Стаття 252. Визначення строку та терміну

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Види цивільно-правових строків (термінів)

   Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації. Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:    1. За підставами (джерелами) встановлення можна виділити строки (терміни), які визначаються:    а) законом (наприклад, авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, починаючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора);    б) адміністративним актом (наприклад, місячним планом перевезення вантажів визначається строк дії зобов'язання залізниці з надання перевізних засобів, а вантажовідправника — з пред'явлення вантажів до перевезення протягом календарного місяця);    в) угодою (договором) (наприклад, за договором позики сторони визначили строк повернення грошей до 1 жовтня певного року);    г) рішенням суду, арбітражного або третейського суду (наприклад, за рішенням суду дається відстрочення виселення наймача з жилої площі на три місяці).    2. За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у встановленні строків їх поділяють на імперативні, що не підлягають зміні за згодою сторін (наприклад, не допускається скорочення позовної давності), диспозитивні, що визначаються за угодою сторін (наприклад, строки в орендних відносинах).    3. За розподілом обсягу прав та обов'язків сторін за окремими періодами часу розрізняють загальні й окремі строки. Наприклад, річний строк дії договору — це загальний строк поставки продукції, окремі ж строки (місячні, квартальні тощо) визначають поставку окремих партій продукції до закінчення цих проміжків часу у межах загального строку.

41. Поняття та види позовної давності. Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

1. Цивільний кодекс України встановлює два види позовної давності: загальна позовна давність та спеціальна позовна давність. У коментованій статті мова йде про загальну позовну давність. Загальна позовна дав­ність застосовується у всіх випадках, за виключенням тих, щодо яких законом передбачені спеціальні строки. Коментована стаття визначає загальну позовну давність тривалістю у три роки. Однак Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік 1961 року в ст. 16 встановлю­вали такі строки позовної давності: трирічний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, та однорічний за позовами державних організацій, колгоспів, коопе­ративних та інших організацій один до одного. Трирічна тривалість загальної позовної давності була визначена ст. 71 Цивільного ко­дексу Української РСР 1963 року. Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік 1991 року в ст. 42 також встановлювали лише трирічний строк позовної давності незалежно від того, хто звертаєть­ся з позовом до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу. Збереження двох загальних строків позовної давності суперечило б загальним принци­пам цивільного права, тому збереження єдиного лише трирічного строку позовної давнос­ті є цілком виправданим. Саме такий строк позовної давності дозволяє суду повно та все­бічно дослідити всі обставини справи та ухвалити об'єктивне рішення.