2.2 Невизначеність якості та ринок "лимонів"

Вперше проблему невизначеності якості на ринку потриманих автомобілів поставив в 1970 р. Джордж А. Акерлоф.

Припустимо, на ринку потриманих автомобілів продаються машини двох категорій якості: вище середнього - хороші і нижче середнього - погані (на американському жаргоні - "лимони"). Ціна першої категорії для продавців - 3000 дол. і для покупців - 3600 дол. Ціни другої категорії відповідно рівні 1000 і 1200 дол. Якщо обидві категорії є в однаковій кількості, то середня ціна за автомобіль повинна була бути 2000 дол. для продавців і 2400 дол. для покупців. Вірогідність купити хороший автомобіль в цьому випадку дорівнює 50%.

Однак продавці знають якість своїх автомобілів, а покупці ні. Для власників хороших машин ціна 2000 дол. є свідомо збитковою, а тому неприйнятною. Навпаки, для власників "лимонів" ціна в 2000 дол. перевищує їх дуже райдужні очікування. В умовах асиметричної інформації (продавці знають про якість автомобілів більше, ніж покупці) ринок потриманих автомобілів піддасться істотної деформації. Раціональні продавці хороших машин будуть відмовлятися від продажу машин собі в збиток. Пропозиція їх скоротиться. Пропозиція ж поганих машин зросте. Імовірність покупки гарної машини в цьому випадку буде знижуватися з 50% до 0. Зрештою на автомобільному ринку залишаться лише "лимони".

Ринок страхування при всіх його особливостях схожий на ринок уживаних автомобілів. Основна його відмінність полягає, однак, у тому, що інформація про якість тут знаходиться в руках у покупців страхових полісів. Дійсно, хто більше зацікавлений у страхуванні життя: здорова людина або хвора? Очевидно, що величезний ризик втрат майже напевно змусить звернутися до послуг страхових компаній передусім людей із слабким здоров'ям. Це призводить до того, що ризик високого ступеня витісняє з ринку страхування ризик низьких ступенів. Це змусить страхові компанії підняти ціну страховки, а вона відверне здорових людей від страхування. Таким чином, спіраль "висока ціна - небезпечні клієнти" посилить несприятливий відбір і завершиться тим, що страхування стане доступно лише за цінами максимального ризику. Проте страхування таїть в собі небезпеку і іншого роду. [3]

2.3 Моральний ризик

Моральний ризик (moral hazard) - поведінка індивіда, свідомо збільшує ймовірність можливого збитку в надії, що збитки будуть повністю (або навіть з надлишком) покриті, страховою компанією.

Людина, застрахував життя і майно, почувається впевненіше. Однак ця впевненість на деяких діє розслабляючи: вони перестають виконувати ті запобіжні заходи, які були для них обов'язковими до страхування. Це підвищує ризик і робить більш імовірним ту подію, від якої людина застрахована. Якщо людина, яка застрахувалася від крадіжки, починає нехтувати звичними для нього запобіжними заходами, то, природно, ймовірність крадіжки значно зросте. Таке халатне поводження приносить прибуток недобросовісним і нечесним людям за рахунок чесних і порядних. Це тим більше відноситься до таких людей, які в розрахунку на велику страховку свідомо йдуть на злочини: підпалюють свій старий будинок, розбивають обридлу машину і навіть вбивають родичів.

Які заходи боротьби з моральним ризиком? Страхові компанії намагаються мінімізувати моральний ризик:

1) здійснюючи більш ретельний відбір кандидатів, класифікуючи клієнтів за групами ризику (і диференціюючи страхові внески);

2) не укладаючи договорів страхування з групами клієнтів підвищеного ризику (наркоманами, водіями, раніше затримувався за керування автомобілем у нетверезому вигляді, і т. д.).

3) йдучи на часткове відшкодування збитків (тобто розділяючи з клієнтом небезпеку морального ризику).

Важливою мірою боротьби з асиметрією інформації та моральним ризиком є ринкові сигнали. [3]