Тема 9. Забезпечення фінансової стійкості банку

Як і будь який інший банк ПАТ КБ «ПриватБанк» формує резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.

Одним з найважливіших факторів забезпечення довіри до банків є підтримання їх фінансової стабільності.

Фінансова стійкість комерційного банку, його спроможність з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком реалізовувати свої функції на ринку незалежно від впливу внутрішніх ти зовнішніх факторів.

Порядок формування фондів банку, розміри відрахувань визначаються і затверджуються Зборами Учасників у відповідності із Законами України «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність», нормативними актами Національного банку України і засновницькими документами банку.

Одним з таких резервів є резервний фонд комерційного банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюється загальними зборами акціонерів (учасників) банку.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не меншим 5% від прибутку банку і не більшим 25% розміру регулятивного капіталу банку. Резервний фонд формується і враховується окремо в Головному банку і в філіалах.

Наступним видом резервів комерційного банку є резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Порядок формування та нормативи відрахувань до нього встановлює Національний банк України.

Комерційні банки також формують резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості і від операцій з цінними паперами. Порядок формування та використання таких резервів також регламентується Національним банком України.

Розглянемо детальніше порядок формування та використання останніх двох видів резервів у ПАТ КБ «ПриватБанк».

ПАТ КБ «ПриватБанк» формує резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті кредитної діяльності. Він зобов'язаний створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом і процентами за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантії та поручительства.

Не створюється резерв за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного комерційного банку.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмір резерву визначається відповідно до загальної суми всіх кредитів, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Розрізняють резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.

Нестандартна кредитна заборгованість включає в себе кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Резерв під стандартну кредитну заборгованість ураховується комерційним банком під час розрахунку розміру капіталу та відповідних економічних нормативів, установлених Національним банком України.

Комерційний банк оцінює фінансовий стан позичальника і перспективи повернення кредитів та депозитів перед наданням йому кредиту чи депозиту.

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв для кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву.

Резерв розраховується від чистого кредитного ризику, при визначенні якого сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятого забезпечення (безумовних гарантій та предметів застави).

Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку чистого кредитного ризику (резерву під кредитний ризик), - це гарантії:

- Кабінету Міністрів України;

- банків, які мають офіційний кредитний рейтинг, не нижчий ніж «інвестиційний клас»;

- урядів країн категорії «А» (Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія);

- міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку).

Предметами застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб - майнових поручителів), що беруться до розрахунку чистого кредитного ризику (резерву під кредитний ризик), є:

- майнові права на грошові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий ніж «інвестиційний клас»;

- майнові права на грошові депозити, розміщені в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов»язань за кредитом;

- дорогоцінні метали, які належать позичальнику і перебувають на зберіганні в банку-кредиторі та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;

- державні цінні папери;

- недержавні цінні папери - акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;

- зареєстроване нерухоме майно;

- рухоме майно;

- інші майнові права.

Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця за станом погашення позичальником/контрагентом – юридичною особою кредитної заборгованості за основним боргом (у тому числі за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу є:

- "добрим": якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

- "слабким": якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

- "незадовільним": якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

Фінансовий звіт комерційного банку покликаний забезпечити інвесторів, кредиторів та інших користувачів інформацією, необхідною для прийняття ними обґрунтованих управлінських рішень. Проте цей важливий фінансовий документ з року в рік усе більше ускладнюється, обростає додатковою інформацією, значними об’ємами даних про поточну та минулу діяльність банку і врешті стає важкодоступним і складним для сприйняття не лише широкого кола користувачів, а й управлінського персоналу банку.

Обов'язковою вимогою до фінансової та статистичної звітності є її порівнянність, можливість зіставлення показників звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій.

Фінансова звітність включає:

- балансовий звіт - розкриває фінансовий стан банку на 1 січня наступного року шляхом відображення всієї балансової статі в розрізі активів і пасивів (Додаток М);

- звіт про фінансові результати - характеризує результати діяльності банку за звітний рік в розрізі доходів і витрат (Додаток П);

- звіт про власний капітал - відбиває зміни і рух акціонерного капіталу протягом звітного року

- звіт про рух грошових коштів - розкриває джерела отриманих банком наявних і безготівкових засобів і напрям їх використання в звітному періоді, розмежовує рух засобів протягом звітного періоду згідно з розділенням діяльності банку на операційну, інвестиційну і фінансову (Додаток С);

- додатки до звітів залежно від потреб користувачів - необхідні для розкриття і уточнення суми, суть і класифікації операції, до якої вони відносяться.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Фінансові звіти за звітний період, менший, ніж календарний рік, є проміжними звітами. Проміжні звіти складаються щодня, щомісячно і щокварталу наростаючим підсумком з початку року.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку і включає істотну, своєчасну і достовірну інформацію, що сприяє ухваленню правильних економічних рішень шляхом оцінки минулих, теперішніх часових і майбутніх подій.

Банком складаються консолідовані звіти. Консолідація звітності передбачає послідовне об'єднання відповідної статі фінансових звітів Головного банку і його філіалів, виключаючи розрахунки між філіалами, і розрахунки між філіалами і Головним банком. Річна фінансова звітність підлягає обов'язковій перевірці і підтвердженню її незалежним аудитором відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність».

Відповідальність за достовірність фінансової звітності і термінів її надання несуть керівник і головний бухгалтер банку.

Для планування, контролю і ухвалення відповідних управлінських і економічних рішень керівництвом банку використовується управлінська звітність. Метою складання управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами і оцінювати ризики. Періодичність і рівень деталізації управлінської інформації залежить від внутрішньої організації банку і вимог менеджменту. Склад і зміст звітів може змінюватися залежно від користувача і їх призначення. Звіти складаються як за місячними даними, так і наростаючим підсумком з початку року шляхом коректування і деталізацій відповідної статі фінансових звітів.

Ведення податкового обліку згідно вимог податкового законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», дає можливість складати податкову звітність. Базою для ведення податкового обліку є статті доходів і витрат фінансового звіту, що деталізуються в розрізі статі податкової декларації, а також інші активні і пасивні статті фінансового обліку.

Податкова декларація з додатками - основна форма податкової звітності. Наявність тих або інших податкових звітів обумовлюється чинним законодавством, яке визначає систему податків і зборів в Україні.

Склад і зміст податкових звітів встановлюється Державною податковою адміністрацією України, Пенсійною фундацією і іншими податковими органами.