- •1 Вступ
- •2 Загальний розділ
- •2.1 Важливість та актуальність вибору теми
- •3. Розрахунок виробничої програми
- •Приймаємо 6 обслуговувань.
- •Приймаємо 19 обслуговувань.
- •Приймаємо 650 обслуговувань.
- •3.3 Розрахунок програми поточного ремонту автомобілів
- •3.6 Розрахунок кількості робітників
- •3.7 Розрахунок площі дільниці
- •4 Технологічний розділ
- •4.3 Технологія поточного ремонту двигуна МеМз-3011
- •4.4 Технологія відновлення рульового механізму
- •5 Організаційний розділ
- •5.2 Організація технічного контролю на дільниці
- •5.3 Організація робочого місця слюсаря – авторемонтника
- •6 Економічний розділ
- •6.1 Розрахунок фонду заробітної плати
- •Список використаних джерел
5.3 Організація робочого місця слюсаря – авторемонтника
Робоче місце – зона трудової діяльності виконавця, устаткована предметами і знаряддями праці, а також засобами, потрібними для виконання конкретного виробничого завдання.
На ВАТ АТП робоче місце слюсаря - авторемонтника забезпечується нормативно-технічною документацією. Складають постові технологічні карти і карти для робочого місця для кожного виконання технологічного процесу. Через великий обсяг документації, нестабільність ВАТ АТП на багатьох із них технологічних карт не складають, особливо в тих випадках, коли змінюється програма і чисельність робітників і виникає потреба переробляти технологічні карти. Для усунення цих недоліків застосовують системи піктограм (символи легко читаються і запам’ятовуються. Обранні знаки зображують інструмент або стереотип елемента об’єкта.
Робоче місце необхідно обладнувати інструментами (наборами ключів, викруток), вимірювальними приладами та електрифікованим обладнанням вантажопідйомністю від 0,5…1 тонна.
Температура повітря в зоні робочого місця забезпечується не нижче 16С.
Вологість повітря не повинна бути більше 75%.
В приміщенні повинна застосовуватись природна або штучна вентиляція.
Освітлення в зоні робочого місця, працюючих при загальному освітленні, знаходиться в межах 200…300 Лк.
При плануванні робочого місця необхідно враховувати: можливість вільного доступу робочого до любої частини вузла складання повинно становити 0,7-1,5 м.
5.4 Опис транспортних та підйомно – транспортних засобів. Автоматизація та механізація на дільниці
Підйомники служать для підйому автомобіля над поверхнею пола на потрібну для зручності обслуговування (ремонту) висоту. Вони класифікуються по способу установки на стаціонарні, пересувні і переносні. По типу механізму підрозділяються на механічні і гідравлічні.
Типи підйомників стаціонарні електрогідравлічні вантажопідйомністю від 1,5 до 6 т, багатоплунжерні, багатостоякові. Вони дають змогу піднімати автомобіль на висоту1,5..1,8 м за 1..2 хв.
Канавні підйомники використовують для вивішування заднього та переднього моста, при роботах по обслуговуванню чи ремонту автомобілів у канавах. Вони можуть бути гідравлічні та електромеханічні.
Оглядові канави являються найбільш розповсюдженими універсальними оглядовими пристроями, що забезпечують одночасний фронт роботи знизу, збоку та зверху. Канавами обладнуються тупикові і прямоточні пости і потокові лінії.
Основними перевагами канав являються їх універсальність,можливість одночасного виконання робіт знизу, збоку і зверху. До недоліків можна віднести недостатньо „природне” освітлення автомобіля знизу, незручність робіт з деякими агрегатами та механізмами автомобіля.
Підйомно-транспортне обладнання застосовують при ТО та ПР автомобіля для можливості підвищення продуктивності праці шляхом одночасного виконання робіт зверху. Конвеєри застосовують для пересування автомобілів при організації ТО поточним методом.
Види конвеєрів : • Тягнучі – мають тяговий безкінечний ланцюг, розташований у здовж потокової лінії знизу або зверху (під або над автомобілем).• Несучі – це транспортуюча безкінечна ланцюгова стрічка, що рухається по напрямних коліях за допомогою приводної станції. ● Штовхальні – переміщують автомобілі за допомогою штовхального важеля (штовхача) або несучого візка.
