2. Амазонія
Амазонією називають величезну плоску рівнину, що простяглася вздовж екватора між Гвіанським плоскогір’ям на півночі, Андами на заході і Бразильським плоскогір’ям на півдні, і дренується найбільшою річковою системою світу.
Найбільш характерними рисами Амазонії, крім рівнинності її території, є постійно жаркий і постійно-вологий екваторіальний клімат, панування вологих екваторіальних лісів і червоно-жовтих ферралітних грунтів. Проте типові екваторіальні ландшафти притаманні лише Західній Амазонії. Східна Амазонія відчуває вплив осушених над Бразильським плоскогір’ям повітряних мас, що приходять з південно-східним пасатом, і має перехідні до субекваторіальних типи ландшафтів.
3. Внутрішні рівнини
Ця фізико-географічна країна сформувалась в передгірно-крайовому прогині між Андами, Амазонією і Бразильським плоскогір’ям. Найбільш характерні риси її природи – рівнинний рельєф, що лише в двох місцях порушується невисокими височинами, значна заболоченість і складний спектр природних зон, зміна яких відбувається послідовно з півночі на південь в субекваторіальному і тропічному поясах і з заходу на схід – в субтропічному поясі. В межах країни виділяють шість фізико-географічних провінцій: Бені-Маморе, Центральна височина, Пантанал, Гран-Чако, Межиріччя, Пампа.
Рівнина Бені-Маморе займає най північнішу частину Внутрішніх рівнин (до 170 пд. ш.) і отримала свою назву від річок, в басейнах яких вона розташована. Клімат субекваторіальний. Влітку південної півкулі сюди приходять із Амазонії екваторіальні повітряні маси, які приносять рясні опади (1500-2000 мм на рік) і викликають бурні повені на численних річках, затоплення і заболочування плоскої рівнинної території провінції. Взимку на рівнину приходить тропічне повітря. Проте посушливий сезон на рівнині Бені-Маморе позначається слабкіше, ніж на Орінокській рівнині, оскільки заболочені грунти, що тут панують, довго зберігають вологу. Тому взимку тут зеленіють не тільки дерева, але і трави. Рослинність представлена вологими високотравними саванами і савановими лісами.
Центральна височина розташована південно-східніше рівнини Бені-Маморе і являє собою групу кряжів, складених кристалічними породами. Кряжі стоять на шляху вологих повітряних потоків із Амазонії і конденсують значну кількість вологи. Вони одягнуті густими лісами, які відрізняються від амазонських гілей лише більшою кількістю листопадних видів, під якими сформувались ферралитизовані опідзолені грунти.
Пантанал (у перекладі з ісп. – болотиста місцевість) – це глибока заболочена улоговина верхнього Парагваю, розташована східніше Центральної височини. Вона збирає води, що стікають з оточуючих її високих обривів Бразильського плоскогір’я, тому її плоска поверхня (її абсолютна висота 50-70 м) перетворюється на суцільне озеро-болото під час рясних літніх злив. Навіть в сухий сезон на рівнинах Пантанал зберігається багато боліт.
Гран-Чако – це рівнина, що простягається в центрі материка між 18 і 300 пд. ш. Найбільш характерною рисою цієї провінції є тропічний континентальний клімат з чергуванням вологого і сухого сезонів, а також найбільш різкими добовими коливаннями температури на материку. Середні літні температури досягають +28...+300С, а абсолютний максимум складає +470С. Середні температури найхолоднішого місяця змінюються з півночі на південь від +20 до +160С. При цьому взимку вдень жарко, а вночі дме холодний південний вітер і температура іноді падає нижче 00С. Рослинність Гран-Чако представлена ксерофітними тропічними лісами і чагарниками з численними сукулентами на коричнево-червоних і солонцюватих грунтах.
Межиріччя – це рівнина між річками Парана і Уругвай. Її північна частина являє собою заболочену низовину, яка поросла кокосовою пальмою ятаї; центральна і південна частина – порівняно високу, злегка погорбовану рівнину з дуже світлими субтропічними трав’янистими лісами із мімоз, акацій і страусового дерева на черноземоподібних грунтах.
Пампа (з інд. – рівнинні степи) – це дуже плоска рівнина, що займає крайній південь Внутрішніх рівнин між річками Ріо-Саладо і Ріо-Колорадо. Вона цілком лежить в субтропічному поясі і більшу частину року знаходиться під дією повітряних течій з боку Атлантичного океану. На більшій частині Пампи опади розподіляються рівномірно протягом року і майже ніколи не буває посух. Проте за напрямом на захід спостерігається збільшення континентальності клімату і зменшення кількості опадів. Тому виділяють Вологу Пампу (східну) і Суху Пампу (західну). У Вологій Пампі панують вологі степи або прерії (пампас), у Сухій Пампі – сухі степи на черноземоподібних грунтах. Правда, природна злакова рослинність майже не збереглася, оскільки Пампа – головна сільськогосподарська область Аргентини.