10. Види та наслідки безробіття і напрямки та інститути державного регулювання зайнятості

Види безробіття:

1. Фрикційне безробіття – виникає у зв’язку з тим, що рівновага між кількістю найманих працівників та кількістю робочих місць встановлюється протягом певного часу; причинами цього є:

• недосконалість інформації про вакансії та необхідність певного часу щодо її розповсюдження;

• особи, активно шукаючи роботу, яка відповідає їхнім вимогам, змінює своє територіальне місце проживання.

Складовими фрикційного безробіття є:

1. безробіття очікувань – виникає у зв’язку з припиненням працівником роботи за чинним трудовим законодавством заради більш високооплачуваної роботи, приступити до виконання якої можна тільки з часом;

2. спекулятивне безробіття – виникає у зв’зку з тимчасовим зниженням реальної заробітної плати; за такої ситуації працівники будуть очікувати більш високих ставок заробітної плати.

2. Структурне безробіття – пов’язане зі змінами, які відбуваються у структурі виробництва, відповідно до яких роботодавці вимагають змін у кваліфікації, навиках та знаннях працівників. За такої ситуації працівники повинні пройти професійну перепідготовку, підвищити кваліфікаційний рівень; в іншому випадку вони втрачають роботу. Різниця між фрикційним та структурним безробіттям полягає в тому, що за 1-го виду працівники мають знання та навики, які вони можуть продати, а структурні безробітні потребують певного часу, щоб отримати перепідготовку.

Сукупність фрикційного та структурного безробіття складає природне безробіття, яке відповідає стану повної зайнятості в суспільстві.

3. Циклічне безробіття – виникає в період кризи, тобто в моменти зменшення обсягів виробництва.

Інші види безробіття:

1. добровільне – виникає за власним бажанням звільнення працівника;

2. вимушене – виникає, коли працівник звільняється через скорочення персоналу адміністрацією;

3. приховане – це неповна зайнятість у вигляді надання робочим адміністративних відпусток, відпусток за власний рахунок, встановлення неповного робочого дня;

4. постійне і тимчасове – безробіття за тривалістю.

Наслідки безробіття

Безробіття призводить до значних економічних втрат. Головною ціною безробіття є не випущена продукція. Кількісно зв’язок між безробіттям та відставанням в обсягах ВВП відображає закон Оукена, який говорить про те, що кожний відсоток перевищення фактичного рівня безробіття над природним призводить до відставання номінального ВВП на 2,5%:

, де

- коефіцієнт Оукена (2,5%),

- фактичний рівень безробіття,

- природний рівень безробіття,

- номінальний ВВП,

- потенційний ВВП.

Державне регулювання зайнятості

З погляду інтересів довгострокової перспективи завдання уряду полягає у забезпеченні ефективних змін у структурі зайнятості. Державне забезпечення зайнятості здійснюється як прямими, так і не прямими методами.

До прямих методів належать:

• законодавче регламентування умов найму та використання праці через трудове законодавство;

• стимулювання створення нових робочих місць;

• створення стимулів для зацікавленості найманих працівників пропонувати трудові послуги тощо.

Непрямі методи:

• державна стимулююча політика, спрямована на створення додаткових робочих місць через систему організації та розширення громадських робіт;

• фіскальна політика, спрямована на зміну ставок оподаткування, з одного боку, та використання субсидій, асигнувань та інших важелів, спрямована на підтримання та підвищення рівня зайнятості з іншого;

• здійснення виплат по безробіттю і т. ін.;

• встановлення рівня прожиткового мінімуму та створення умов для його забезпечення.