5 Розподільча логістика

Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку є значним елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.

Розподільчий центр — це складський комплекс, який отримує то­вари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів:

• поблизу від ринків збуту;

• поблизу від виробництва;

• проміжне розта­шування.

Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує поповнення запасів клієнтів. Географічні розміри ринку, який обслуговується таким складом, залежать від бажаної швидкості постачань, від середнього розміру замовлення і від величини питомих витрат на місцеве транспор­тування. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення на­лежної якості обслуговування або мінімізація логістичних витрат. Такі склади часто зустрічаються в торгівлі харчовими продуктами або про­мисловими товарами масового користування. Однак розміщення побли­зу ринків збуту характерно для багатьох галузей. Така стратегія еко­номічно виправдана, оскільки це найдешевший спосіб швидкого попов­нення запасів.

Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагромаджен­ня потрібного для постачання споживачів асортименту продукції, Таке розташування складів дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами. Перевага такого розміщення складів полягає в тому, що підвищений рівень сервісу поширюється на весь асор­тимент продукції, яка постачається. Такий виробник має можливість ста­ти кращим за інших постачальником.

За проміжного розташування складів між виробництвом і споживанням склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифа­ми.

Кількість, потужності, розташування і функції розподільчих центрів залежать від розмірів матеріальних потоків, стратегії і фінансового стану підприємства, яке проектує мережу розподільчих центрів. При цьому враховують такі фактори: вартість транспортування, складської переробки вантажів, складування вантажів, оформлення замовлень і системи управління, рівень обслуговування клієнтів.

Найкращою товаропровідною мережею з розподільчими центрами є та, що забезпечує найвищий рівень обслуговування споживачів за мінімальних загальних витрат.

Відповідно до обраної стратегії розташування товаропровідна мере­жа може бути організована як централізована структура (з єдиним вели­ким розподільчим центром) і децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).

Просуваючи свій товар на ринок збуту кожна фірма повинна визначити границі ринку, де вона буде мати переваги. Якщо припустити, що якість товару різних виробників однакова, то границі ринку прямо залежать від собівартості продукції та затрат на доставку товару до місць використання, які в сумі складають ціну товару.

,

Де Ц – реалізаційна ціна товару, грн.;

- виробничі витрати на створення одиниці товару, грн.;

- транспортний тариф на доставку вантажу;

Х – відстань від продавця до споживача товару.

Розширення ринку можна досягнути, використовуючи склади, які наближують товар фірми до споживачів.

У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством-виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіони країни (оптовим чи дрібнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрібну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника, відправляючи відра­зу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта — великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам — замовникам товарів.

При децентралізованій розподільчій системі загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів споживачам буде меншою через те, що розподільчі центри знаходяться на території товарних ринків, поблизу споживачів. Крім цього, локальним розподільчим центрам легше вивчати свої регіональні ринки, і вони можуть гнучко реагувати на ситуацію на цих ринках. Разом з тим у невеликих регіональних складах важко домогтися такої ж низької собівартості пере­робки вантажів, як у великому автоматизованому розподільчому центрі, що можна спостерігати у централізованій системі організації товаро­провідної мережі.

Витрати на оформлення замовлень у централізованій розподільчій системі можуть бути більшими і знижуватися при збільшенні числа розподільчих центрів, оскільки за умови розташуванні складів у різних регіонах і наближення їх до клієнтів зв'язки з споживачами можуть бу­ти більш оперативними і дешевими.

Підчас створенні розгалуженої децентралізованої системи роз­поділу з окремими складами в різних регіонах роль центрального роз­подільчого складу, власне кажучи, відіграє склад готової продукції підприємства-виробника. У цій системі витрати на складування і пере­робку вантажів можуть зростати, а вартість транспортування вантажів і оформлення замовлень -— знижуватися. Доставка вантажів у інші рай­они на свої розподільчі склади виявляється дешевшою через порівняно невелику кількість цих складів.

Таким чином, під час визначення найбільш вигідної кількості розподільчих складських центрів виникає оптимізаційна задача: якщо збільшити кількість розподільчих складів у товаропровідній мережі, ви­трати на транспорт та оформлення замовлень знижуються, витрати на утримання складських запасів зростають, а загальні витрати досягають мінімуму за деякої кількості розподільчих складів п.

,

де В_р - витрати системи розподілу

В_д+ - витрати з доставки товарів на склади;

В_д- - витрати з доставки товарів із складів;

В_у - витрати на утримання товарів на складах;

В_е - витрати з експлуатацією складів;

В_{У –} витрати, пов'язані із управлінням розподільчою системою.

Приклад

У таблиці наведено залежності окремих видів витрат, пов'язаних із функціонуванням системи розподілу, від кількості складів, які входять у цю систему. Яку кількість складів доцільно мати у системі розподілу?

Кіль-кість складів	Витрати системи розподілу, грн. міс.
	витрати з доставки товарів на склади	витрати з доставки товарів із складів	витрати на утримання товарів на складах	витрати з експлуатацією складів	витрати, пов'язані із управлінням розподільчою системою	Разом
1	2	3	4	5	6	7
1	400	10000	600	3000	1500	15000
2	700	8000	900	3800	1800	15200
3	1000	4000	1100	4500	2000	12600
4	1500	2000	1200	5100	2100	11900
5	2000	1000	1250	5600	2200	12050

Як видно із розрахунків у таблиці, мінімальне значення витрат системи розподілу досягається за умови наявності чотирьох складів.

Розміщення розподільчих центрів

Однією з важливих і непростих задач під час проектування розподільчих систем є вибір варіанта розміщення розподільчих центрів. Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів

Метод визначення центру ваги (використовується для визначення місця розташування одного розподільчого .центру). Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу І від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визна­чається як центр маси.

Координати центру ваги вантажних потоків (Х_склад, У_склад), тобто точ­ки, у якій може бути розташований розподільчий склад, визначається за формулами:

де Ві — вантажообіг і-го споживача;

Х_i,Y_i — координати і-го споживача;

N- кількість споживачів.

Розв'язання задачі розташування щодо відстані дає: координати географічної точки, від якої сума відстаней до всіх пунктів попиту мінімальна. В основі цього підходу лежить припущення, що транс­портні витрати є функцією виключно відстані. Тим самим передба­чається, що варто мінімізувати сумарну відстань перевезень, і ми отри­маємо оптимальне за витратами місце для складу. Головним недоліком цього підходу є нехтування вагою і часом.

Застосування описаного методу має ще одне обмеження. На моделі відстань від пункту споживання матеріального потоку до розміщення розподільчого центру обчислюють за прямою. Через це модельований район повинен мати розвинуту мережу доріг, оскільки інакше буде по­рушено основний принцип — принцип подібності моделі і модельова­ного об'єкта.

Приклад

На території району розташовано 8 магазинів, які торгують продовольчими товарами, їх координати (у прямокутній системі координат), а також місячний вантажообіг наведено в таблиці.

Таблиця Вантажообіг і координати магазинів, які обслуговуються

№ магазину	Координата Х, км	Координата Y, км	Товарообіг, т/міс.
1	10	10	15
2	23	41	10
3	48	59	20
4	36	27	5
5	60	34	10
6	67	20	20
7	81	29	45
8	106	45	30

На основі вихідних даних знайдемо координати точки (Х_сктд) Y_CKiad), в околі якої рекомендовано організувати роботу розподільчого складу,

Відповідно до розглянутого методу координати розподільчого скла­ду становитимуть:

У випадку, коли розташування розподільчого центру залежить від віддаленості постачальників та споживачів товарів, величини їх вантажообороту та рівня транспортних тарифів на перевезення розрахунок координат розподільчого центру здійснюють, використовуючи наступні формули:

де — вантажооборот і-го постачальника чи споживача відповідно;

— координати по осі Х і-го постачальника чи споживача відповідно;

— координати по осі Y і-го постачальника чи споживача відповідно;

n- кількість споживачів.

Метод пробної точки. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть ме­тоду полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується.

Пробною точкою відрізка називається будь-яка точка, що розта­шована на цьому відрізку і не належить до його кінців.

Лівий вантажообіг пробної точки - вантажообіг споживачів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від цієї точки,

Правий вантажообіг пробної точки - вантажообіг споживачів, розташованих праворуч від неї.

Ділянку обслуговування перевіряють, починаючи з крайнього лівого її кінця. Спочатку аналізують перший відрізок ділянки: на да­ному відрізку ставиться пробна точка і підраховується сума вантажо­оборотів споживачів, які знаходяться ліворуч і праворуч від поставленої точки. Якщо вантажообіг споживачів, які знаходяться праворуч, більший, то перевіряють наступний відрізок. Якщо менший, то прий­мається рішення про розміщення складу на початку аналізованого відрізка,

Перевірка пробних точок триває доти, поки не з'явиться точка, для якої сума вантажооборотів споживачів з лівої сторони не переви­щить суму вантажооборотів споживачів із правої сторони. Рішення приймається про розміщення складу на початку цього відрізка, тоб­то ліворуч від пробної точки.

Для визначення методом пробної точки оптимального вузла транспортної мережі прямокутної конфігурації, з метою розміщення в ньому розподільчого складу, варто нанести на карту району коорди­натні осі, зорієнтовані паралельно до доріг. Визначивши координати споживачів, необхідно на кожній осі знайти методом пробної точки оптимальне місце розташування координати Х і координати Y шука­ного вузла.

Приклад

На ділянці дороги довільної довжини (ділянка AD) є 4 споживачі матеріального потоку: А, В, С і D. Місячний обсяг завезення товарів кожному із них зазначено в дужках (рис.5.1).

Рисунок 5.1 – Оптимальне розташування складу на дільниці обслуговування

Основним критерієм вибору місця розташування розподільчого центру є мінімізація транспортної роботи по доставці вантажів у магазини.

Практичні завдання

Задача 1. Фірма-виробник А, яка випускає лакофарбові матеріали, розташована на відстані 200 км від фірми В, яка реалізує продукцію аналогічної якості. Обидві фірми визначають свої виробничі витрати на рівні 5 грн. На товарну одиницю, а витрати на транспортування вантажу 0,2 грн/км. Щоб розширити границі ринку, фірма А вирішила використовувати склад S, що знаходиться на відстані 80 км від її виробничого підприємства і на відстані 120 км від фірми В. Доставка на склад здійснюється крупними партіями і звідти розподіляється між споживачами. Затрати , пов’язані з функціонуванням складу, складають 0,4 грн. на товарну одиницю.

Як вплине використання складу на зміну границь ринку?

Задача 2. Фірма, що займається продажем будівельних матеріалів має з власні магазини. Для зручності постачання товарів у магазини необхідно орендувати склад, який є зручним для критерію мінімуму транспортної роботи по доставці товарів в магазини. До розгляду є три пропозиції складів. Характеристики вантажооборотів магазинів та складів подано в таблиці.

№ магазину	Вантажооборот магазину, т/місяць	Відстань складу №1 до відпо-відних ма-газинів, км	Відстань складу №2 до відпо-відних мА-газинів, км	Відстань складу №3 до відпо-відних ма-газинів, км
1	100	10	6	12
2	210	5	8	4
3	140	12	14	10

Задача 3. Торговельна фірма має на території району 6 магазинів, для постачання яких можна орендувати в одному з пунктів: А, Б, В або Г. Вантажооборот магазинів (т/місяць) і віддалі від кожного з них до пунктів А,Б,В і Г наведені в таблиці. В якому з пунктів слід орендувати склад? Задачу рішити з використанням критерію мінімуму транспортної роботи по доставці товарів в магазини.

№ магазину	1	2	3	4	5	6
Вантажооборот, т/місяць	30	50	5	28	14	60
Віддаль до пункту А, км	0	12	6	9	5	4
Віддаль до пункту Б, км	6	2	0	10	2	4
Віддаль до пункту В, км	5	4	4	10	2	0
Віддаль до пункту Г, км	6	8	7	0	5	10

Задача 4. Підприємству необхідно обрати оптимальну кількість складів для зберігання готових виробів. Готова продукція може зберігатись як на власному збутовому складі так і на складах А, Б, В, Г, Д, Е, що належать дилерам. Продукція постачається споживачам К, Л, М, Н. Розміри складів дають можливість зберігати будь-яку кількість готових виробів. Продукцію перевозять автомобільним транспортом. Вартість перевезень 2,5 грн/ткм. Необхідні дані наведені в таблиці.

Показники	Значення	Показники	Значення
Розмір товарного запасу, т: К Л М Н	800 150 200 180 270	Відстань від складів до спожи-вачів, км: А-К А-Л А-М А-Н Б-К Б-Л Б-М Б-Н В-К В-М В-Н Г-М Г-Н Д-М Д-Н Е-Н	42 25 35 70 30 40 35 15 40 30 20 40 35 30 30 25
Відстань від виробника Х до споживача, км: Х-К Х-Л Х-М Х-Н	80 60 70 100
Відстань від підприємства до складів дилерів, км: Х-А Х-Б Х-В Х-Г Х-Д Х-Е	40 50 45 60 70 80	Складські витрати на 1т запасу, грн.: А Б В Г Д Е	60 68 70 66 68 70

Задача 5. Які координати повинен мати розподільчий склад, який обслуговує 5 магазинів:

№ магазину	1	2	3	4	5
Координата Х	22	36	40	12	0
Координата У	12	80	17	25	30
Вантажооборот, т/міс	10	20	15	40	80

Задача 6. Торговельна фірма має на території району 6 магазинів, для постачання яких можна орендувати в одному з пунктів: А, Б, В або Г. Згідно поданих даних визначити, в якому з пунктів слід орендувати склад?

№ магазину	1	2	3	4	5	6
Вантажооборот, т/місяць	60	30	4	44	30	50
Віддаль до пункту А, км	0	10	6	4	5	2
Віддаль до пункту Б, км	5	3	0	8	2	10
Віддаль до пункту В, км	5	4	4	10	5	0
Віддаль до пункту Г, км	6	10	3	0	5	2