Поняття та види відпочинку у трудовому праві

Часом відпочинку вважається час, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов’язків і може використовувати його на свій розсуд.

Законодавство розрізняє такі види відпочинку:

-    перерви в робочому дні для відпочинку і харчування;

-    щоденний відпочинок після роботи;

-    щотижневі дні відпочинку;

-    святкові і неробочі дні;

-    щорічні і додаткові відпустки.

Перерви протягом робочого дня надаються для відпочинку та харчування. За загальним правилом, така перерва надається через чотири години роботи тривалістю до двох годин. Перерва не включається у робочий час.

Перерви між робочими змінами тривають з моменту закінчення роботи в попередній день і до початку наступного. Така перерва повинна бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Вихідні дні надаються працівнику після закінчення трудового тижня. При цьому тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом власника або уповноваженого ним органу з дозволу профспілкового комітету у виняткових випадках:

-    для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

-    для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна тощо.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Святкові і неробочі дні встановлюються Кодексом законів про працю.

Святковими днями є:

-    1 січня – Новий рік;

-    7 січня – Різдво Христове;

-    8 березня – Міжнародний жіночий день;

-    1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

-    9 травня – День перемоги;

-    28 червня – День Конституції України;

-    24 серпня – День незалежності України.

Неробочими днями є релігійні свята:

-    7 січня – Різдво Христове;

-    один день (неділя) – Пасха (Великдень);

-    один день (неділя) – Трійця.

Загальні положення про цивільні правовідносини

Цивільно-правові норми встановлюються для того, щоб регулювати суспільні відносини, які складають предмет цивільного права і в які ми вступаємо, як зазначалося вище, щодня. У результаті такого регулювання вказані відносини набувають правової форми і стають цивільними правовідносинами.

Цивільні правовідносини виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів, тобто певних життєвих обставин, ситуацій, інших подій і дій, з якими пов'язано настання певних правових наслідків (наприклад, укладення договору, створення літературного твору, завдання шкоди).

Можна виділити певні особливості цих правовідносин, а саме вони:

1) е майновими і особистими немайновими відносинами;

2) засновуються на юридичній рівності суб'єктів і їхній майновій самостійності;

3) формуються на основі вільного волевиявлення.

Отже, цивільні правовідносини — це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, що засновані на вільному волевиявленні самостійних щодо майна, юридично рівних суб'єктів і що виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів.

Цивільні правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, мають свою внутрішню побудову і складаються із трьох елементів:

1) суб'єктів;

2) об'єктів;

3) змісту.

Суб'єкти - це учасники цивільних правовідносин, носії цивільних прав та обов'язків.

Такими учасниками е фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Об'єкти - це певні матеріальні або нематеріальні блага, із приводу яких суб'єкти вступають у цивільні правовідносини, зокрема, речі, майнові права, результати робіт, послуги, інформація тощо.

Зміст складають цивільні права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин, що відповідно реалізовуються або виконуються у сфері таких правовідносин.