- •Перелік екзаменаційних питань
- •1.Предмет, завдання, методологічні засади дисципліни «Економіка праці і соціально – трудові відносини.
- •2,Взаємозв’язок епств з іншими дисциплінами.
- •Підприємництво- як особливий вид трудової діяльності
- •4.Населення і його відтворення.
- •5.Людські ресурси: суть і зміст.
- •6.Трудовий потенціал.
- •7.Людський капітал. Використання і розвиток людського капіталу.
- •8Праця: її суть та характеристика
- •9.Еволюція праці як чинника виробництва. Праця і нтп.
- •10. Зміст і характер праці. Види праці та їх характеристики.
- •11. Соціально-трудові відносини: суть, місце в системі ринкової економіки.
- •12. Сторони, суб’єкти і органи соціально-трудових відносин (ств).
- •13. Принципи функціонування ств.
- •13Регулювання ств в перехідній економіці.
- •14.Механізм функціонування ств.
- •15..Держава як суб’єкт ств.
- •16..Наймані працівники та роботодавці в системі ств в Україні.
- •17Профспілки як суб’єкти ств в Україні та в практиці країн з розвинутою економікою.
- •18.Суть соціального партнерства та його роль в функціонуванні ринкової економіки.
- •19Генеральна, галузева, тарифні угоди.
- •20.Ринок праці: суть, зміст, структура.
- •21. Попит і пропозиція на ринку праці.
- •22. Безробіття. Регулювання ринку праці.
- •23. Зайнятість. Види і форми зайнятості.
- •24. Державні гарантії зайнятості. Робота центрів зайнятості.
- •25. Планування праці. Види планів праці.
- •26. Показники праці як складова бізнес-плану.
- •27. Розробка планів з продуктивності праці, чисельності персоналу.
- •28. Організація праці. Принципи організації праці.
- •29. Нормування праці.
- •30. Структура робочого часу. Класифікація витрат робочого часу.
- •31. Методи нормування праці.
- •32. Норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми підлеглості.
- •33, Продуктивність праці.
- •34. Показники і методи виміру продуктивності праці.
- •35. Ефективність праці.
- •36. Структура доходів населення. Номінальні і реальні доходи.
- •37. Заробітна плата: суть, форми і системи.
- •38. Функції заробітної плати.
- •39.Тенденції вдосконалення оплати праці в Україні.
- •40. Економічний аналіз в соціально-трудовій сфері.
- •41. Суть і значення аудиту в сфері праці.
- •42. Звітність показників з праці.
- •44. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери.
- •45. Моп та особливості її діяльності.
- •46. Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •47. Застосування міжнародних норм в Україні.
- •48.Глобалізація світової економіки та її вплив на соціально-трудову сферу.
- •49.Еволюція політики доходів і досвід їх регулювання в зарубіжних країнах.
- •50. Об’єднання роботодавців: їх завдання та функції, роль у регулюванні соціально-трудових відносин.
42. Звітність показників з праці.
43. Моніторинг соціально-трудової сфери (англ. monitoring – від лат. monitor, що контролює, попереджає) – постійне спостереження за об’єктом з метою виявлення його відповідності бажаному результату.
Моніторинг соціально-трудової сфери - це спосіб проведення спеціальних спостережень у системі соціально-трудової сфери.
На макрорівні- це комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері країни.
Моніторинг на рівні підприємства, фірми, організації - це дослідження, що регулярно проводяться і в рамках яких збирається й комплексно аналізується статистична та соціологічна інформація.
Завдання моніторингубезперервне спостереження за станом соціально-трудової сфери та отримання оперативної інформації про неї;
своєчасне виявлення змін у соціально-трудовій сфері і факторів, що їх спричинили;
попередження негативних тенденцій, які призводять до формування і розвитку соціальних конфліктів;
здійснення короткострокового прогнозування розвитку соціально-трудових відносин;
оцінювання ефективності й повноти реалізації законів та інших нормативних актів із соціально-трудових питань.
44. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери.
Основними напрямами моніторингу соціально-трудової сфери є ключові проблеми, які є найактуальнішими на сучасному етапі. Серед них, передусім, слід виділити такі: соціально-демографічні та міграційні процеси; зайнятість, ринок праці, безробіття; соціально-трудові процеси на підприємствах; умови та охорона праці; доходи та рівень життя населення; соціально-психологічний клімат у трудових колективах; задоволеність соціально-трудовими відносинами. Ці основні напрями визначаються соціальною політикою, яка проводиться на державному рівні.
У демографії використовується чотири взаємодоповнюючих джерела інформації про населення: переписи, поточний облік демографічних процесів, спеціальні вибіркові демографічні обстеження та реєстри, списки й облік населення. Основним завданням демографічного аналізу є виявлення закономірностей зміни характеру демографічних процесів у координатах часу та простору.
Зайнятість,ринок праці, безробіття:Основна увага має приділятися найменш конкурентоспроможним групам населення на ринку праці: молоді, жінкам, які мають дітей, особам передпенсійного і пенсійного віку. Велике значення має вивчення громадської думки, виявленої на підставі соціологічних опитувань і реакції працюючих на можливий розвиток у цій сфері. Така інформація важлива для прогнозування можливих соціальних конфліктів.
Моніторинг соціально-трудових відносин на підприємствах, в установах та інших організаціях дає змогу вивчити на рівні окремих підприємств, установ цілий комплекс проблем у сфері стану платоспроможності підприємств, зміни обсягів виробництва і кількості робочих місць, і їх спільного впливу на зайнятість, матеріальне стимулювання, організацію й умови праці, трудові відносини.
Моніторинг умов та охорони праці виявляє тенденції стану умов і безпеки праці на підприємствах, визначає динаміку масштабів професійних захворювань і травматизму, виявляє підходи до вирішення цих проблем не за рахунок покращення умов і організації праці, а за рахунок збільшення різного роду компенсаційних виплат.
Соціально-психологічний клімат у трудових колективах характеризується мірою задоволеності кожного члена колективу соціально-трудовими відносинами, трудовою діяльністю.
Моніторинг у напрямку дослідження соціально-психологічного клімату на підприємствах має важливе значення, оскільки дає змогу дослідити стан цього показника як чинника підвищення ефективності соціально-економічної діяльності. Він має значення у забезпеченні високоефективної та продуктивної співпраці членів трудового колективу, впливає на підвищення задоволеності соціально-трудовими відносинами, що в свою чергу дає змогу досягти високої якості трудового життя, соціального добробуту та злагоди.
