5. Стратегія куркуля.

Ситуація. Компанія буквально занепадає на очах. Серед керівників вищої ланки сформувався антагоністичний центр, який протидіятиме будь-яким спробам директора змінити ситуацію. Цей центр -"нарив" уже не можна вилікувати, його треба розітнути. Ситуація настільки серйозна, що немає часу на розмови.

Мета. Зібрати невеликий колектив однодумців, що розуміють усю складність ситуації, і врятувати фірму від загибелі.

Використовувані ЗМК. Інформування зовнішнього середовища про життя фірми. "Ми залучаємо інвестиції й готові до співробітництва, ми жорстко, активно й ефективно освоюємо ринок. Ми динамічна фірма, що розвивається. Для нас немає перешкод".

Крім того, ведеться інформування співробітників. Мобілізаційний піар. Директор виступає в ролі вождя, що закликає союзників на свій бік. Він чітко визначає свою лінію та запрошує всіх, хто бажає йти з ним цим шляхом. Ідея: "Хто не з нами, той проти нас. Хто не виживе, той помре".

Таким чином, залежно від стратегії, яку обирає компанія (керівництво) для вирішення тієї чи тієї ситуації, існує свій набір засобів комунікації та повідомлень, що ними просуваються. Однак очевидним залишається необхідність екстреного реагування при виникненні кризових ситуацій, а краще — їх запобіганню — це значно ефективніший та дешевший шлях.

 

14. Етапи інформаційної (комунікаційної) підготовки до кризи.

Сформувати групу кризової комунікації. Така група має включати в себе представників влади з визначеними завданнями на випадок кризи. Група має проводити зустрічі щонайменше раз на рік для узгодження функцій її членів.

Скласти перелік контактної інформації. Доступними мають бути усі номери телефонів, включаючи мобільні, та адреси електронної пошти ключових посадовців. Якщо кризова ситуація виникає у неробочий час, необхідно мати можливість терміново зв’язатися з членами групи кризової комунікації та іншими важливими посадовими особами вдома або у будь-якому іншому місці. Така інформація має бути зібрана заздалегідь і повинна постійно оновлюватися.

Організувати роботу „гарячих телефонних ліній” на місцевому та обласному рівнях. Нерідко криза зачіпає органи влади різних рівнів. Для вищих органів влади важливо здійснювати контакт з муніципальною та обласною владою, правоохоронними та іншими структурами.

Визначити можливе місце розташування командного центру/прес‐центру. Необхідно визначити, де проводитиме зустрічі група кризової комунікації у випадку кризи. Якщо ЗМІ висвітлюють кризу, влада повинна надати журналістам приміщення, де вони змогли б працювати, проводити брифінги та отримувати останні повідомлення. Командний центр та прес-центр можуть бути розташовані у приміщеннях органів влади або в іншому місці, залежно від природи кризи.

Підготувати заяву. Форма заяви може бути підготовлена і затверджена заздалегідь. Конкретні деталі можуть бути внесені до тексту заяви у ході розвитку подій. Це дозволить зекономити час у випадку виникнення кризи.

Підготувати „кризові пакети”. „Кризовий пакет” має включати все вище перелічене, а також:

• телефонні номери та адреси електронної пошти всіх працівників органу влади;

• список найавторитетніших на місцевому, регіональному та державному рівнях журналістів із зазначенням їхніх телефонних номерів та адрес електронної пошти;

• офіційні печатки органів влади;

• плани приміщень органів влади, мапи міста та країни;

• бейджі для преси;

• ноутбук для написання і розсилання прес-релізів та оновлення інформації на веб-сторінці органів влади з будь-якої точки;

• цифрові шаблони прес-релізів для розсилки з ноутбуку;

• двосторонні радіопередавачі на випадок аварії у системах телефонного та Інтернет-зв’язку.

Розробити план управління телефонними службами у кризовій ситуації. У більшості випадків під час кризи до органів влади надходить велика кількість телефонних дзвінків. Для того, щоб мати змогу відповісти на всі дзвінки, органи влади повинні розробити план управління комутатором, так само, як і технічний план, який забезпечуватиме достатню кількість паралельних ліній. Оператори також повинні мати шаблон реєстрації всіх вхідних дзвінків.

Повідомити про існування плану заздалегідь. Про існування плану кризової комунікації має бути повідомлено ЗМІ та іншим зацікавленим сторонам до того, як виникне криза. Якщо вони знатимуть про існування такого плану і матимуть можливість ознайомитися з ним, то відповідно знатимуть, чого очікувати від органів влади у кризовій ситуації. Це дозволить забезпечити безперешкодну реалізацію кризової комунікації і дасть владі можливість швидко розробити план заходів для ЗМІ, щоб невідкладно повідомляти важливу інформацію.

Проводити тестування плану. План необхідно щорічно тестувати і оцінювати з точки зору його ефективності та відповідності вимогам часу.