Розділ 4. Теоретико-прикладні аспекти виникнення та розвитку бюджетних правовідносин

4.1. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення бюджетного правовідношення

Право набуває суспільного значення не тільки як право, що виникло, а й як право, що здійснилося, тому правовідносини проходять не тільки стадію виникнення, а й свого розвитку та припинення. Виникнення та припинення правовідносин є вихідною та заключною стадіями їх руху, в проміжках між якими, елементи правовідносин – суб’єкти та об’єкти, правомочності та обов’язки - можуть підлягати частковій або повній зміні, віддзеркалюючи зміну та рух правовідносин в цілому.³³⁷ На відміну від правової норми та правоздатності необхідною умовою утворення правовідносин є юридичний факт.³³⁸ Отже, підсумовує М.В. Карасьова, рух будь-яких правовідносин завжди пов’язаний з юридичними фактами.³³⁹ Оскільки бюджетні правовідносини є динамічною конструкцією, сутність, зміст та особливості якої можна виявити лише в процесі розвитку, то вказане передбачає аналіз передумов та підстав їх виникнення, зміни та припинення. Тому, актуальною є думка М.П. Кучерявенка щодо особливого місця у такому дослідженні юридичного факту, який є передумовою нерозривного взаємозв’язку реальної поведінки учасників правовідносин та її правової форми.³⁴⁰

Бюджетно-правові норми, закріплюючи правила поведінки суб’єктів бюджетних правовідносин, неспроможні самостійно спричинити їх виникнення, зміну чи припинення. Вони є встановленою можливістю, а точніше - передумовами³⁴¹ виникнення та існування бюджетних правовідносин, реальне їх існування та розвиток можливий лише за наявності юридичних фактів, які і є підставами виникнення та розвитку цих правовідносин.

Проблеми юридичних фактів розглядали С.С. Алексєєв, С.М. Братусь, В.П. Грибанов, О.С. Іоффе, В.Б. Ісаков, С.Ф. Кечек’ян, О.О. Красавчиков, В.Д. Сорокін, Ю.К. Толстой, Р.Й. Халфіна та інші. В теорії фінансового права юридичні факти розглядалися в працях Л.К. Воронової, М.В. Карасьової, Ю.О. Крохіної, М.П. Кучерявенка, Н.І. Хімічевої та інших. В працях цих науковців вони досліджуються як самостійні елементи правової реальності (дійсності), а також в механізмі правового регулювання суспільних відносин. І в цьому знаходить свій прояв однаковий підхід щодо визначення поняття, місця та функціонального призначення юридичних фактів у механізмі правового регулювання суспільних відносин.

Вважається, що найбільш повно теорія юридичних фактів розроблена у науці цивільного права, основні положення якої застосовуються для формування загальної теорії юридичних фактів як того реального життєвого факту, на підставі якого абстрактна норма закону перетворюється в конкретні права та обов’язки певних осіб, поведінка яких співвідноситься з їх правами та обов’язками і породжує правові наслідки.³⁴² Найбільш поширеним є визначення юридичних фактів як передбачених законом життєвих обставин та фактів, які є підставами виникнення, зміни та припинення правовідносин.³⁴³

Оскільки для виникнення правовідносин недостатньо лише наявності закону, звертав увагу Ю.К. Толстой, то юридичними фактами є такі обставини, за наявності або відсутності яких, норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.³⁴⁴ Для того, щоб правова норма почала діяти і застосовуватися, мають бути певні фактичні обставини з якими пов’язане настання правових наслідків, тобто юридичні факти.³⁴⁵

В сучасній юридичній літературі юридичні факти визначаються як передбачені гіпотезою правової норми або конкретні (соціальні)³⁴⁶ обставини, з настанням яких виникають, змінюються або припиняються правові відносини,³⁴⁷ або як вольові акти, які породжують змінюють або припиняють конкретні правовідносини (права й обов’язки).³⁴⁸ Разом з тим, існують визначення юридичних фактів як таких явищ об’єктивної дійсності, які мають здатність до юридичної оцінки, що слугує основою для висновку про можливість застосування норми.³⁴⁹ Дійсно, не кожне об’єктивне явище має правову складову, а лише те, яке підпадає під нормативно визначені ознаки. Гіпотеза бюджетно-правової норми встановлює ті основні ознаки, які дають можливість провести правову кваліфікацію типових явищ, що мають місце у бюджетній діяльності і набувають значення юридичного факту, маючи „в собі” усі типові нормативно визначені ознаки, тобто коли ознаки явища є співставляємими з визначеними гіпотезою бюджетно-правової норми. Внаслідок такого співставлення і робиться висновок про можливість реалізації суб’єктивних бюджетних прав та обов’язків, встановлюється правовий зв’язок, відбувається виникнення правовідношення. Тому запропоноване визначення є не завершеним, оскільки призначення юридичного факту полягає не лише у висновку про можливість застосування норми, а й у її застосуванні.

У визначенні поняття юридичних фактів поєднують два нерозривно пов’язаних моменти: матеріальний і юридичний. З одного боку ним є явище дійсності – дія або подія (реальний факт – матеріальний аспект), а з іншого – передбачений правовою нормою факт, обставина чи явище, що породжує відповідні правові наслідки, а тому є не просто реальним фактом, а фактом юридичним. Зазначене дозволяє вести мову про подвійну природу юридичного факту: як факту-реальності та факту-моделі, що вплинуло на розуміння юридичних фактів у фінансовому праві.

У фінансово-правовій літературі юридичними фактами визнаються передбачені нормами фінансового права дії або події, що спричиняють виникнення, зміну або припинення у окремих юридичних або фізичних осіб фінансових прав та обов’язків,³⁵⁰ реалізуючі які особи вступають і беруть участь у фінансових правовідносинах, забезпечуючи їх розвиток. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин, звертає увагу Н.І. Хімічєва, відбувається за наявністю чітко визначених у правових нормах умов,³⁵¹ тим самим вказується на обов’язкову закріпленість юридичних фактів у гіпотезах фінансово-правових норм. У наведених визначеннях юридичні факти беззаперечно визнаються підставами виникнення, зміни та припинення, але в одних випадках суб’єктивних прав та обов’язків (факти-моделі), а в інших – правовідносин (факти-реальності).

Таким чином, спостерігаються два підходи щодо визначення юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення суб’єктивного або об’єктивного права. Значної суперечності у цих підходах немає, оскільки, реалізуючі суб’єктивні права та обов’язки особи вступають у правовідносини, а з іншого боку – лише у правовідносинах вони реалізують свої суб’єктивні права та обов’язки. Однак, певний сумнів викликає застосування терміну „умови” у наведеному визначенні Н.І. Хімічевої, оскільки юридичними умовами є обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов’язаних з останніми не безпосередньо, а через проміжні ланки.³⁵²

Усе, що передбачено бюджетно-правовими нормами, а також бюджетна правосуб’єктність не може бути реалізованим без юридичних фактів. Він не здійснює додаткового моделювання суспільних відносин, оскільки модель конкретного бюджетного правовідношення та його нормативна модель є якісно різними рівнями права. Перенесена в конкретне бюджетне правовідношення нормативна модель є трансформованою моделлю, сутнісною стороною трансформації якої є юридичні факти.

Юридичні факти, забезпечуючи реалізацію нормативної моделі або правосуб’єктності, не змінюють їх ані в обсязі, ані в змісті, оскільки вони (моделі та правосуб’єктність) є мірою можливої поведінки постійної дії. Бюджетна правосуб’єктність є правовою можливістю суб’єкта бюджетного права, в той час як нормативна модель бюджетного правовідношення є правилом поведінки, встановленим нормами бюджетного права. Конкретизація встановленої бюджетно-правовою нормою моделі поведінки відбувається за схемою: бюджетно-правова норма (нормативно встановлена модель поведінки) – бюджетна правосуб’єктність (правова можливість реалізації поведінки) – юридичний факт (підстава реалізації моделі та можливості) – конкретне бюджетне правовідношення (реалізація правової моделі в поведінці). Ступінь конкретизації бюджетних правовідносин та юридичних фактів як підстав, може бути різною у зв’язку з можливостями розвитку самих правовідносин, а також суб’єктивних бюджетних прав та обов’язків, що складають їх юридичний зміст. Однак, у будь-якому разі, йдеться про індивідуалізованих суб’єктів, їх правах та обов’язках, яких вони набувають, вступаючи у правові зв’язки Сутністю ж майбутніх правових зв’язків суб’єктів є юридичні факти, які не будучи зв’язуючою ланкою, трансформують бюджетну правосуб’єктність та бюджетно-правові норми у бюджетну діяльність, породжуючи, змінюючи чи припиняючи бюджетні правовідносини.

Юридичні факти у бюджетному праві виступають як вольові акти і навіть у тих випадках коли правове регулювання породжується подіями, останні, як правило, належать до складного юридичного факту або є елементами юридичного складу. Але, у будь-якому разі події не будучи вольовими актами, встановлюються (закріплюються) волею суб’єкта нормотворчості. Настання 1 січня не є підставою виникнення правовідносин виконання бюджету, якщо немає вольових дій, зокрема – прийняття та введення в дію цього закону, а також не здійснено інших, передбачених бюджетним законодавством дій. 20 (25) жовтня не є підставою припинення бюджетних правовідносин розгляду проекту закону про Державний бюджет України без вольової дії суб’єкта – схвалення Висновків та пропозицій. Тому, юридичними фактами можна вважати вольові акти, внаслідок яких виникають, змінюються чи припиняються суб’єктивні чи об’єктивні права.

Юридичними фактами також вважаються певні життєві обставини (умови, ситуації) ³⁵³ або конкретні життєві обставини з якими норми права пов’язують виникнення, зміну та припинення правовідносин,³⁵⁴ що знайшло своє відображення у фінансово-правовій літературі. Зокрема, М.В. Карасьова і Ю.О. Крохіна звертають увагу на те, що юридичними фактами є конкретні життєві обставини, за наявності яких тільки на підставі правової норми між суб’єктами фінансового права повинні скластися правовідносини.³⁵⁵

В науковій літературі про юридичні факти йдеться як про явища дійсності, абстрагуючись від їх нормативного опосередкування або, навпаки, йдеться про нормативну модель юридичних фактів, залишаючи поза увагою конкретні дії та події. І це уявляється припустимим, оскільки у такому складному правовому явищі як юридичні факти, можна виділити різні аспекти. Аналіз підходів щодо розуміння юридичних фактів дозволяє виділити такі загальні ознаки юридичних фактів: по-перше, це конкретні життєві обставини, елементи об’єктивної соціальної дійсності чи явища соціальної дійсності; по-друге, вони передбачені або визначені правовими нормами; по-третє - породжують правові наслідки: виникнення, зміну або припинення правовідносин.

У переважній більшості визначень юридичні факти пов’язують із правовою нормою. Із юридичного факту починається життя правової норми, яка реалізується у правовідносинах, де перевіряється її реальність та дієвість. Юридичний факт, у переважній більшості випадків, звертає увагу Р.Й. Халфіна, є тим актом поведінки, який волею особи або поза її волею приводить у дію механізм правового регулювання. В подальшому поведінка особи співвідноситься із встановленою правовою нормою моделлю. Відповідність такої поведінки встановленій моделі залежить від багатьох факторів, в тому числі й від того, яке місце у поведінці особи має усвідомлення прав та обов’язків, можливостей і зобов’язань, їх обов’язковості чи необов’язковості, наслідків порушення тощо.³⁵⁶ Тому, розвиваючи далі наведене положення, можна вважати юридичними фактами конкретні соціальні обставини, які відповідно до правових норм спричиняють настання правових наслідків: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. В цьому і полягає їх основне призначення у механізмі правового регулювання - забезпечення переходу від загальної, встановленої бюджетно-правовими нормами моделі прав та обов’язків до конкретної поведінки, яка реалізується у бюджетних правовідносинах.

Визначення юридичних фактів у бюджетному праві повинно мати за основу їх розуміння як об’єктивної дійсності (реальної життєвої обставини, явища об’єктивної дійсності тощо) і містити вказівки на їх найбільш суттєві ознаки.

Юридичним фактам у бюджетному праві властиві як загальні та видові (галузеві) ознаки, які мають особливості прояву у бюджетних правовідносинах, так і власні. Їх можна аналізувати з позиції матеріального змісту і в цьому аспекті вони охоплюють різноманітні життєві обставини, які відтворюють соціальні аспекти життя суспільства (дії людей або державних органів).³⁵⁷ З позиції матеріально-ідеального характеру В.Б. Ісаков визначає їх як явища об’єктивної реальності, які відображені в певній ідеальній системі. Виділення матеріальної та ідеальної сторони, вважає автор дозволяє окреслити ознаки юридичних фактів.³⁵⁸

Натомність, С.А. Зінченко в монографії „Юридические факты в механизме правового регулирования” аналізуючи ознаки юридичних фактів заперечує їх матеріальність, вважаючи їх виключно правовими формами, що виконують притаманну їм регулюючу роль. Вони, на думку автора, завжди виступають в якості вольових актів.³⁵⁹ Однак, такий підхід викликає певний сумнів. Визнання юридичних фактів матеріально-правовими, пов’язано з тим, що вини є явищами реальної дійсності, фрагментами матеріального світу, які перетворені законодавцем у правові. Юридичними фактами є не лише вольові дії, події, а й інші обставини, що визнаються правовою нормою юридичними фактами. Такими обставинами можуть бути обставини, які породжують, змінюють чи припиняють бюджетні правовідносини, не залежать від волі людей, зокрема, стихійні лиха, катастрофи тощо. Вони є підставами виникнення правовідносин щодо прийняття рішення уповноваженим суб’єктом про виділення бюджетних коштів та здійснення бюджетних видатків з резервного фонду на підставі такого рішення. Такою обставиною також є перевиконання доходної частини бюджету або невиконання доходної частини бюджету, відхилення оцінки прогнозу макропоказників економічного і соціального розвитку. Наведені міркування дозволяють виділити такий вид юридичних фактів як розрахункові юридичні факти, якими і можуть бути, зокрема, факт відхилення реальних показників бюджетної діяльності від встановлених актом про бюджет.

Визначаючи юридичні факти обставинами, науковці характеризують їх як різні обставини: життєві, конкретні, конкретні життєві, певні фактичні, конкретні соціальні, застерігаючи, що виникнення, зміна та припинення бюджетних правовідносин відбувається лише за наявності чітко визначених в правових нормах умов, самі ж учасники бюджетних правовідносин не мають права домовлятися про ці умови.³⁶⁰ Виникнення бюджетних правовідносин, як правило, відбувається на підставі нормативного або індивідуального акту, зміна бюджетних правовідносин не може відбуватися за волевиявленням їх учасників, а лише на підставі нормативного акту, у зв’язку зі зміною передбачених в ньому фактів та подій.³⁶¹ Припинення правовідносин виконання бюджету відбувається внаслідок завершення бюджетного періоду, навіть у тому випадку, якщо не були виконані деякі приписи закону, для того щоб знову виникнути з 1 січня, але вже на підставі іншого закону про Державний бюджет, за винятком випадків зміни бюджетного періоду, відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 БК України. Неприйняття закону про Державний бюджет України на наступний рік не є обставиною для зміни бюджетного періоду. В цьому випадку бюджетні призначення до прийняття нового закону здійснюються відповідно до ст. 46 БК України, по місцевим бюджетам відповідно до ст. 79 БК України, а юридичним фактом виникнення цих правовідносин будуть такі обставини як неприйняття закону про Державний бюджет України та початок нового бюджетного періоду. Надання правового значення тим чи іншим обставинам залежить від волі законодавця, а не від учасників правовідносин, хоча без них ці обставини могли б і не настати. Не право породжує розглянуті (подібні) факти (не виконання показників, що містяться у законі про Державний бюджет України, несвоєчасне прийняття закону чи рішень про бюджети), вони виникають та існують поза правом, але право надає їм значення юридичних з метою врегулювання та упорядкування суспільних (бюджетних) відносин. Юридичні факти у бюджетному праві є конкретними (реальними) обставинами, які породжуються вольовими діями суб’єктів або виникають поза їх волею, але набувають значення внаслідок їх визнання і не припускають договірних засад у їх визначені (встановленні), що можна визнати їх першою ознакою.

Аналізуючи ознаки юридичних фактів, В.Б. Ісаков зробив висновок про те, що вони несуть інформацію про стан суспільних відносин, які складають предмет правового регулювання, виражені зовні, вказують на наявність чи відсутність певних явищ матеріального світу, спричиняють передбачені законом правові наслідки.³⁶²

За підсумками місячної звітності Міністерство фінансів України визначає відповідність виконання державного бюджету затвердженому розпису. Якщо буде встановлено, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту, затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України, відповідно до ч. 1 ст. 54 БК України встановлює тимчасове обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету України. У разі зниження планових надходжень до загального фонду державного бюджету, що може призвести до зміни фінансування порівняно із затвердженим бюджетом більше ніж на 15 % від суми, передбаченої розписом державного бюджету на відповідний період, Кабінет Міністрів України вносить на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Рішення про скорочення видатків Державного бюджету приймає Верховна Рада України у двотижневий термін з дня подання проекту Кабінетом Міністрів України. До прийняття рішення Верховною Радою України видатки проводяться із урахуванням тимчасових обмежень бюджетних асигнувань. Одночасно зі змісту ст. 54 БК України є незрозумілим як бути у випадку якщо має місце конкретна обставина – Верховна Рада України не приймає у встановлений термін рішення щодо поданого проекту закону, а Бюджетним кодексом України не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України на пропорційне скорочення видатків у цьому випадку.

У правовідносинах виконання бюджету відбувається збір, обробка та аналіз інформації про стан цих правовідносин, співставлення показників виконання бюджету з нормативно встановленими, встановлюються відхилення реальних показників від нормативно встановлених, які оцінюються з позиції обставин, що мають значення юридичних фактів, що вказує на інформаційний аспект юридичних фактів у бюджетному праві.

На інформаційний аспект юридичних фактів звертається увага і у деяких визначеннях юридичних фактів. Як приклад можна навести визначення юридичних фактів як таких обставини, що несуть в собі інформацію про стан суспільних відносин, які входять у предмет правового регулювання, а також ними виступають лише такі обставини, що прямо чи опосередковано зачіплюють права та інтереси особи, суспільства, держави та соціально-публічних утворень.³⁶³

Юридичні факти у бюджетному праві є обставинами, які несуть інформацію про стан суспільних відносин, які складають предмет бюджетно-правового регулювання (бюджетних відносин), що є їх другою ознакою.

Виділені ознаки відображають матеріальну сторону юридичних фактів, є їх матеріальними ознаками, які тісно пов’язані й перетинаються із правовими ознаки, що є цілком логічним, оскільки не будучи визнаними правом обставини не набувають значення юридичних фактів.

Аналізуючи юридичні факти у правовому аспекті, як слушно звертає увагу М.П. Кучерявенко, необхідно враховувати те, що правового значення набувають не усі дії або події, а лише ті, з якими пов’язуються певні правові наслідки, тільки ті життєві обставини, які передбачені нормами права. Саме тому, встановлюється нерозривний діалектичний взаємозв’язок і взаємозалежність: без правової норми не може бути юридичного факту, без юридичного факту не можуть наставати правові наслідки.³⁶⁴ У фінансово-правовій літературі завжди звертається увага на те, що жодний юридичний наслідок не випливає безпосередньо із правової норми, необхідною умовою його настання є юридичний факт – конкретна життєва обставина, передбачена правовою нормою.³⁶⁵ Саме гіпотезою бюджетно-правової норми передбачаються такі обставини, які є умовою реалізації конкретного правила поведінки суб’єкта бюджетного права і яке не може бути реалізованим за відсутності цих обставин. Такі обставини визначаються по-різному, зокрема, вони можуть мати узагальнюючий характер або визначати конкретні, індивідуалізовані обставини, за кількістю яких їх може бути одна або декілька. Але у будь-якому разі, звертає увагу Ю.К. Толстой, юридичний факт, з яким гіпотеза правової норми пов’язує виникнення правовідносин, існує як реальний життєвий факт.³⁶⁶

Соціальні обставини, які визнаються юридичними фактами мають бути визнані такими лише бюджетно-правовою нормою. Гіпотеза цієї норми закріплює абстрактну модель такої обставини з настанням якої і пов’язуються певні правові наслідки, тим самим, передбачаючи можливість їх виникнення. Юридичний факт у бюджетному праві є передбаченою гіпотезою бюджетно-правової норми реальною суспільною обставиною, яка тягне настання правових наслідків.

Правовою ознакою юридичних фактів, що має враховуватися як у правотворчій, так і правозастосовчій діяльності є нормативне закріплення суспільних обставин у гіпотезі бюджетно-правової норми. Правильне закріплення юридичних фактів у гіпотезах правових норм є одним із завдань, що постають перед правотворчими органами при розробці нормативно-правових актів. Повне, точне та достовірне встановлення юридичних фактів є необхідною передумовою для застосування правових норм.³⁶⁷

Суб’єктивні бюджетні права та обов’язки можуть змінюватися не лише внаслідок подій, а й під впливом триваючих станів. Так, Є.Н. Трубєцкой, під юридичними фактами розуміє усі стани і події дійсності, яким властиво встановлювати або припиняти права.³⁶⁸ Станом є обставина, яка існує тривалий час, безперервно або періодично породжуючи юридичні наслідки.³⁶⁹

На думку Л.О. Чеговадзе, вид правового стану сторін у правовідношенні залежить від матеріального змісту цивільного правовідношення та процесу його реалізації, тобто тих фактичних умов, кожному з яких законодавець надає значення юридичного факту. Тому умови установлення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків слід розглядати як умови установлення правового стану суб’єктів в межах цивільного правовідношення як сторони правомочної або зобов’язаної.³⁷⁰ З цим не погоджується С.А. Зінченко, на думку якого категорія „умови установлення стану” як і сам стан належності (на думку Л.О. Чеговадзе, стан належності означає зв’язаність учасників правовідношення наявністю правомочностей та „долженствований”)³⁷¹ не пояснює сутності та призначення юридичних фактів. С.А. Зінченко справедливо ставить питання: якщо умови установлення суб’єктивних прав одночасно означають і умови установлення стану, то в чому є їх різниця. Виникає й інше питання: якщо стан належності означає зв’язаність учасників правовідносин наявністю правомочностей, то в чому його відмінність від прав та обов’язків як міри належної поведінки.³⁷²

В юридичній літературі існує точка зору, згідно якої юридичні стани, будучи різновидом юридичної сукупності, є обставинами, що характеризуються відносною стабільністю і тривалістю строку існування, протягом яких вони можуть неодноразово (у поєднанні з іншими фактами) спричиняти певні юридичні наслідки.³⁷³

Юридичний стан є своєрідним каркасом системи юридичних фактів, конструкція якого передбачає місце інших юридичних фактів у правовому регулюванні. Будь-яка зміна моделі факту-стану, вважає В.Б. Ісаков, зачіплює чисельність правовідносин, має різноманітні прямі та непрямі наслідки для виникнення, зміни, припинення масивів правових зв’язків.³⁷⁴

Факт настання та припинення таких станів можна вважати юридичними фактами тому, що вони зумовлюють застосування відповідних нормативних приписів, а спричинені ними наслідки набувають правового значення. Такі фактичні стани є сукупністю умов та ознак, наявність яких призводить до того, що визначене бюджетно-правовою нормою фактичне явище дійсності має правові наслідки. Саме ж використання терміну „фактичний стан” уявляється в деякій мірі невдалим, оскільки не кожен фактичний стан є юридичним: він набуває значення юридичного внаслідок його визнання таким нормами бюджетного права шляхом опису обставин, які і можуть бути визнані юридичним станом, наприклад, перелік особливих обставин у ч. 3 ст. 3 БК України. Для виникнення ж бюджетних правовідносин необхідно не лише наявність особливої обставини, а й її індивідуалізація шляхом прийняття фінансово-правового акту.

Правовідносини виконання бюджету закінчуються 31 грудня відповідного бюджетного року, а з 1 січня виникають знову, але вже на підставі іншого закону про Державний бюджет. Подія (настання 31 грудня) не залежить від волі суб’єктів, але її настання має суттєве значення для розвитку бюджетних правовідносин, зокрема, здійснювати вплив на поведінку суб’єктів. Сплив строку є подією, але не завжди правові наслідки, пов’язані із спліном часу (строку, настанням певної дати), не залежать від волі суб’єктів бюджетних правовідносин, а в більш широкому розумінні і від волі людей. У зв’язку із розвитком науки, техніки міжнародними конфліктами можуть виникати проблеми, пов’язані із юридичним значенням можливості не передбачення таких подій як, наприклад, стихійні лиха, природні катаклізми, військові конфлікти. Саме за наявності особливих обставин, передбачених ч. 3 ст. 3 БК України бюджетний період може іншим, ніж визначено ч. 1 ст. 3 БК України. Такими обставинами є введення воєнного стану, оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях та оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф. Введення надзвичайного стану – це обставина, яка є підставою встановлення іншого бюджетного періоду, ніж передбачено ч. 1 ст. 3 БК України, що має правовий наслідок - 1 січня не починаються нові правовідносини виконання бюджету, а обставиною, внаслідок якої припиняються ці правовідносини є скасування надзвичайного стану. Наслідки, спричинені розглянутим станом, набувають правового значення у зв’язку з тим, що вони самі зумовлюють застосування відповідних нормативних приписів. Фактичний стани, будучи визнаним правом набуває значення правового явища, спричиняючи правові наслідки, стає юридичним фактом - станом. Значення юридичного факту має не кожне об’єктивне явище, а тільки те, що підпадає під нормативно визначені ознаки. Створюючи бюджетно-правові норми, законодавець розраховує на їх застосування у типових, таких, що повторюються, ситуаціях визначаючи у правовій нормі ознаки, які в подальшому дають можливість провести юридичну кваліфікацію однотипових явищ дійсності. Ці явища набувають значення юридичного факту, якщо мають необхідні ознаки, тобто такі, що співставляються із ознаками, сформульованими бюджетно-правовою нормою. Тому, юридичними фактами можна вважати такі явища об’єктивної дійсності (реальності), які мають здатність до юридичної оцінці, що є підставою для висновку про можливість застосування бюджетно-правової норми.

Воля держави втілюється у бюджетно-правових нормах, а в гіпотезах цих норм нормативно закріплюються підстави реалізації волі суб’єктів, то, відповідно, бюджетні правовідносини мають вольовий характер і тому заслуговує підтримки думка М.П. Кучерявенка про те, що дія юридичного факту на правовідносини передбачає поєднання двох різновидів волі.³⁷⁵ По-перше, це воля держави, що встановлює конкретний юридичний факт як обставину, з якою пов’язуються певні правові наслідки, що породжують суб’єктивні бюджетні права та обов’язки суб’єктів бюджетних правовідносин. Існування бюджетних правовідносини передбачає наявність бюджетно-правових норм та закріплення у гіпотезах цих норм підстав реалізації правил поведінки (обставин, що становлять юридичні факти). Воля держави, виражена через бюджетно-правові норми, пов’язує з конкретними обставинами ті чи інші правові наслідки і тому відсутність нормативного закріплення юридичних фактів виключає можливість настання правових наслідків. По-друге, це воля суб’єктів бюджетних правовідносин, які відповідно до неї формують (визначають) власну поведінку. Саме від волі суб’єктів і залежить виникнення, зміна та припинення бюджетних правовідносин, їх тривалість, характер переходу від одного виду їх виду до іншої. Тому, юридичні факти у бюджетному праві спричиняють настання передбачених бюджетно-правовою нормою, правових наслідків у бюджетній діяльності, що є їх другою правовою ознакою. Такі юридичні наслідки можуть бути зведені до головних фаз існування правовідносин – їх виникнення, зміни та припинення (з тим зауваженням, що правовідносинами є усі правові зв’язки, в тому числі й загально регулятивні правовідносини, включаючи правосуб’єктність і правоздатність).³⁷⁶

Вважаючи юридичними фактами факти реальної дійсності, з якими норми права пов’язують настання юридичних наслідків, О.О. Красавчиков акцентує увагу на їх призначенні. За посередництвом юридичних фактів реалізується створювана передумовами можливість виникнення, зміни правовідносин у дійсність (реальність) – учасник регулюємого правом суспільного відношення, стає пов’язаним правами та обов’язками.³⁷⁷

Юридичні факти переводять абстрактні суб’єктивні бюджетні права та обов’язки суб’єктів в правову реальність (дійсність), приводячи в дію механізм їх реалізації. Як опосередковуючий елемент між приписами бюджетно-правових норм та їх перетворенням в конкретні індивідуалізовані суб’єктивні права та обов’язки, юридичний факт наповнює змістом закріплені бюджетно-правовою нормою абстрактні, родові бюджетні права та обов’язки, створює перехід від їх загальної моделі, зафіксованої в правовій нормі, до конкретної моделі, втіленої у правовідносинах.³⁷⁸ Внаслідок виникнення між суб’єктами бюджетного права породженого юридичним фактом правового зв’язку, вони набувають статусу суб’єктів бюджетних правовідносин, а суб’єктивні бюджетні права та обов’язки втілюються в поведінці суб’єктів бюджетних правовідносин. Отже, третьою ознакою юридичних фактів у бюджетному праві є те, що вони створюють перехід від правової абстракції (правової моделі), визначеної бюджетно-правовими нормами до правової реальності, якою є бюджетні правовідносини..

Кращому розумінню сутності юридичних фактів у бюджетному праві сприятиме дослідження їх функцій. Однак, зазначена проблема не знайшла свого наукового вирішення у бюджетному праві на відміну від фінансового³⁷⁹ та податкового права.³⁸⁰

Досліджуючи юридичні факти в контексті загального вчення про правовідносини Р.Й. Халфіна звертає увагу на те, що ними є обставини, з якими норма права пов’язує рух правовідносин: виникнення, зміну та припинення. ³⁸¹ Розвиваючи це положення М.В. Карасьова зазначає, що у фінансовому праві юридичні факти виконують свою головну функцію – забезпечують виникнення, зміну та припинення фінансових правовідносин,³⁸² їх розвиток. Юридичні факти у бюджетному праві, будучи правовою конструкцією, є сукупністю обставин, які можуть змінити рух (динаміку) бюджетних правовідносин. Бюджетним кодексом України передбачено підстави другої стадії бюджетного процесу – розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України, якими є: подання Кабінетом Міністрів України проекту закону із додатками; представлення його Міністрів фінансів України Верховній Раді України, відповідність проекту закону вимогам БК України, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики. Наявність лише факту передачі проекту закону не є підставою подальшого розвитку правовідносин другої стадії бюджетного процесу. Так, у разі невідповідності поданого проекту закону про Державний бюджет вимогам, що пред’являються, Верховна Рада України може прийняти вмотивоване рішення про його відхилення. У цьому випадку Кабінет Міністрів України зобов’язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін. Після доопрацювання та повторного подання перше та друге читання відбувається із зміщенням строків на п’ять днів. Але Бюджетним кодексом України не визначено як бути, коли після повторного подання Верховна Рада України знову приймає вмотивоване рішення про його відхилення. Якщо застосувати аналогію права і повторно повертати на доопрацювання Кабінету Міністрів України, тоді виникає інша проблема - строки розгляду проекту закону у першому, другому та третьому читаннях. Тому, вбачається, що після доопрацювання Верховна Рада України все ж таки має прийняти доопрацьований Кабінетом Міністрів України проект закону про Державний бюджет України для підготовки до першого читання. Сукупність розглянутих обставин створює перехід від одного простого бюджетного правовідношення до іншого, шляхом припинення першого та виникнення другого, або шляхом зміни одного правовідношення на інше з послідуючим поверненням до першого. Отже, завдяки юридичним фактам реалізуються створювані бюджетно-правовими нормами можливості розвитку бюджетних правовідносин, припиняються одні бюджетні правовідносини і виникають інші, чим забезпечується розвиток складного бюджетного правовідношення. Іншими словами, можна вважати, що юридичні факти встановлюють, змінюють або припиняють реалізацію встановленої бюджетно-правовими нормами моделі поведінки суб’єктів і, відповідно, набувають нібито засновницьких (установчих) для бюджетних правовідносин якостей, установлюючи або припиняючи бюджетне правовідношення. Тому, першою їх функцію можна визнати правоустановчу функцію, що полягає у заснуванні (установлені чи припиненні) простого бюджетного правовідношення відповідно до умов, визначених гіпотезою бюджетно-правової норми.

З юридичного факту починається дія (життя) бюджетно-правової норми, яка реалізується у бюджетних правовідносинах. Юридичний факт у переважній більшості випадків, звертає увагу Р.Й. Халфіна, це той акт поведінки, який волею особи або поза її волею приводить у дію механізм правового регулювання,³⁸³ виконуючи функцію елемента методу фінансово-правового регулювання.³⁸⁴ На юридичний факт як елемент методу правового регулювання вказує і В.Б. Ісаков, не виділяючи при цьому такої його функції³⁸⁵ з чим не погоджується М.В. Карасьова. На її думку, саме це є однією з функцій юридичних фактів, оскільки через них здійснюється взаємодія і вплив на інші елементи методу фінансово-правового регулювання – суб’єктів та об’єкти.³⁸⁶

На думку Ю.К. Толстого, у правовому регулюванні вплив норми права на поведінку субєктів проходить три стадії: правоздатність, юридичний факт та правовідносини. На першій стадії, при визначенні правоздатності суб’єктів, норма права не регулює поведінку суб’єктів, а впливає на їх волю та свідомість. Норма права починає регулювати поведінку суб’єктів лише на стадії юридичного факту – при здійсненні ними правомірних дій, спрямованих на досягнення правового ефекту і закінчує в момент, коли в результаті здійснення суб’єктивних прав припиняються правовідносини.³⁸⁷

Виділяючи юридичний факт як стадію та елемент процесу правового регулювання, А.В. Малько зазначає, що на цій стадії відбувається визначення спеціальних умов, за настанням яких включається дія загальних програм, що дозволяє перейти від загальних правил до більш детальних. Елементом, що визначає цю стадію є юридичний факт, який використовується (застосовується) як поштовх для руху конкретних інтересів по юридичному “каналу”.³⁸⁸

Отже, стосовно місця юридичних фактів у правовому регулюванні склалися різні точки зору: одні науковці вважають його елементом методу правового регулювання, а інші – елементом механізму правового регулювання.

Метод правового регулювання є специфічним способом владного впливу на суспільні відносини, який здійснюється за допомогою державно-правових засобів.³⁸⁹ Під методом правового регулювання також розуміється сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких держава забезпечує потрібну поведінку учасників правовідносин.³⁹⁰ Характеризуючи риси методу правового регулювання, В.Д. Сорокін звертає увагу на наявність матеріально-юридичної основи – встановлених або санкціонованих державою загальних правил поведінки – правових норм, які складають цілісну систему, що охоплює усю сферу соціально-правового середовища. Тим самим, автор однією із характерних рис методу правового регулювання визначає право.³⁹¹ П.М. Рабинович однією із характерних рис методу правового регулювання вважає порядок (процедуру) здійснення юридичних прав та обов’язків. Здійснення будь-якої процедури стає можливим за наявності певних підстав (обставин), зафіксованих у гіпотезах правових норм, які є, в свою чергу, умовами застосування диспозицій правових норм, що регулюють певну процедуру. Однак, і правові норми, і юридичні факти, є елементами механізму правового регулювання.³⁹² Юридичні факти є умовами (обставинами) застосування диспозиції бюджетно-правової норми або норм інших галузей права, в яких знаходить свій прояв метод правового регулювання, що, в свою чергу, приводить у дію механізм бюджетно-правового регулювання. Тому, юридичні факти є підставами не тільки виникнення та зміни правовідносин, а й підставами застосування певного методу правового регулювання. Метод бюджетно-правового регулювання реагує на зміни, що відбуваються у бюджетній діяльності, трансформуючи їх на суб’єктів шляхом впливу на рух (динаміку) бюджетних правовідносин та на правовий статус суб’єктів цих правовідносин. Таким чином, не заперечуючи точки зору згідно якої юридичні факти є елементом правового регулювання їх можна вважати також і підставою застосування відповідного методу правового регулювання та елементом механізму (процесу) правового регулювання. Суб’єкти бюджетних правовідносин не тільки орієнтуються на певні правові наслідки, а й враховують юридичні факти, які зумовлюють ці наслідки. В той же час, юридичні факти, будучи елементом механізму правового регулювання, мають використовуватися і реально використовуються у бюджетному законодавстві як засіб впливу на поведінку суб’єктів бюджетних правовідносин.

Наявність юридичного факту перетворює можливе у дійсне (суб’єкта бюджетного права у суб’єкта бюджетних правовідносин), правову абстракцію (суб’єктивні бюджетні права та обов’язки) в правову реальність (їх реалізацію), здійснює перехід від загального до конкретного (загальні права суб’єктів проецируються на конкретні бюджетні правовідносини), модель бюджетних правовідносин відтворюється у бюджетній діяльності і, тим самим, конструюються бюджетні правовідносини. Таким чином, реалізується конструктивна функція юридичних фактів, сутність якої полягає у конструюванні моделі бюджетних правовідносин, залежно від різних обставин та втілення цієї конструкції у бюджетну діяльність.

Юридичні факти є не тільки підставами набуття та реалізації суб’єктивних бюджетних прав та обов’язків, а й гарантією дотримання законності у бюджетній діяльності. Взагалі, питання гарантій є самостійною і складною проблемою в межах єдиної теорії законності. Це те, що переводить ідею законності із сфери наукових розсудів, в практичну сферу діяльності людини, суспільства та держави. В гарантіях знаходить свій прояв усе розмаїття аспектів законності, які визначають зміст процесу упорядкування суспільних відносин. Під гарантіями законності розуміється система засобів, за допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється і відновлюється режим законності.³⁹³ Існує і більш ширше розуміння гарантій законності, згідно якого ними вважаються зумовлені закономірностями суспільного розвитку держави система умов, засобів та передумов, що забезпечують процес реалізації законності та упорядкованість суспільних відносин.³⁹⁴ В юридичній літературі досить докладно розглянуті питання кількісного і якісного складу юридичних гарантій законності, до яких належать, зокрема, повнота та ефективність правових норм; високий рівень нагляду за реалізацією вимог законності; ефективність засобів юридичної відповідальності та захисту, що сприяє відновленню порушених суб’єктивних прав; якісна та професійна робота органів державної та місцевої влади щодо забезпечення законності та правопорядку; постійне вдосконалення юридичної діяльності; розвиток правосвідомості та високої правової культури. Реалізація окремих гарантій безпосередньо пов’язана із юридичними фактами. Термін “гарантії законності” стосовно юридичних фактів можна визначити як існування юридичних фактів, пов’язаних з особливо важливими ділянками правового регулювання, на які покладено підвищену відповідальність за стан законності,³⁹⁵ що безумовно стосується і юридичних фактів у бюджетному праві.

Використання бюджетних коштів для забезпечення виконання завдань та реалізації функцій органами державної влади протягом бюджетного періоду здійснюється відповідно до закону про Державний бюджет України, який затверджує повноваження цих органів здійснювати виконання Державного бюджету України за доходами та видатками протягом бюджетного періоду. Встановлення строку прийняття такого закону має подвійне значення. По-перше, створюються реальні умови для прийняття місцевих бюджетів, показники яких залежать від показників Державного бюджету України. По-друге, законодавчо закріплюється фінансова база, на якій Міністерство фінансів визначає лімітні довідки, за якими відбувається кінцеве узгодження кошторисів бюджетних установ, що фінансуються з державного бюджету, і, відповідно, розпорядники бюджетних кошті своєчасно зможуть відкрити свої бюджетні рахунки. Отже, 1 грудня визначено як подію (граничний строк прийняття закону), яка є підставою для подальшого нормального розвитку бюджетних правовідносин та їх трансформації. Неприйняття закону про Державний бюджет України, є юридичним фактом, що породжує негативні правові наслідки, а саме: зміщується рух бюджетного процесу, застосовуються обмеження у бюджетних призначеннях та виникає низка інших наслідків організаційного та матеріального характеру. Бюджетним кодексом України не передбачено і, в принципі, не може бути передбачено гарантій щодо своєчасного прийняття закону про Державний бюджет, але у друга обставина (несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України) є підставою для застосування бюджетних призначень відповідно до ст. 46 БК України. Тим самим, Бюджетним кодексом України передбачено гарантії у разі несвоєчасного прийняття закону, які є і правовими, і соціальними, і економічними, одночасно маючи обмежувальний характер. Правовим засобом забезпечення та гарантією законності у бюджетної діяльності є юридична відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Отже, наявність стягнень (заходів), передбачених ст. 117-120, 122 БК України є гарантіями дотримання законності у бюджетній діяльності, підставами їх застосування визначені у гіпотезах бюджетно-правових норм. Таким чином, юридичні факти у бюджетному праві виконують і гарантійну функцію, сутність якої полягає у забезпеченні розвитку регулятивних бюджетних правовідносин, а випадку відхилень – застосування стягнень (заходів впливу) щодо приведення бюджетних правовідносин до встановленої бюджетно-правовими нормами моделі або застосування спеціальних (обмежених) режимів бюджетного фінансування. Юридичні факти, є підставою для переходу (зміни) регулятивних бюджетних правовідносин в охоронні і навпаки, тобто видової зміни бюджетних правовідносин. Одночасно, юридичний факт містить інформацію про відхилення у розвитку бюджетних правовідносин та необхідність впливу з боку уповноважених суб’єктів з метою приведення дефектних бюджетних правовідносин до встановленої моделі регулятивних бюджетних правовідносин.

Оскільки юридичні факти зафіксовані у бюджетно-правових нормах, то самим фактом фіксації впливають на правові наслідки, здійснюючи попередній вплив на рух бюджетних правовідносин. Це дозволяє визнати інформаційну функція юридичних фактів у бюджетному праві. Сутність цієї функції полягає в тому, що суб’єкт бюджетного права з високим ступенем ймовірності може передбачити ті наслідки, що можуть настати, якщо він своїми діями матеріалізує нормативно встановлену модель юридичного факту. Тому, уявляється дискусійною точка зору, згідно якої інформаційна функція у фінансовому праві проявляється досить рідко, що зумовлено протиріччями між публічними та індивідуальними інтересами, які закладені у самій сутності фінансових правовідносин.³⁹⁶ Але будь-який юридичний факт несе інформацію про можливий ймовірний рух бюджетних правовідносин, застерігаючи від матеріалізації юридичних фактів, які спричиняють виникнення охоронних бюджетних правовідносин, зокрема, правовідносин бюджетної відповідальності, що дає можливість прогнозувати або планувати рух регулятивних бюджетних правовідносин. Реалізація інформаційної функції пов’язана із формуванням правосвідомості суб’єктів бюджетного права. Взагалі, правосвідомістю є мисленням правовими поняттями і категоріями, оцінкою діяльності суб’єктів та їх відносин в нормативних визначеннях “має право”, “зобов’язаний”, “повинен”, “забезпечує”, “готує”, “подає”, забороняється” тощо. Правосвідомістю оцінюються факти та відносини, пов’язані з формальною визначеністю права, а також процесуальні форми.³⁹⁷ Процес усвідомлення права полягає не в механічному запам’ятовуванні правових норм, а в їх творчому усвідомленні, у співставленні змісту одних бюджетно-правових норм з іншими, в уточненні та узгодженні термінів, що містяться в актах бюджетного законодавства, у логічному тлумаченні текстів нормативно-правових актів (інформаційно-пізнавальна діяльність). Це зумовлено тим, що будь-яка неточність, некоректність фіксації юридичних фактів у бюджетно-правових актах призводить до неоднозначності їх розуміння суб’єктами і, відповідно, до труднощів у правозастосуванні. Тому, реалізація інформаційної функції пов’язана із підвищенням професійної правосвідомості осіб, управомочених на правотворчу та правозастосовчу діяльність і є процесом інтеграції бюджетно-правових норм у правосвідомості суб’єктів бюджетного права. Інформаційна функція юридичних фактів є досить складною і об’ємною, зазначає М.В. Карасьова, досить часто функція забезпечення виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин поглинається інформаційною та прогностичною функціями.³⁹⁸

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок про те, що юридичні факти у бюджетному праві виконують такі функції:

- правоустановчу функцію, сутність якої полягає у заснуванні бюджетних правовідносин відповідно до умов, визначених гіпотезою бюджетно-правової норми шляхом трансформації встановленої правової моделі правовідносин у реальні бюджетні правовідносини;

- конструктивну функцію, сутність якої полягає у конструюванні моделі бюджетних правовідносин, залежно від різних обставин і втілення цієї конструкції у бюджетні правовідносини;

- гарантійну функцію, сутність якої полягає у забезпеченні розвитку бюджетних регулятивних правовідносин, а у випадку відхилень – застосування заходів впливу щодо приведення бюджетних правовідносин у відповідність до встановленої бюджетно-правовими нормами моделі;

- інформаційну функцію, сутність якої полягає у доведенні до свідомості суб’єктів бюджетного права тих обставин, які призводять до юридичних наслідків, в їх однаковому розумінні та формуванні правосвідомості суб’єктів бюджетного права;

- прогностичну функцію, сутність якої полягає у тому, що суб’єкт бюджетного права з високим ступенем ймовірності може передбачити ті наслідки, що можуть настати, якщо він своїми діями матеріалізує нормативну модель юридичного факту.

Юридичні факти, здійснюючи попередній вплив на бюджетні відносини, зорієнтують суб’єктів не тільки на правові наслідки, а й врахування юридичних фактів, які зумовлюють ці наслідки. Отже, юридичні факти повинні використовуватися і вони реально використовуються законодавцем як засіб впливу на поведінку суб’єктів бюджетних правовідносин.

Оскільки юридичні факти є сукупністю різних обставин, які мають різне правове значення та конструкцію, то виникає потреба їх класифікації. Науково обґрунтована класифікація юридичних фактів дозволяє розширити наші уявлення про них, сприяє більш глибшому розумінню їх ролі, значення та місцю в механізмі виникнення та розвитку бюджетних правовідносин, дозволяє викрити вади в їх нормативному закріпленні та вирішити низку інших наукових та практичних питань. Питанням класифікації юридичних фактів приділяється значна увага як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівнях.

Незважаючи на наявність різноманіття класифікаційних підходів³⁹⁹ склалося загальне уявлення про те, якою має бути класифікація юридичних фактів. В.Б. Ісаков вважає підставами класифікації три взаємопов’язаних ознаки. Першою є вольовий критерій, згідно якого юридичні факти поділяються на дії та події. Згідно другої ознаки – правомірності дій, усі дії поділяються на правомірні та неправомірні. За третьою ознакою – залежність настання правових наслідків від вольових, свідомих дій суб’єкта, правомірні дії поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти.⁴⁰⁰

В науковій літературі робляться спроби доповнити та модифікувати наведену класифікацію. Оскільки питання класифікації юридичних фактів розглядалися як на монографічному рівні, так і в межах дисертаційних досліджень,⁴⁰¹ тому не зупиняючись на докладному аналізі існуючих підходів, зупинимось на тих аспектах, які є найбільш актуальними та дискусійними для бюджетного права.

Аналізуючи класифікацію юридичних фактів на дії та події С.А. Зінченко вважає, що вольовий критерій, не випливає із природи юридичних фактів, тим самим ускладнюючи розуміння їх місця та призначення у правовій системі. Події набувають правового значення внаслідок їх юридичного оформлення та здійснення вольових і свідомих дій. Юридичні факти – події безпосередньо, за загальним правилом, не є продуктом волі суб’єкта, хоча саме суб’єкт внаслідок цього набуває певне право.⁴⁰² Натомність, М.В. Карасьова, аналізуючи події у фінансовому праві, обґрунтовано підтримує їх поділ на відносні та абсолютні події. Події як підстави виникнення, зміни чи припинення бюджетних правовідносин можуть залежати від волі суб’єктів, будучи спричиненими діяльністю людини, але проявляються незалежно від причин, що їх породили. Такою подією є факт невиконання або перевиконання доходної частини бюджету.⁴⁰³

Подіями, що не залежать від волі суб’єктів є встановлені бюджетним законодавством дати. З одного боку, їх настання не залежить від волі суб’єктів, а з іншого – вони встановлюються у бюджетному законодавстві волею уповноважених суб’єктів. У переважній більшості випадків події набувають юридичного значення не самі по собі, а тому що вони в тій чи іншій мірі можуть впливати на поведінку суб’єктів бюджетних правовідносин, є залежними та підпорядкованими їх діям, породжуючи правові наслідки не самостійно, а в сукупності з ними, будучи елементами складного юридичного факту чи юридичного складу. Хоча, в деяких випадках, події є самостійними підставами виникнення деяких видів бюджетних правовідносин, зокрема деліктних

Аналіз бюджетного законодавства дає підстави вести мову про наявність тривалих відносних та абсолютних подій. Тривалими відносними подіями є, зокрема, надзвичайні екологічні ситуації, техногенні катастрофи, спричинені діяльністю людей, а абсолютними – природні катастрофи, які визначаються Бюджетним кодексом України як особливі обставини за яких може бути змінено бюджетний період.

Дискусійними є питання щодо місця у класифікаційному ряду юридичних фактів – станів. За тривалістю існування фактичних обставин, юридичні факти поділяються на факти короткострокової дії та факти тривалої дії (стани). З одного боку, зазначає В.Б. Ісаков, юридичні стани можуть бути і діями і подіями, внаслідок чого не вписуються у перший рівень класифікації, а з іншого - вони є тривалими за строками, що дозволило за критерієм характеру дії віднести їх до фактів безперервної дії, на відміну від інших – однократної дії.⁴⁰⁴ Але в будь-якому разі юридичні факти – стани є однорідними, безперервними, тривалими обставинами.

М.В. Карасьова за характером дії поділяє юридичні факти на факти однократної дії та факти безперервної дії, тобто факти-стани.⁴⁰⁵

Уявляється, що такий критерій як характер дії має узагальнюючий характер, при цьому виникає питання що розуміється під характером дії. Такий підхід потребує уточнення, що дозволяє запропонувати іншу класифікацію юридичних фактів. На нашу думку, за критерієм періодичності дії, можна виділити юридичні факти однократної дії, юридичні факти періодичної дії та юридичні факти випадкової дії.

Юридичними фактами однократної дії є обставини з якими бюджетно-правова норма пов’язує виникнення, зміну чи припинення бюджетного правовідношення у конкретному випадку.

Юридичними фактами періодичної дії є обставини з якими бюджетно-правова норма пов’язує періодичне виникнення, зміну чи припинення бюджетних правовідносин. Такими є, зокрема, обставини подання місячної звітності про виконання бюджету. Подання звітності у встановлений строк припиняє таке бюджетне правовідношення, яке знову виникає, але вже в іншому місяці. Неподання у встановлений строк місячної звітності є підставою виникнення бюджетного деліктного правовідношення.

Юридичними фактами випадкової дії є обставини з якими бюджетно-правова норма пов’язує можливість (ймовірність) виникнення, зміни чи припинення бюджетних правовідносин.

Дискусійним є питання щодо місця юридичних фактів - станів в класифікації юридичних фактів. Л.О. Чеговадзе звертає увагу на наявність фактичних станів дійсності, які за наявності певних умов набувають значення юридичного факту. Такі стани мають бути віднесені до юридичних фактів у зв’язку із тим, що зумовлюють застосування відповідних нормативних встановлень, а спричинені ними наслідки набувають правового значення. Ці фактичні стани, на думку автора, є сукупністю умов та ознак, наявність яких призводить до того, що фактичне явище дійсності, не будучи ні дією, ні подією, спричиняє правові наслідки.⁴⁰⁶

Для бюджетного права особливі обставини, будучи визначеними, зокрема ч. 3 ст. 3 БК України, не мають значення юридичних фактів. Передумовою виникнення правовідносин виконання бюджету є закон про Державний бюджет України на інший бюджетний період, ніж передбачено ч. 1 ст. 3 БК України, а юридичним фактом виникнення виконавчих бюджетних правовідносин є визначена законом дата. Підставою ж прийняття такого закону буде рішення Верховної Ради України, зокрема, про введення воєнного чи надзвичайного стану, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації тощо. Підставою виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для здійснення непередбачених видатків буде відповідне рішення Кабінету Міністрів України, а не факт надзвичайної ситуації, аварії, стихійного лиха тощо, які є підставами для прийняття відповідного рішення Уряду. Але в цьому випадку вже повинно йтися про юридичні склади. Таким чином, юридичні факти – стани безпосередньо не можуть бути підставами виникнення, зміни чи припинення бюджетного правовідношення, вони можуть бути елементарними юридичними фактами юридичного складу, але в будь-якому разі потребують визнання нормативно-правовим актом. Юридичні факти – стани, передбачені ч. 3 ст. 3 БК України безпосередньо не є підставами виникнення нормотворчих бюджетних правовідносин щодо прийняття закону про державний бюджет на інший бюджетний період, ніж передбачено частиною першою цієї статті, внаслідок їх наявності уповноважений суб’єкт лише набуває право на волевиявлення і тому законодавець виправдано сформулював ч. 2 цієї ж статті у редакції „Державний бюджет може бути прийнятий на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період”. Інша річ, юридичні факти – стани, спричинені вольовими діями суб’єктів. В цьому випадку йдеться не про право, а про обов’язок уповноваженого суб’єкта. Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 БК України доходи, що перевищують враховані у законі про державний бюджет України показники доходної частини Державного бюджету, розподіляються відповідно до закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Тим самим, законодавець виправдано зобов’язує уповноваженого суб’єкта цих відносин прийняти такий закон і використати протягом бюджетного періоду усі кошти, що надійшли до бюджету.

Юридичні факти – стани у бюджетному праві є визнаними уповноваженим суб’єктом тривалими безперервними особливими обставинами, що зумовлені вольовими діями суб’єктів або такі, що виникли поза їх волі і породжують правові наслідки.

До юридичних фактів – подій, на думку М.В. Карасьової, мають бути віднесені строки, які посідають у фінансовому праві значене місце.⁴⁰⁷ Натомність В.Б. Ісаков відносить строки до таких юридичних фактів, які можуть бути лише елементами юридичного складу. Сам по собі строк поза зв’язку із ситуацією та іншими юридичними фактами не несе ніякого змісту, він має значення лише як строк чого-небудь.⁴⁰⁸ Строки у бюджетному праві визначаються по-різному: бюджетний період (ст. 3), протягом двох тижнів (ч. 2 ст. 27), не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початку проведення парламентських слухань (ч. 2 ст. 33), у тижневий термін (ч. 3 ст. 39), не пізніше ніж за два дні до розгляду (ч. 4 ст. 40), термін перебування проекту закону про державний бюджет України у Верховні Раді України (ч. 1 ст. 45), до початку нового бюджетного періоду (ч. 1 ст. 46); на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду (ч. 1 ст. 73) тощо.

Досить цікавою є думка С.А. Зінченко з приводу строків. Усі правові явища виникають, розвиваються та припиняються в координатах часу і простору. Фактор часу структурує будь-які юридичні факти, які породжують чи припиняють право. Словосполучення, пов’язані із строками є не строками як такими, а тим чи іншим правом, його елементами, структурованими тим чи іншим строком в координатах часу, інтерпретованим законодавцем. Тому право можна призупинити, припинити, породити чи змінити. У зв’язку з цим, вважає автор, час не можна віднести до юридичних фактів, він стосується усієї системи права та її елементів, в тому числі і юридичних фактів, але тільки за своїм призначенням.⁴⁰⁹ Дійсно, строки пов'язані із суб’єктивним бюджетним правом. Так, ч. 1 ст. 73 БК України передбачено, що для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету виконавчі органи відповідних рад за рішенням відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. В даному випадку йдеться про обмежене у часі (до трьох місяців протягом бюджетного періоду) право суб’єкта бюджетних правовідносин. Але, якщо суб’єкт прийняв відповідне рішення, отримав позичку, то строки вже набувають значення юридичного факту разом із діями суб’єкта впливаючи на розвиток бюджетного правовідношення. Перевищення встановленого строку є підставою для зміни бюджетного правовідношення та (або) виникнення іншого правовідношення, зокрема, охоронного.

Строки у бюджетному праві можуть і обмежувати суб’єктивне бюджетне право. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, то згідно ч. 5 ст. 74 БК України відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п’яти наступних років. Таким чином, обмежується на строк п’ять років право на запозичення до місцевих бюджетів. Закінченню цього строку є подією, внаслідок якої поновлюється право, недотримання ж цього строку породжує охоронні правовідносини.

Таким чином, строки у бюджетному праві слід розглядати у подвійному значенні, по-перше, як події, які у поєднанні із діями суб’єктів є підставами виникнення, зміни чи припинення бюджетних правовідносин і, по-друге, як часовий вимір виникнення, припинення чи поновлення суб’єктивного бюджетного права чи обов’язку.

Аналізуючи класифікацію юридичних фактів за наслідками, М.В. Карасьова вважає, що до правоутворюючих та правозмінюючих юридичних фактів має бути віднесено і закон про бюджет. По-перше, він породжує правовідносини по виконанню бюджету, а, по-друге, містить індивідуальні приписи на адресу окремих суб’єктів, які змінюють правовідносини.⁴¹⁰ Однак, така думка викликає сумнів, оскільки сам по собі закон не породжує правовідносини виконання бюджету, а затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Дія закону обмежена строком бюджетного періоду: правовідносини виконання бюджету виникають 1 січня і припиняються 31 грудня, а в межах цього періоду можуть змінюватися у відповідності із строками, встановленими цим же законом, або іншим законом про внесення змін до закону. Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністерством фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

У бюджетному праві можна виділити розрахункові юридичні факти, про які вже згадувалося. У загальному розумінні ними є розрахункові показники, коефіцієнти, індекси, які розраховуються на підставі первинних фактичних обставин і є підставою для виникнення суб’єктивного бюджетного право-обов’язку. Вони мають бути юридично надійними, що залежить від якості вихідної інформації та прийнятої методики розрахунків, а також мають бути пов’язаними із кінцевим результатом бюджетної діяльності. Такі юридичні факти визначені, зокрема, ст. 52-54 БК України. Розрахунковими юридичними фактами є соціально-економічні обставини, зумовлені станом бюджетної діяльності, показниками виконання бюджетів, настання яких є підставою для прийняття відповідних нормативних актів, якими змінюються показники чинних актів про бюджети. Розрахункові юридичні факти, з одного боку, є підставою виникнення нормотворчих бюджетних правовідносин, об’єкт яких (акт про внесення змін до діючого акту про бюджет) є передумовою зміни правовідносин виконання бюджету.