23. Розрахунки акредитивами при проведенні посередницьких операцій.

(я так зрозуміла тут мається на увазі здійснення акредитиву банком як посередницької операції)

Банківські послуги — це посередницькі операції, що безпосередньо не пов'язані з притяганням та розміщенням коштів. Але з їхньою допомогою банки формують для себе постійних клієнтів і розширюють їх коло. Найпоширенішими і традиційними послугами банків є: інкасові, акредитивні та переказні операції. За допомогою цих операцій банки за дорученням своїх клієнтів одержують гроші за відповідними документами і зараховують їх на розрахункові рахунки (інкасові операції); виплачують певну суму особі при виконанні нею заздалегідь певних умов (акредитивна форма розрахунків); перераховують внесені до банку гроші одержувачеві шляхом надсилання йому банківського чека або переказування банку-кореспонденту (переказні операції).

В угоді з акредитивом беруть участь такі сторони: заявник чи оплачуюча сторона (покупець/імпортер), бенефіціар (продавець/ експортер), банк-емітент (банк імпортера), авізуючий банк, який розташований у країні експортера і авізує акредитив.

Банк-емітент, згідно з інструкціями заявника, відкриває чи «випускає» акредитив, беручи на себе платіжні зобов'язання піс­ля виконання умови акредитива.

Авізуючий банк, яким найчастіше є філія чи кореспондент ба­нку-емітента, розміщені в країні бенефіціара, «авізує» чи переві­ряє справжність акредитива і пересилає його бенефіціарові без відповідальності з боку авізуючого банку.

Інші банки також можуть бути залученими до угоди і надава­ти свої послуги.

Банк-платник/акцептуючий банк. Цей банк оплачує перека­зний вексель. Ним може бути банк-емітент, авізуючий банк чи інший визначений банк.

Банк-платник/негоціюючий банк. Він має бути розташова­ним у країні бенефіціара, який оцінює вексель і документи при угоді з акредитивом. При негоціюванні цей банк стає держателем векселя авізуванням бенефіціарові своїх власних фондів.

Підтверджуючий банк. Термін «підтверджуючий банк» озна­чає, що банк, який знаходиться в країні бенефіціара, за запитом бенефіціара може «підтверджувати» чи брати на себе зобов'я­зання перед бенефіціаром гарантувати оплату/акцепт векселя згі­дно з акредитивом. Тому бенефіціар додатково використовує зо­бов'язання підтверджуючого банку і незалежно від банку-емі­тента, що дає додаткову гарантію. Але якщо банк-емітент має до­бру фінансову стабільність, бенефіціарові не обов'язково викори­стовувати підтвердження. Підтверджуючий банк часто також є авізуючим банком.

Процедуру здійснення акредитивної операції умовно можна поділити на три фази.

ФАЗА 1 – угода про відкриття акредитива. Імпортер, прийнявши пропозицію експортера, уклавши з ним договір купівлі-продажу, має подбати про відкриття акредитива на користь продавця.

Дорученням на відкриття акредитива імпортер (наказодавець акредитива) вимагає від банку взяти перед постачальником зо­бов'язання щодо здійснення платежу. Банк виконує цю вимогу, як правило, лише в разі наявності змоги переадресувати його на акредитиводавця. То­му акредитиводавець (імпортер) повинен розпоряджатися актива­ми або відповідним кредитом у банку, який відкриває акредитив.

Якщо банк відкрив акредитив, то єдиною умовою для початку виконання його платіжного зобов'язання є подання в строк відповідних умовам акредитива документів.

ФАЗА 2 - доручення (заява) на відкриття акредитива.

Повідомлення про відкриття акредитива. Акредитив від­кривають за наявності необхідного покриття або лімітів кредиту­вання і якщо доручення на відкриття не містить непорозумінь. Банк, який відкрив акредитив, здебільшого авізує банк-кореспондент у країні за місцем знаходження бенефіціара.

Авізо або підтвердження бенефіціарові. Якщо банкові-кореспонденту в країні бенефіціара доручено лише авізування акредитива, то він переправляє зобов'язуючий текст без будь-яких зобов'язань для себе бенефіціару. При цьому перевіряють за зовнішніми ознаками справжність акредитива, який має бути аві­зованим.

За проханням або за повноваженням- банку, який відкрив ак­редитив, банк-кореспондент може додати до безвідзивного акре­дитива своє підтвердження. Однак він візьме на себе зобов'я­зання щодо платежу лише тоді, коли перевірка акредитива дасть позитивний результат і він пересвідчиться в надійності банку-емітента. Адже видаючи підтвердження, банк-кореспон­дент, як і банк-емітент, бере на себе самостійне фінансове зо­бов'язання.

Банк-кореспондент не зобов'язаний підтверджувати акреди­тив. Якщо він відхиляє підтвердження, йому слід негайно проін­формувати про це банк-емітент й авізувати бенефіціарові акреди­тив без підтвердження.

Повідомлення авізуючому банку про відкриття акредитива. Акредитив вважається відкритим після того, як зроблений бухга­лтерський запис по рахунках і відіслане повідомлення. На адресу авізуючого іноземного банку направляється шиф­рована телеграма або повідомлення із зазна­ченням номера акредитива, його повних умов, засобу платежу по ньому, місця виконання і місця закінчення терміну дії.

Ведення акредитивного досьє в банку. Оригінал заяви на від­криття акредитива направляється на збереження до документів дня, копія залишається в досьє акредитива, друга копія повертається наказодавцю акредитива разом із випискою по особовому рахунку в якості підтвердження відкриття акредитива. У акреди­тивному досьє є всі графи, необхідні для чіткого і правильного ведення акредитива: номер акредитива; вид акредитива; термін його дії; місце витікання; оцінка про пролонгацію; номер акреди­тивного балансового рахунка; код інвалюти; сума відкриття ак­редитива; найменування авізуючого, виконуючого, рамбурсуйочого банків; найменування наказодавця акредитива, номер його поточного валютного рахунка, з якого відкритий акредитив; оці­нки про дату відкриття акредитива, про всі внесені в нього умови зміни, про все листування, що ведеться по акредитиву; порядок оплати витрат по акредитиву; оцінка про відсоток покриття акре­дитива і сумі початкового платежу — у повній сумі або з остато­чним розрахунком. На внутрішній стороні акредитивного досьє робляться оцінки про рух сум по акредитиву: по кредиту вказу­ються суми відкриття і збільшень акредитива, по дебету — суми виплат або зменшень акредитива на конкретну дату; у графі «За­лишок» виводиться залишок коштів на акредитиві на цю дату. Процес збільшення суми акредитива відбувається аналогічно процесу відкриття акредитива.

ФАЗА 3 – виконання акредитиу. Банк повинен ретельно перевіряти відповід­ність тексту подання документів текстові умов акредитива і може здійснювати оплату лише за відповідності документів умовам ак­редитива, про що складається відповідний лист.

Акредитив виконується у відповідні строки. За до­кументами, пред'явленими пізніше, банк має право не здійснюва­ти платежі. Якщо закінчення строку акредитива припадає на неділю або святкові дні, то строк представлення документів продовжується до наступного робочого дня.

У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент (україн­ський), термін дії акредитива минає, приміром, у Києві, акредитив оплачується відповідно тільки після одержання і перевірки докумен­тів співробітником відділу імпортних акредитивів банку. Виконую­чий банк (банк-емітент) повинен мати розумний термін, але не біль­ше 7 (семи) банківських днів із дня одержання документів, для їхньої перевірки і рішення, прийняти або відмовитися від них та інформува­ти відповідно сторону, від якої вони отримані, про своє рішення. У даному випадку, отримавши від іноземного банку документи і пере­конавшись у їхній повній відповідності умовам акредитива, співробі­тник відділу імпортних акредитивів робить їхню оплату з акредитива

При виконанні платежів з акредитива співробітник відділу ім­портних акредитивів по дебетовій стороні акредитивного досьє записує суму платежу в іноземній валюті. У графі «Залишок» ви­водить суму залишку засобів на акредитиві з урахуванням поточного платежу, у графі «Комісія і витрати» указує суму витрат, яку варто відшкодувати іноземному банку за здійснення даної операції з документами.

При оплаті документів співробітник відділу імпортних акре­дитивів нараховує комісію із суми платежу відповідно до тарифу комісійної винагороди банку, списує суму цієї комісії з валютно­го рахунка наказодавця акредитива і зараховує на рахунок прибу­тків банку так само, як комісію за відкриття акредитива.