4. Зробіть письмовий переклад на українську мову наведених нижче юридичних фраз:

1. Lex поп scripta. 2. Probatum est. 3. Post factum. (P. f.). 4. Post scriptum (P. s.). 5. Capitecensi. 6. Vir erudltus. 7. Res iudicata. 8. Gaius pater historiae iuris Romara appellatus est. 9. Cicero pater patriae nominates est. 10. Pater patratus. 11. Non progredi est regredi. 12. Alea iacta est. (Suet) 13. Ave, Caesar (imperator), morituri te salutant! (Suet.) 14. Dictum — factum. 15. Rem tene, verba sequentur. 16. Actio a praetore data est. 17. Creditor stipulatur, reus promittit. 18. ludicis est in causis veram sequi. (Cic.) 19. Poena damnatum secuta est. 20. Res ipsa loquitur. 21. Actiones, quas in usu veteres habuerant, legis actiones appellabantur. 22. Ager occupatus. (Dig.) 23. Ex facto offtur ius. 24. Omnis obligatio vel ex contractu nascttur vel ex delicto. (Gaius) 25. A parva magna nascitur. 26. Ex servo libertus est. 27. Praetor in villam profectus est. 28. Curia pauperisms clausa est. (Ov.) 29. Gravis est iste labor, cuius subpondere labor. 30. Manet idem fluminis nomen, aqua trans-missa est. (Heractitus) 31. Qui nascuntur, patris familias sequun-tur. (Dig.) 32. Adoptio naturam imitatur. (lust.) 33. Testamen-tum factum est. 34. Testamentum facturum est. 35. Pacta sunt varia: pacta nuda, vestlta, adiecta, praetoria, legitlma. 36. Pacta praetoria sunt: constitutum debiti, receptum arbitri, receptum nautaram, cauponum, stabulariorum, aigentarii. 37. Pacta legi-tima sunt: compromissum, pactum dotis, pactum donationis. 38. Toga picta. 39. Toga Candida.

Lectio XI

ПОВТОРЕННЯ ГРАМАТИКИ

Умовний спосіб

Praesens coniunctivi

Imperfectum coniunctivi

Perfectum coniunctivi activi

Plusquamperfectum coniunctivi activi

 Умовний спосіб

Coniunctivus

На відміну від індикатива, що виражає ре­альні дії і стани, кон'юнктив вказує лише на дії можливі, очікувані, нереальні; волю або бажання мовця. Українською мо­вою в незалежних реченнях перекладається, го­ловним чином, дієсловом у минулому часі з умовною часткою "би".

Латинський кон'юнктив має 4 часові форми обох станів: дві – в системі інфекта (презенс і імперфект); дві – в системі перфекта (перфект і плюсквамперфект).

Утворення часів кон'юнктива, крім перфекта і плюсквамперфекта пасивного стану, здійсню­ється за схемою: основа + суфікс '+ особові закінчення актива і пасива.

 Praesens coniunctivi

Praesens coniunctivi утворюється від основи інфекта (див. Lectio VI): для дієслів 1 дієвідміни за допомогою суфікса - е-, що заміняє кінцеву голосну основи -а; для дієслів 2, 3, 4 дієвідмін - за допомогою суфікса -а-.

Безпосередньо до суфік­сів приєднуються особові закінчення актива і пасива – ті ж самі, що вживаються і в індикативі (див. Lectio VII).

Наприклад, в однині: 1) accusem, 2) accuses, 3) accuset; у множині: 1) accusemus, 2) accusetis, 3) accusent.

 Imperfectum coniunctivi

Imperfectum coniunctivi утворюється від ос­нови інфекта за допомогою суфікса -rе - (для дієслів 3 дієвідміни -еrе-), безпосередньо до якого додаються особові закінчення актива і пасива (фактично основа + суфікс співпадають з інфінітивом: див. Lectio VII).

Наприклад, в однині: 1) accusarem, 2) accusares, 3)accuaret; у множині: 1) accusaremus, 2)accusaretis, 3) accusarent.

Так само утворюється імперфект кон'юнктива від esse: essem, esses, esset, essemus, essetis, essent.

 Perfectum coniunctivi activi

Perfectum coniunctivi activi утворюється від основи перфекта за допомогою суфікса -еrі-, беспосередньо до якого додаються особові закінчення актива (фактично - за допомогою форм дієслова esse в Futurum І (див. Lectio VIII).

Наприклад, в однині: 1) accusaverim, 2) accusaveris, 3) accusaverit; у множині: 1) ассusayerimus, 2) accusaveritis, 3) accusaverint.

 Plusquamperfectum coniunctivi

 Plusquamperfectum coniunctivi activi утво­рюється від основи перфекта за допомогою суфікса -isse-, безпосередньо до якого додають­ся особові закінчення актива.

Наприклад, в од­нині: l) accusavissem, 2) accusavisses, 3) accusavisset; у множині: 1 )accusa vissemus. 2)accusa-vissetis. 3)accusavissent.

 Пасивний стан перфекта і плюсквамперфек­та утворюється, як і в індикативі (див. Lectio IX) аналітичним способом: за допомогою дієприкметника минулого часу пасивного стану і форм дієслова esse в praesens coniunctivi для перфекта і imperfectum coniunctivi для плюсквамперфекта.

Приклад відмінювання в перфекті:

1) accusatus sim, 2) accusatus sis і т.д.

Приклад відмінювання в плюсквамперфекті:

1) accusatus essem, 2) accusatus esses і т.д.

ТЕКСТ

ПЕРШОДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ПРАВА

FONTES JURIS ROMANORUM

DE OBLIGATIONIBVS QVAE EX DELICTO NASCVNTVR

ПРО ЗОБОВЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ДЕЛИКТА

Cum expositum sit superiore libro de obligationibus ex contractu, sequitur ut de obligationibus ex maleficio dispiciamus. sed illae quidem, ut suo loco tradidimus, in quattuor genera diuiduntur: hae uero unius generis sunt, nam omnes ex re nascuntur, id est ex ipso maleficio, ueluti ex furto aut rapina aut damno aut iniuria.

1. Furtum est contrectatio rei fraudulosa uel ipsius rei uel etiam usus eius possessionisue, quod lege naturali prohibitum est admittere.

2. Furtum autem uel a furuo id est nigro dictum est, quod clam et obscure fit et plerumque nocte: uel a fraude: uel a ferendo, id est auferendo: uel a Graeco sermone, qui for? appellant fures.

3. Furtorum autem genera duo sunt, manifestum et nee manifestum. nam conceptum et oblatum species potius actionis sunt furto cohaerentes quam genera furtorum, sicut inferius apparebit. manifestus fur est, quern Graeci appellant: nee solum is qui in ipso furto deprehenditur, sed etiam is qui eo loco deprehenditur, quo fit, ueluti qui in domo furtum fecit et nondum egressus ianuam deprehensus fuerit, et qui in oliueto oliuarum aut in uineto uuarum furtum fecit, quamdiu in eo oliueto aut in uineto fur deprehensus sit: immo ulterius furtum manifestum extendendum est, quamdiu earn rem fur tenens uisus uel deprehensus fuerit siue in publico siue in priuato uel a domino uel ab alio, antequam eo perueniret, quo perferre ac deponere rem destinasset. sed si pertulit quo destinauit, tametsi deprehendatur cum re furtiua, non est manifestus fur. nee manifestum furtum quid sit, ex his quae diximus intellegitur: nam quod manifestum non est, id scilicet nee manifestum est.

4. Conceptum furtum dicitur, cum apud aliquem testibus praesentibus furtiua res quaesita et inuenta sit: nam in eum propria actio constituta est, quamuis fur non sit, quae appellatur concepti; oblatum furtum dicitur, cum res furtiua ab aliquo tibi oblata sit eaque apud te concepta sit, utique si ea mente tibi data fuerit, ut apud te potius quam apud eum qui dederit conciperetur: nam tibi, apud quern concepta sit, propria aduersus eum qui optulit, quamuis fur non sit, constituta est actio, quae appellatur oblati. est etiam prohibiti furti actio aduersus eum, qui furtum quaerere testibus praesentibus uolentem prohibuerit. praeterea poena constituitur edicto praetoris per actionem furti non exhibiti aduersus eum, qui furtiuam rem apud se quaesitam et inuentam non exhibuit. sed hae actiones, id est concepti et oblati et furti prohibiti nee non furti non exhibiti, in desuetudinem abierunt. cum enim requisitio rei furtiuae hodie secundum ueterem obseruationem non fit: merito ex consequentia etiam praefatae actiones ab usu communi recesserunt, cum manifestissimum est, quod omnes, qui scientes rem furtiuam susceperint et celauerint, furti nee manifesti obnoxii sunt.

5. Poena manifesti furti quadrupli est tarn ex serui persona quam ex liberi, nee manifesti dupli.

6. Furtum autem fit non solum, cum quis intercipiendi causa rem alienam amouet, sed generaliter cum quis alienam rem inuito domino contractat. itaque siue creditor pignore siue is apud quern res deposita est ea re utatur siue is qui rem utendam accepit in alium usum earn transferal, quam cuius gratia ei data est, furtum committit. ueluti si quis argentum utendum acceperit quasi amicos ad cenam inuitaturus et id peregre secum tulerit, aut si quis equum gestandi causa commodatum sibi longius aliquo duxerit, quod ueteres scripserunt de eo, qui in aciem equum perduxisset.

7. Placuit tamen eos, qui rebus commodatis aliter uterentur, quam utendas acceperint, ita furtum committere, si se intellegant id inuito domino facere eumque si intellexisset non permissurum, ac si permissurum credant, extra crimen uideri: optima sane distinctione, quia furtum sine affectu furandi non committitur.

8. Sed et si credat aliquis inuito domino se rem commodatam sibi contrectare, domino autem uolente id fiat, dicitur furtum non fieri, unde illud quaesitum est, cum Titius seruum Maeuii sollicitauerit, ut quasdam res domino subriperet et ad eum perferret, et seruus id ad Maeuium pertulerit, Maeuius, dum uult Titium in ipso delicto deprehendere, permisit seruo quasdam res ad eum perferre, utrum furti an serui corrupti iudicio teneatur Titius, an neutro?

Et cum nobis super hac dubitatione suggestum est et antiquorum prudentium super hoc altercationes perspeximus, quibusdam neque furti neque serui corrupti actionem praestantibus, quibusdam furti tantummodo: nos huiusmodi calliditati obuiam euntes per nostram decisionem sanximus non solum furti actionem, sed etiam serui corrupti contra eum dari: licet enim is seruus deterior a sollicitatore minime factus est et ideo non concurrant regulae, quae serui corrupti actionem introducerent, tamen consilium corruptoris ad perniciem probitatis serui introductum est, ut sit ei poenalis actio imposita, tamquam re ipsa fuisset seruus corruptus, ne ex huiusmodi impunitate et in alium seruum, qui possit corrumpi, tale facinus a quibusdam perpetretur.

9. Interdum etiam liberorum hominum furtum fit, ueluti si quis liberorum nostrorum, qui in potestate nostra sit, subreptus fuerit.

10. Aliquando autem etiam suae rei quisque furtum committit, ueluti si debitor rem quam creditori pignoris causa dedit subtraxerit.