Тема 3. Психофізіологічні чинники небезпеки

Чинники, що стійко підвищують індивідуальну ймовірність наразитися на небезпеку

Функціональні зміни в нервовій системі або інших органах чи системах, що мають хворобливий характер або близький до цього стан. Такі зміни не означають непрацездатності людини. Але вони можуть мати несприятливий вплив на людину з точки зору її безпеки – наприклад, головний біль, серцеві захворювання, цукровий діабет тощо. В основному розвиток хвороби позначається на поведінці людини:

• безпосередньо – у вигляді слабкості, недомагання;

• побічно – шляхом загального впливу на психіку (пригніченість, депресія, роздратованість).

Всі ці стани людини підвищують можливість людини наразитися на небезпеку. Важливо є не допускати таких осіб до робіт пов’язаних з підвищеною небезпекою.

Різноманітні вади органів чуття. Наприклад, часткова втрата зору чи слуху. Зрозуміло, що дефекти органів чуття можуть мати різну ступінь, але навіть найменше порушення підвищує імовірність нещасного випадку. Для підвищення безпеки осіб з вадами важливе значення має набуття певних навичок і відповідальне ставлення до виконуваної роботи.

Порушення зв’язку між сенсорними та руховими центрами вищих відділів нервової системи. Внаслідок таких порушень людина не здатна з потрібною швидкістю та точністю реагувати на зовнішні подразники. Ці порушення можуть компенсуватися завдяки правильному розподілу уваги. Значну роль також відіграє доведена до автоматизму належна ступінь відпрацювання навичок, що дозволяє людині відповідати на зовнішні подразнення не тільки впевнено, але й з потрібною точністю і саме в даний момент.

Дефекти, які виникають в узгодженості координації рухів. Такі порушення часто виникають в координації особливо тонких та складних рухів рук. У повсякденному житті ми називаємо таких людей незграбними і часто надмірна увага до них зі сторони оточуючих ще більше посилює дефекти рухів.

Механізм: м’язи, що виконують рухи, керуються із різних рухових центрів кори головного мозку. У багатьох людей діяльність цих центрів протікає з недостатньою узгодженістю, в результаті чого при виконанні прийомів та операцій, які вимагають складних рухів, деякі з них пропускаються, натомість появляються зайві, зовсім непотрібні для цієї операції. Людей з невпевненими рухами не варто залучати до робіт, які передбачають високий ступінь ймовірності нещасного випадку.

Неврівноваженість емоційних процесів. Наприклад, підвищена емоційна збудливість, раптові зміни радості та злоби, гострі емоційні реакції на незначні зовнішні подразнення підвищують ймовірність нещасного випадку. Зовнішній вплив неврівноваженості емоційних процесів іноді позначається побічно, наприклад у формі легковажності, необдуманості вчинків, поспішності їх виконання. Для того, щоб позбутися неврівноваженості емоційних процесів необхідно займатися самовихованням та виробляти самовладання.

Незадоволеність роботою, відсутність інтересу до неї. Людина, яка незадоволена роботою і не цікавиться нею, не здатна психологічно правильно налаштуватися і зосередити свою увагу та точному виконанні роботи. Її поведінка характеризується як непевна, а увага – розсіяна. Саме ті відхилення у поведінці працівника є частою причиною нещасних випадків. Тому з точки зору безпеки життєдіяльності є важливо, щоб людина зупинила свій вибір на тому виді занять, який найповніше відповідатиме її інтересам та здібностям.

Чинники, що тимчасово підвищують індивідуальну ймовірність наразитися на небезпеку

Існують також і чинники, які або проявляються лише в певні періоди трудового процесу, або впливають на поведінку людини протягом короткого часу (кількох годин чи навіть хвилин).

Недосвідченість. Практичний досвід є важливою умовою підвищення безпеки праці. Досвідченість впливає на загальну поведінку працівника на робочому місці, що виявляється у високому темпі, ритмі, інтенсивності роботи. Також впливає на вміння правильно розприділяти увагу: знаючи процес в деталях, працівник пристосовує увагу до вимог роботи, зменшуючи її концентрацію, де це можливо і тим самим дає своєрідний відпочинок нервовій системі. Досвідчений працівник менше втомлюється і, відповідно підвищує свою безпеку.

Ступінь досвідченості не визначається лише стажем роботи. За однаковий час працівники можуть набути різний досвід. Фактичний рівень досвідченості залежить від навичок та вправності, набутих працівником під час навчання та практики, від особливостей особи працівника (від його інтересів, особливостей мислення, спритності рухів тощо), а також від характеру впливу колективу на працівника та його поведінку.

Необережність. Виникає через неправильне ставлення до небезпеки й підвищує ймовірність нещасного випадку. Для підвищення захищеності необхідно виробляти в собі обережність, яка проявляється найчастіше в таких формах:

• раціональне керування своєю увагою. Для обережної людини властивою є внутрішня зосередженість. Наприклад, працівник знає коли можна поговорити, щоб ця розмова не стала завадою для нього самого і для оточуючих;

• правильне використання виробленого автоматизму дії. Це означає, що працівник знає коли необхідно свідомо контролювати свої дії, а коли він може повністю покластися на вироблені навички;

• дисциплінованість. Вона проявляється в безумовному виконанні необхідних норм безпеки та застосуванні відповідних засобів захисту;

• підтримання порядку на робочому місці. Обережний працівник перед тим, як приступити до роботи перевірить робоче місце та знаряддя праці.

Втома. З точки зору безпеки втома є досить важливим чинником. Розрізняють фізіологічну та психологічну втому.

Психічна втома проявляється наступними явищами:

• зниженням сприйняття подразників, в результаті чого окремі подразники людина взагалі не сприймає, а інші сприймає з певним запізненням;

• зниження здатності концентрувати увагу;

• сповільненням мислення, яке ще й втрачає критичність, гнучкість та широту;

• зниженням здатності до запам’ятовування, важче також згадувати вже відомі речі;

• змінами в емоційному стані (виникають депресії або роздратування, втрата емоційної рівноваги);

• сповільненням сенсомоторних функцій, в результаті чого час реакції стомленої людини на зовнішнє подразнення збільшується, а рухи стають неточними.

В перенапруженому, перевтомленому організмі відбувається бурхлива втрата резервів, порушується обмін речовин, не повністю виділяються продукти розпаду. Вони нагромаджуються в організмі людини і отруюють його. За звичай після відпочинку втома зникає.

Емоційні впливи. Напружений психічний стан, спричинений емоційним потрясінням тимчасово підвищує ймовірність наразитися на небезпеку. Після конфліктних ситуацій, сварок, сімейних чвар, у багатьох людей протягом кількох днів зберігається нестриманість, хвилювання, що негативно впливає на такі психічні процеси як увага, мислення, швидкість сенсомоторних реакцій.

Японські вчені встановили, що настрій працівника дуже впливає і на продуктивність праці.

Не лише неприємні переживання тимчасово знижують індивідуальну захищеність людини. Часто раптове відчуття радості, яке виникло у людини робить її настільки неуважною, що спричинює нещасний випадок. До аналогічного результату може призвести і стан напруженого очікування.

Під впливом психічних станів, що викликані емоційним впливом людина стає тимчасово необережною з одного боку і втрачає пильність і впевненість в рухах з іншого боку.

5