світла становить 2-12 кд. Щоб забезпечити видимість світлових сигналів у сонячний день, силу світла потрібно збільшувати до 200-700 кд.

Габаритні вогні призначено для показу наявності та приблизної ширини транспортного засобу. Кожен автомобіль повинен мати спереду й ззаду по два габа­ритні вогні.

Сила випромінюваного світла повинна становити 4-60 і 2-12 кд відповідно для передніх і задніх габаритних вогнів.

Габаритні вогні потрібно розташовувати на однаковій відстані від площини си­метрії, на однаковій висоті та в одній площині, перпендикулярній до поздовжньої осі автомобіля. Відстань між вогнями в ширину повинна становити не менше 600 мм, а висота їх установки — 400-1300 мм. Верхні габаритні вогні автобусів роз­ташовують на відстані не більше 400 мм від площини верхнього габариту. Відстань до площини бічного габариту для всіх габаритних вогнів також повинна не переви­щувати 400 мм.

Сигнал гальмування виникає, коли спрацьовують гальмові системи, що вказує на сповільненість руху чи зупинку автомобіля. На автомобілі потрібно мати два сиг­нали гальмування, які ставлять ззаду на однаковій висоті (400-1300 мм) й відстані від його площини симетрії. Відстань між парними сигналами гальмування повинна ста­новити не більше 600 мм, а їхня сила світла на осі відліку — 40-100 кд для одноре-жимних і 130-520 та 30-80 кд — для дворежимних ліхтарів вдень і вночі відповідно.

Покажчики повороту — це світлові прилади, призначені для сигналізації про зміну напряму руху автомобіля (праворуч чи ліворуч). Кожен автомобіль повинен мати два передні і два задні покажчики повороту, розміщені на одній висоті (400-1300 мм) і на однаковій відстані щодо поздовжньої площини симетрії автомобіля.

Сила світла передніх покажчиків повороту становить 175-700 кд, а задніх одно-режимних — 50-200 кд. Задні дворежимні покажчики повинні мати силу світла 175-700 кд вдень і 40-120 кд — вночі.

Ліхтарі заднього ходу виконують функції освітлювального й світлосигналь­ного приладів. За конструктивним оформленням і технічними вимогами їх відносять до світлосигнальних приладів. Можна застосовувати один чи два ліхтарі заднього ходу з безбарвними розсіювачами. Ліхтарі розмішують у задній частині автомобіля на висоті 400-1200 мм. їх вмикають тільки під час заднього ходу.

Фари можна перевіряти та регулювати за допомогою вимірювального екрана або спеціальних оптичних приладів —регло-скопів. У першому випадку, залежно від системи освітлення (американська чи євро­пейська), виконують регулювання далекого чи близького світла. Для європейської системи світлорозподілу на екрані розміром 2,5 х 2,5 м роблять розмітку. Горизон­тальна лінія НН лежить на рівні фокальних точок відбивачів фар на відстані Н₁, від горизонтальної площини (рис. 4.11, а). Лінія ББ розташування горизонтальних діля­нок, що їх освітлює близьке світло, лежить під лінією НН на відстані h_Б від неї (табл. 4.3). Похилені лінії світлотіньової межі направлені вгору під кутом 15° і вихо­дять із точок перетину вертикалей Л та П і горизонталі НН, які відповідають центрам фар. Вертикальна лінія VV лежить у поздовжній площині симетрії автомобіля.

Повністю заправлений і споряджений автомобіль із нормальним тиском повітря в шинах розміщують на рівному горизонтальному майданчику. Світловий потік дво-фарної системи освітлення з європейським світлорозподілом регулюють гвинтами за близьким світлом фар так, щоб межі освітленої та неосвітленої зон збігалися з гори­зонтальними і похилими ділянками лінії розмітки на екрані.

Екран для регулювання чотирифарних європейських систем освітлення має додат­кову лінію АА (рис. 4.11, б), проведену під горизонталлю НН на відстані h_д. Вертикалі ЛБ, ПБ, ЛД і Долежать у вертикальних площинах, які проходять через центри зовніш­ніх та внутрішніх фар. Світловий потік зовнішніх фар близького світла регулюють так само, як і у двофарній системі. Після цього закривають зовнішні фари і послідовно по одній внутрішні. Вмикають далеке світло і регулювальними гвинтами оптичні елемен­ти ставлять у положення, в якому центри світлових плям внутрішніх фар далекого світ­ла збігаються з точками перетину вертикальних ліній ЛД і ПД з горизонталлю АА.

Відстань h_Д, mm, можна обчислити за формулою:

H_Д = H-H(1-1,4- 10-⁵l)

Усі розміри потрібно підставляти в міліметрах.

Силу світла можна вимірювати серійно виготовленими приладами—люксметра­ми (Ю-17, Ю-117 та ін.). Щоб дістати силу світла, яке випромінює фара, виміряну на екрані освітленість потрібно помножити на квадрат відстані (вираженої у метрах) від фари до фотоелемента (екрана).

Хоча устаткування і просте, проте метод контролю та регулювання фар за допо­могою екрана має неабиякі вади: потрібні великі площі для організації поста; примі­щення слід затемнювати; невелика продуктивність праці.

Для усунення цих вад було створено спеціальні прилади —реглоскопи (рис. 4.12). Найпоширенішими є: К-313, «Новатор», «Бош», ПРАФ-8, «Маршал», «Работті», «Лукас», «Мотекс» та ін. Для випробування фар реглоскопом його корпус 3 просува­ють вертикально по штативу 2 до суміщення з віссю фари. Пересувний візок 1 під­кочують до фари автомобіля на певну відстань (установний стержень 7) так, щоб осі фари та реглоскопа збіглися.

Промінь світла спрямовують на збиральну лінзу 6, що концентрує світло фари на дзеркалі 4, яке заломлює його і спрямовує на матовий екран 5. Пляма світла 9 висвіт­люється на нерухомій шкалі 10. Порівнюючи розташування плями та її форму з ета­лоном, доходять висновку про правильність установлення фари. На екрані 5 також установлюють фотоелемент люксметра, що дає змогу оцінювати силу світла, яке ви­промінює фара.