23. Концепція витрат "втрачених можливостей". Поняття і склад альтернативних витрат. Сукупні, середні та граничні витрати.

Концепція витрат "втрачених можливостей" виходить з обмеженості ресурсів.

З огляду на це викорис­тання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у виробництві іншого (альтернатив­ного) товару. Витрати, шо виникають як результат втрачених мож­ливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються альтернативними, або економічними. Для окремого підприємства економічні витрати — це безпосередні витрати підприємства на ре­сурси разом із недоотриманим виторгом від найкрашого альтерна­тивного способу використання цих ресурсів.

Альтернативні витрати охоплюють явні та неявні витрати. Явні — це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю підприємства, називаються неявними .

Витрати на виробництво певного обсягу продукції (Q) називають сукупними витратами (ТС).

Середні сукупні витрати (АТС) — це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції: АТС=ТС / Q.

Граничні витрати (МС) — це приріст сукупних витрат підприємства, пов'язаний із виробництвом додаткової одиниці продукції. Як правило, під граничними витратами розуміють витрати, пов'язані з випуском останньої одиниці продукції: МС= ТС / Q.

Залежно від змін граничних витрат вирішується питання про доцільність збільшення або зменшення обсягу виробництва.

24. "Економічний" та "бухгалтерський" підходи до визначення витрат та прибутку підприємства.

До найважливіших парамнтрів підпр-ва як мікроеконом. моделі належать витрати виробництва, виторг і прибуток. Загальні обсяги витрат ресурсів (факторів виробництва), або грошо­ві витрати, здійснювані підприємством для виробництва певного об­сягу продукції, становлять його витрати виробництва.

У теоретичній економіці розрізняють бухгалтерські та економіч­ні витрати.

Бухгалтерські витрати — це фактичні витрати підприємства на виробництво продукції у певному обсязі.

З огляду на обмеженість ресурсів доходимо висновку: викорис­тання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у виробництві іншого (альтернатив­ного) товару. Витрати, шо виникають як результат втрачених мож­ливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються альтернативними, або економічними. Для окремого підприємства економічні витрати — це безпосередні витрати підприємства на ре­сурси разом із недоотриманим виторгом від найкрашого альтерна­тивного способу використання цих ресурсів.

Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних ще й тим, що вони не містять у собі вартість тих послуг факторів виробництва, використовуваних у відповідному процесі, які є власністю підприємства. Витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю підприємства, називаються неявними витратами

Явні витрати — це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Економічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати.

Витрати на виробництво певного обсягу продукції (Q) називають сукупними витратами (ТС).

Середні сукупні витрати (АТС) — це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції: АТС=ТС / Q.

Граничні витрати (МС) — це приріст сукупних витрат підприємства, пов'язаний із виробництвом додаткової одиниці продукції. Як правило, під граничними витратами розуміють витрати, пов'язані з випуском останньої одиниці продукції: МС= ТС / Q.

Залежно від змін граничних витрат вирішується питання про доцільність збільшення або зменшення обсягу виробництва.

Валовий (сукупний, загальний) виторг — це від масштабу виробництва. Якщо об­сяг виробництва збільшується відчутніше, ніж сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарів за певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помноженій на обсяг продажу (Q): ТR=Р*Q.

Сукупний прибуток — це величина, на яку валовий виторг (ТR) підприємства перевищує його сукупні витрати (ТС). Розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між загальним виторгом і бухгалтерськими витратами. Величина економічного прибутку встановлюється як різниця між економічними витратами та виторгом підприємства.

Якщо підприємство отримує нульовий економічний прибуток, воно покриває усі свої витрати. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого відмовляються власники підприємства на користь ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші напрями діяльності поза межами підприємства. Отже, до внутрішніх витрат відноситься й нормальний прибуток, необхідний для того, щоб залучити та утримати ресурси і межах даного виробництва.

Зі зміною обсягу виробництва величини валового виторгу і сукупних витрат змінюються по-різному, а отже, величина прибутку підприємства залежатиме від обсягу випуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсяг виробництва і реалі­зації продукції, за якого забезпечується найбільший прибуток. З цією метою обчислюється граничний виторг (МR), тобто приріст за­гального виторгу підприємства в результаті збільшення випуску продукції на одну одиницю: МR=ТR / Q.

Середній виторг (АR) — це виторг підприємства в розрахунку на одиницю продукції: АR=ТR / Q.