Вправи на удосконалення навички швидкого читання.

У виробленні швидкого читання треба прагнути до тем­пу читання, що відповідає темпу усного мовлення і забез­печує свідоме сприймання змісту прочитаного. Але в кожно­му класі слід добиватися нормального для даного класу темпу читання, для якого існують програмові вимоги.

Швидке читання — не самоціль у навчанні дітей читан­ня. Однак воно сприймається як істотна риса культури читання. Врешті-решт навчитись швидко читати прагне кожна освічена людина. Психологами доведено, що при швидкому читанні активніше й ефективніше засвоюється і переробляється інформація прочитаного. Звідси висновок: повільне читання — не найкращий спосіб засвоєння прочи­таного.

Досягти нормального темпу читання можна щоденною практикою. Найбільш ефективним визнається читання в класі, яке контролюється і кваліфіковано виправляється вчителем. Проте це не означає, що не треба заохочувати дітей до домашніх вправ у швидкому читанні. Навпаки, учні повинні виробити в собі звичку читати вдома: вголос і про себе. До контролю цього доречно залучити батьків.

Велику роль у навчанні швидкому читанню відіграє зразок учителя. Темп його читання — взірець, до досяг­нення якого мають готувати себе учні. Але нічого особли­вого, незвичайного в його читанні не може бути: темп чи­тання повинен забезпечувати розуміння прочитуваного.

Як і інші якісні різновиди, швидке читання розвива­ється завдяки систематичному читанню на уроках і в позаурочний час. Прийоми заохочення — це і читання в особах, і «змагання» на швидкість читання, і розповідь прочитаного чи відповіді на запитання, і відшукування відповідей в тексті на запитання, написані на дошці, і добір до тексту написаних на дошці заголовків (3—5 речень) та ін. І все ж слід прагнути не тільки до інтенсивності застосування таких і подібних прийомів, а й до створення умов заохочення дітей до читання.

Постійний прийом навчання швидко читати — багато­разове прочитування тексту в класі. Воно підтримується розмовою з приводу прочитаного: «Знайдіть і прочитайте...», «Якими словами намальовано...». Така розмова має від­крити учням те, чого вони самі не збагнули. Так створю­ється бажання ще і ще раз звернутись до тексту.

Існують й інші прийоми роботи над удосконаленням швидкості читання. Серед них рекомендація — розширю­вати зорове поле читання, тобто привчати дітей бачити, сприймати, схоплювати не одне, а кілька слів. Навчання цьому здійснюється поступово: на певний час дітям показу­ються сполуки слів, які вони повинні сприйняти, запам'я­тати, а потім повторити усно чи написати. Подібна робота ускладнюється: кількість слів збільшується, час на їх спри­ймання зменшується. Цей прийом розвитку швидкого чи­тання рекомендується запроваджувати у післябукварний період, коли учні володіють зв'язним читанням. Логічним продовженням такої роботи може стати розвиток антици­пації, тобто уміння передбачати продовження тексту. Навчання дітей розвитку передбачення можна будувати на прикладах типу: Учні ідуть до ... Діти продовжують ... ... школи, тобто вони свідомо ставляться до тексту, а тому й у змозі продовжити його.

Існують норми швидкості читання для кожного класу. Вони представлені в «Пояснювальній записці» програми з української мови. Швидкість читання визначається кіль­кістю прочитаних слів за 1 хвилину. Нормативні цифри визначають темп читання на кінець навчального року. Уміння учнів відповідного класу читати згідно з вимогами учитель готує протягом усього навчального року.

Наступні вправи розвивають вміння артикулювати, вчать правильно дихати, запобігають регресіям (частому поверненню очей до вже прочитаного), формують уміння передбачати наступні літери, слова.

• Знаходження за даним початком чи кінцем усього речення (або логічно закінченої частини).

• Читання "вище норми" (читання опрацьованого тексту на швидкість).

• Читання деформованих речень.

• Читання незакінчених речень, їх доповнення і знаходження в тексті з метою перевірки, чи правильно закінчили.

• Читання-гудіння (напівголосне) зі зміною темпу читання.

• Читання наввипередки знайомого тексту.

• Читання за обмежений час. Самоконтроль кількості прочитаного або взаємоперевірка.

• Напівголосне читання сусідові.

• Виробленню швидкості читання сприяють вправи на орієнтацію в тексті, а саме: знайти заданий уривок, опис, міркування, діалог, розмову і т. д., тобто вибіркове читання.

• Вправи на миттєве сприйняття речення. Відтворення того, що запам'ятали.

Для кращого розвитку швидкочитання необхідно розвивати пам'ять, пильність, увагу. Це досягається такими вправами.