65. Грецьке місто геометричного та архаїчного періодів. Олімпія, Дельфи. Типи споруд та архітектурні принципи.

Дельфи- Найважливішим місцем у Дельфах було священне коло Аполлона в північній частині міста, обведене мурами й розташоване на 6 терасах, які з'єднувала свята дорога, що звивалася спіраллю від вхідної брами до найвищої тераси, де споруджено храм богові. Обабіч дороги містилися скарбниці грецьких держав, пам'ятники й статуї.

Олі́мпія. Тут розташовувалися лише постійні житла жерців Храму Зевса і проводилися Олімпійські ігри.

Архітектурний ансамбль міста склався переважно у VII—IV століттях до н. е. Його центром був Храм Зевса. Священний гай Олімпії— являв собою обнесений стінами чотирикутник, близько 200 метрів завдовжки і близько 100 метрів завширшки..

На території, яка вже не вважалася священною, між Альтісом і Алфеєм, знаходилися незначні будівлі, а також розташовувалася майстерня Фідія.

Олімпія мала кілька воріт, з яких тільки одні були вхідними. Строкатий портик цих воріт позначав фронтальний бік Альтіса і тільки через ці ворота процесії могли вступати на священні землі Гаю.

Іпподром був удвічі довшим стадіона і тягнувся далі на схід. До північної сторони стадіона примикав Храм Деметри, жриця якого, єдина заміжня жінка, мала почесну перевагу дивитися Олімпійські ігри, мала право також займати місце навпроти суддів змагання. Біля самого схилу Кроноса діяв театр, а трохи вище — храм, присвячений двом божествам: Ейлейфіі і її синові Сосіполісу, генію Олімпії, покровителю миру і благополуччя. За стіною, що оточувала Альтіс, побудували гімназіон з приміщеннями для атлетів — палестрою, оточений відкритими до сонця майданчиками для боротьби і з тінистими алеями для прогулянок.

66. Грецьке місто класичного та елліністичного періоду. Гіподамова містобудівна система. Афіни, Селінунт, Мілет, Прієна, Пергамон.

Гіподамова містобудівна система -Головні вулиці були перпендикулярні одна одній, у кожного кварталу було 10 дворів. Повна рівноправність забудови, демократична сітка. Житлові квартали, однакові за розмірами, поділялися навпіл проходом, в якому були влаштовані траншеї каналізації, перекриті плитами. Прямі вулиці (якщо дозволяв рельєф) були орієнтовані по сторонах світу. До головної вулиці примикала агора. Театри та стадіони будувалися за межами житлових кварталів.

Прієна-мала прямокутну мережу вулиць (система Гіпподама). Поздовжні вулиці йшли уступами; перетинали їх 16 поперечних вулиць-сходів, що вели від підошви гори Мікале і поділяли Прієну на рівні прямокутні квартали. Розкопками відкриті руїни будівель, зведених переважно у 3-2 століттях до н. е. і розташованих на терасах, укріплених підпірними стінами.

Мілет-. План міста нагадував шахову дошку, де все підкорялось симетрії і геометрії. Цей план набув популярності і за схемою Гіпподама будували в різних грецьких містах.

Приклад правильної композиції - місто Селінунт. Там були прокладені дві вулиці північно-південного й західно-східного на- прямків, які перетиналися під прямим кутом. ослідники встановили, що ширина вулиці північно-південного напрямку налічувала близько. 9 м, на неї виходили квартали довжиною близько 30 м з поперечними проходами в 3,6-3,9 м

Пергам-зодчим вдалося впровадити в життя планову систему міської забудови, розроблену ще у V ст. до н. є. архітектором з Мілету Гіпподамом. Створюється міське середовище, яке однаково задовольняє як вимоги зручності, так і закони естетики. Багато уваги надається житловому та цивільному будівництву. Керуючись грецькими архітектурними нормами, зодчі елліністичної епохи перейняли притаманну Сходові монументальність та розкіш

67. Міські та громадські споруди античної та елліністичної Греції. Житлове будівництво (перистильний дім, делос, пастрадний дім, прострадний дім). Особливості планувальної та об’ємно-просторової структури.

Перистильний тип житлового будинку остаточно затверджується в елліністичних областях. Як і раніше зберігається ізольованість житла від зовнішнього середовища. Багаті будинки мали басейни, щедро прикрашені розписом, мозаїкою, скульптурою інтер’єри. У озеленення подвір’я влаштовувалися затишні місця для відпочинку, фонтани.

Більш скромні житла складалися з невеликого брукованого дворика, оточеного житловими та громадськими приміщеннями, серед яких особливо виділялася своїм портиком головна кімната господаря будинку. Були також і більш багаті будинки з внутрішніми перистилем. У деяких випадках за будинком знаходився невеликий сад. На вулицю виходили лише стіни будинків і огорожі з прорізами входів.

Агора- назва міської площі, на якій відбувалися народні збори. Зазвичай це ринкова площа. В архаїчні часи агори розташовувалася біля палаців басиліїв (царів), пізніше біля підніжжя укріплених пагорбів — акрополів.

БУЛЕВТЕРІЙ- призначалась для засідань Ради п'ятисот або об'єднаної ради святилища. Вирішувалася у вигляді прямокутної будівлі, де перекриття підтримувалося низкою колон, а ряди сидінь підіймались уступами.

ГІМНАСІЙ - виховно-освітній заклад у Стародавній Греції. В гімнасії поєднувалися елементи загальноосвітнього курсу (навчання читання та письма) з інтенсивним курсом фізичної підготовки.

Палестра- приватна гімнастична школа в Давній Греції, де займалися хлопчики з 12 до 16 років

Стоя- Стоя-в античній архітектурі ,довга галерея-портик,зазвичай з 1-2 радами колон зі стіною по одній із довгих сторін.стоя часто прикрашалась статуями і живописом

ТЕАТР - Театр Греції має чи не найдавніші традиції в світі, він виник у Стародавніх Афінах із культу бога родючості, виноградарства, а від так веселощів, Діоніса, майже одночасно із зародженням афінської демократії.

Стадіон - Першими стадіонами були споруди в Стародавній Греції для проведення Олімпійських ігор і інших спортивних змагань. Найстаріший відомий стадіон знаходився в Олімпії (Греція). Спочатку стадіон використовувався лише для змагань в бігу;

Пінакотека- у стародавніх греків приміщення, в якому зберігалися живописні зображення.

перистиль- тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього просторового ядра, мав розвинену планувальну схему та значну площу. В будинках заможних громадян чітко виділяються андрони (чоловічі кімнати), підлога яких прикрашалася мозаїками, та великі приміщення з вогнищами.