22. Принцип ритмічності, його використання в управлінні виробництвом

Принцип ритмічності полягає в забезпеченні випуску за рівні проміжки часу тієї самої або рівномірно зростаючої кількості продукції на всіх стадіях і операціях виробничого процесу. Ритмічність є одною з основних передумов раціонального використання всіх елементів і забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією забезпечення робочих місць, надійною роботою устаткування, застосуванням прогресивних систем оперативно-виробничого планування та управ­ління. Вона сприяє чіткому виконанню договорів з постачання продукції споживачам, поліпшенню фінансового стану підприємства. Рівень ритмічності характеризується співвідношенням суми недоданої за планом продукції і запланованого її обсягу.

23. Принцип надійності, його використання в управлінні виробництвом

Надійність - це здатність системи безвідмовно виконувати задані функції в конкретних умовах протягом певного періоду часу. Залежно від специфіки об’єкта для аналізу потрібно вибрати конкретні показники, що характеризують надійність. Такими показниками можуть бути: середня наробка до першої відмови, безвідмовність та ін.

В загальному вигляді надійність системи можна характеризувати коефіцієнтом надійності ,де: - сумарний час роботи системи за певний період; - сумарний час простоїв, пов’язаних з виявленням та усуненням причин відмов та відповідної профілактики, налагоджуванням тощо.

Принцип надійності тісно пов'язаний з принципом безперервності.

Принцип безперервності передбачає скорочення або зведення до мінімуму перерв у процесі виготовлення продукції, особливо в умовах багатоланцюгового виробництва.

Принцип безперервності й надійності полягає у створенні таких організаційно-господарських та технологічних умов, за яких досягаються стійкість і безперервність виробництва.

24. Організація виробничих процесів в просторі та часі.

Організація виробничого процесу в часі визначається ступенем його переривчатості, яка залежить від виду продукції та технології її виготовлення.

У перервних виробничими процесами називаються виробничі процеси, технологія яких потребує періодичних зупинок для проведення робіт щодо вивантаження готової продукції, підготовки апарата до наступного циклу роботи та завантаження нової сировини. Перервні технологічні процеси поділяються на циклічні(характеризуються частою повторюваністю однорідних операцій на протязі зміни з чітко вираженою циклічністю робіт при незначній тривалості циклу переробки сировини чи обробки деталей) та періодичні (характеризуються значною тривалістю від початку до кінця виробничого циклу)

Безперервними називаються процеси, що хар-ться постійною технологічною зміною предмета праці на даному робочому місці, безперервним поступленням сировини і матеріалів в робочу зону апаратів та безперервним відведенням продуктів реакції чи переробки. Тривалість безупинної роботи агрегатів визначається за нормальних організаційно-технічних умов тільки тривалість їх міжремонтних пробігів і можуть обчислюватись добами, місяцями, роками.

Тривалість виробничих процесів залежить головним чином від виду руху предметів праці в процесі їх обробки. При послідовному русі (кожна наступна операція починається лише тоді, коли всі предмети праці даної групи пройшли обробку на попередній операції) тривалість виробничого процесу обчислюється: Тпосл=n*∑ti/ci n–величина оброблювальної партії; ti–тривалість і операції;

При паралельному русі (кожен предмет передається на наступну операцію зразу після закінчення попередньої незалежно від руху всіх інших предметів, що входять в дану партію) тривалість виробничого процесу обчислюється:

Т пар=Р*∑(ті/сі) + (n-p)* (Ti/ci) max

При паралельно-послідовному русі (обробка предметів праці здійснюється безперервно в межах партії обробки, а перехід з однієї операції на іншу забезпечує часткове суміщення часу виконання сусідніх операцій) тривалість виробничого процесу обчислюється за формулою:

Тпар-посл=Тпосл-(n-p)∑(ti/ci)кор

Організація виробничого процесу в просторі визначається розташуванням устаткування, дільниць та цехів і залежить від виду продукції, кількості та технології її виготовлення. Первісним ланцюгом в організації виробничого процесу та базовим осередком виробничої системи є робочі місця, на яких виконуються робітниками певні операції з виготовлення продукції чи обслуговування виробничого процесу за допомогою необхідного устаткування, інструменту, пристроїв, розташованих на відведеній частині площі. Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однорідної продукції, створює виробничу дільницю. Цех являє собою територіально та адміністративно відокремлений підрозділ підприємства, в якому основні виробничі і допоміжні дільниці та обслуговуючі служби виконують певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації та кооперування праці. Сукупність однорідних цехів на великих підприємствах становить виробництво.