- •1.Мова як засіб професійного спілкування.
- •2.Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •3.Понятя усного та писменого мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •4.Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •5.Функціональна диференціація сучасної українськой мови.
- •6.Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •7.Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •8.Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •9.Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •10.Правила культури спілкування (за і. Томаном).
- •11. Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
- •12. Вербальні і невербальні засоби спілкування.
- •13.Закон про мови в урср — нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •14.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •17. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •18. Синтаксичні структури у діловому мовленні
- •19.Види документів та їх класифікація.
- •22.Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування.
- •25. Протокол Витяг з протоколу
- •26. Протокол слідчої дії
- •27. Постанова
- •28.Позовна заява.
- •29. Договір Трудова угода
- •33. Професійна лексика
- •34.Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •37.Словники енциклопедичні, тлумачні, перекладні та інші типи словників.
- •38.Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •40.Труднощі, що вивникають в перекладі з російської на українську мову. Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінологіі.
- •42. Правопис прізвищ та імен по батькові
- •43. Правопис закінчень родового відмінка однини іменників II відміни
- •44. Рід невідмінюваних іменників
- •48. Займенник
- •51. Прийменник
- •52. Апостроф
- •53. М'який знак
- •54. Подвоєння та подовження приголосних
- •55. Чергування приголосних звуків
- •56. Правопис слів іншомовного походження
- •57. Правопис складних прикметників
- •58. Прислівник
- •59. Складні випадки вживання великої літери
- •60.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціалізовані в юридичному тексті.
53. М'який знак
В українській мові м'якість приголосних передається м'яким знаком (ь).
М'який знак пишеться:
після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу, якщо вони передають м'які звуки: тінь, молодь, гедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба;
після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;
у суфіксах: -зьк, -ськ, -цьк; -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цькс; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськи: київський, український, близький, близькість, людськість, військо, козацький, по-українському, по-українськи;
у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: маленький, корівонька, тихесенький, виднісінько, баюсіньки, тонюсінький;
після м'якого звука л перед наступним м'яким: їдальня, ковальський, спільність;
у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень;
у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, роблять, будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть.
М'який знак не пишеться:
після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, секретар, тепер, Харків (виняток: Горький);
між подовженими м'якими приголосними: життя, каміння, ллється, буття, знаряддя;
у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Марченко, Радчук, Федорчук, Грінчишин;
після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц;
після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший, камінчик та ін.
54. Подвоєння та подовження приголосних
1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;
б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком;
в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця.
Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;
г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.
Буквосполучення нн пишеться:
а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;
б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний;
в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.
2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, у житті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;
б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін;
в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею;
г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож: — подорожжю; ніч — ніччю; розкіш —розкішшю; річ —річчю; Рось —Россю;
д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.;
е) перед ю, е у формах теперішнього часу дієслова лити (литися) —ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, лають, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють і т. д.
