Інші проблеми Світового океану

Інтенсивне використання Світового океану як транспортної артерії та джерела біологічних ресурсів зумовило його забруднення і зменшення чисельності багатьох видів морських мешканців. Основними причинами збіднення Світового океану є:

• перевилов окремих видів риб і морських тварин та зміна трофічних ланцюгів;

• хижацьке їх винищення;

• знищення місць нересту, зміна шляхів міграцій риб;

• зниження через забруднення води стійкості імунної системи тварин до різних захворювань;

• забруднення вод і отруєння токсичними речовинами внаслідок їх накопичення по трофічних ланцюгах (найвищий вміст токсинів, зокрема пестицидів, виявлено у великих довгожителів океану, які харчуються рибою).

Усього в океані мешкає близько 160 тис. видів різних істот, існування яких бага­то в чому залежить нині від свідомості людей.

Водні проблеми України

До водного фонду України належать:

• поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (ставки, водосховища) і канали; інші водні об'єкти;

• підземні води та джерела;

• внутрішні морські й територіальні води.

Основні елементи водного балансу України та структура водоспоживання наведені в табл. 5.2—5.3.

Таблиця 5.2.

Основні елементи водного балансу України за багаторіччя

Елементи водного балансу	Одиниці вимірювання
	мм/рік	км3/рік
Опади Стік: поверхневий підземний Випаровування виключно поверхневе Інфільтрація	625 65,2 21,6 538 203 357	377 39,4 13,0 325 123 216

Таблиця 5.3.

Структура водоспоживання за галузями народного господарства

Галузі	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1993	Зміна даних 1993 р. порівняно з даними років
									1960	1985
Повне водоспоживання Повне водосп оживан ня
Промисловість Комунальне господарство Сільське і рибне господарство	74,2 6,3 19,5	69,1 6,3 24,6	65,0 7,5 27,5	58,0 8,2 33,8	52,5 9,8 37,7	46,7 10,5 42,8	46,1 10,7 43,2	42,4 13,1 44,5	-31,8 +6,8 +25,0	-4,3 +2,6 + 1,7
Безповоротне водоспоживання Без поворо" гне вод оспожи вання
Промисловість Комунальне господарство Сільське і рибне господарство	38,2 10,9 50,9	34,1 9,8 56,1	33,3 10,2 56,5	26,8 10,2 63,0	25,6 11,0 63,4	22,9 10,6 66,5	16,4 13,7 69,9	16,2 11,8 72,0	-22,0 +0,9 +21,1	-6,7 + 1,2 +5,5

Річковий стік України становить у середньому 83,5 млрд.м³, у маловодні роки знижується до 48,8 млрд. м³, причому розподілений нерівномірно: 70% припадає на Південно-Західний економічний район, що становить 45% території і в якому проживає 40% населення; 30% — на Донецько-Придніпровський і Південний райони (55% території і 60% населення), де зосереджені найбільш водомісткі галузі народного господарства.

Україна належить до держав із низьким рівнем водозабезпеченості. За запасами місцевих ресурсів річкового стоку на душу населення Україна посідає одне з останніх місць у Європі (в Україні на 1 жителя припадає 1,0 тис. м³, в Європі — 4,6 тис. м³).

В Україні 3039 рік завдовжки понад 10 км, близько 22 000 малих річок, на яких розташовані майже 90% населених пунктів. Більшість річок несуть свої води до Чорного і Азовського морів і лише 4% — до Балтійського.

Дніпро — третя за довжиною і площею басейну річка Європи (після Волги і Дунаю), її басейн займає 65% площі України, загальна довжина — 2201 км (в Україні — 1205). Греки називали Дніпро Борисфеном — "той, що тече з півночі". Ця річка — одна з колисок людської цивілізації.

Із невеликим обсягом водних ресурсів на душу населення в Україні пов'язано створення ставків і водойм, що спричинило зникнення малих річок, затоплення знач­них територій родючих земель.

В Україні 748 водосховищ об'ємом понад 1 млн. м³ кожне. Створення на Дніпрі каскаду гідроелектростанцій і водосховищ зумовило:

• спрямлення його русла;

• зменшення у 8—10 разів швидкості течії та інтенсивності процесів самоочищення;

• підвищення рівнів підземних вод;

• зникнення цінних порід риб, що віддавали перевагу швидкій течії;

• забруднення води гниючими органічними рештками стоячих вод.

Із Дніпра п'ють воду майже 30 млн. жителів України. Вода, що сягає південних територій України, потрапляє на поля для зрошення значно забрудненою важкими металами, радіонуклідами, нітратами, фосфатами та ін., що призвело за умов низької вологості й високої температури до забруднення земель Криму та південних областей України і накопичення забрудників у сільськогосподарській продукції.

Внаслідок підняття рівня підземних вод багато міст України потерпають від підтоплення, на крутих схилах морського узбережжя, берегів річок і ставків ведеться боротьба зі зсувами. Значної кількості води потребують АЕС (Рівненська АЕС витрачає практично весь стік річки Горинь).

Отже, екологічними проблемами України, пов'язаними з водою, є:

• нестача води в певних місцевостях;

• незадовільна якість води для питних потреб;

• забруднення вод Чорного і Азовського морів та зменшення їх біорозмаїття;

• забруднення річок та водосховищ пестицидами, сполуками нітрогену і фосфору, важкими металами, радіонуклідами, нафтопродуктами;

• підтоплення територій поблизу водосховищ;

• "цвітіння" стоячих вод водосховищ;

• зникнення малих річок;

• зсуви і селі в гірських районах тощо.

У водосховищах Кременчуцької і Канівської ГЕС та в морях України накопичуються радіонукліди. 20% акваторії Чорного моря вважають гострокризовими, ще 67% — кризовими. Це зумовлено підвищенням рівня радіоактивності внаслідок аварії на ЧАЕС, підняттям шару гідрогеносульфуру до глибини близько 100 м, який збільшується внаслідок скидання в море неочищених господарсько-побутових стічних вод з висо­ким вмістом органічних речовин, збільшенням концентрації забрудників у зв'язку зі зменшенням річкового стоку. Екологічні нормативи якості вод, а також джерела забруд­нення водних ресурсів України наведені в табл. 5.4, 5.5

Таблиця 5.4.