45. Поетичний світ Богдана-Ігоря Антонича.

Б.-І. Антонич був найяскравішою постаттю в західноукраїнській ліриці міжвоєнного двадцятиліття. Усього 7-8 років тривало активне творче життя поета, але за цей короткий проміжок часу він у творчості досяг помітного успіху.

Особливості його творчості стало те, що поет майже ніколи у своїй поетичній творчості не намагався спроектувати людські риси на природу. У його творах звучить романтичне невдоволення похмурою дійсністю й прагнення втекти від неї. Він оспівує життя, молодість, красу, але водночас відчуває тугу за нездійсненним, недосяжним.

Першою збіркою Б.-І. Антонича є «Привітання життю», у ній знайшли відображення вітчизняна і європейська класика, авангардистські течії – від «Молодої музи» початку ХХ ст. до української радянської поезії 20-х років.

Назва збірки «Три перстені» глибоко символічна. Поет уводить свого ліричного героя в кільце природних метаморфоз. Розшифрування назви збірки – у тріаді, об’єднаній образом персня: пісня («Елегія про перстень пісні»), молодість («Елегія про перстень молодості») та ніч («Елегія про перстень ночі»).

Міфологічна основа «Книги Лева» і «Зеленої Євангелії» виявляється в тому, що в текстах реальне становить одне ціле з ірреальним, яке важко розмежувати. Філософія «Книги Лева» полягає в міфічності (п’ятий знак зодіаку). «Зелена євангелія» проголошує нерозривну єдність природи та людини, ідею майже язичницького життєствердження, уславлення буття.

Остання збірка Антонича – «Ротації» – книжка про місто, у якій найвиразніше прозвучали соціальні мотиви. Поет засуджує в сучасному місті передусім продажність – гроші стають повноцінним персонажем твору, до того ж негативним.

Світ поезії Б.-І. Антонича різнобарвний і повнозвучний, особливо в пейзажах.

52. Життєвий і творчий шлях Євгенія Маланюка.

Є. Маланюк – один із найвизначніших українських поетів ХХ ст. Він був представником «варшавської літературної групи».

Народився Є. Маланюк 1897 року у родині військового в Новоархангельську.

Після закінчення Єлисаветградського реального училища вступає до Петроградського політехнічного училища вступає до Петроградського політехнічного інституту. Потім – фронти Першої світової війни. Поручник Маланюк стає ад’ютантом Головнокомандувача армії Української Народної Республіки. 1920 р. після падіння УНР Є.Маланюк разом з тисячами її бійців покидає Україну. У Польщі, у таборі для інтернованих українських вояків, Маланюк починає писати (1922 – 1923) і став лідером празької поетичної школи.

Що стосується творчої діяльності Є.Маланюка, то варто сказати, що він був талановитим поетом, культурологом, літературним критиком, мистецтвознавством, і взагалі надзвичайно ерудованою людиною, поліглотом, перекладав французьких, польських, чеських та інших поетів, багатьох із них знав особисто.

Євген Маланюк – автор численних поетичних збірок ( І період творчості – «Стилет і стилос» (1925), «Гербарій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939); ІІ період – «Влада» (1951), «Поезії в одному томі» (1954), «Остання весна» (1959), «Серпень» (1964)), провідною ідеєю яких стало возвеличення рідної землі.

Провідною темою всієї творчості Є. Маланюка була Україна. Мрія Маланюка – Україна поверне собі всесвітню славу своєї прародительки – Київської Русі.

Помер письменник у 1968 році від серцевого нападу у своєму самотньому помешканні в Нью-Йорку.