Простір жертви
Часом стається так, що у стосунку до іншого або для захисту структури спільного блага, дар, який ми робимо, вводить нас у вимір ….
Жертви.
Відкритість дару і дарування до страждання і жертви
Один із висновків
Бути людиною і особою означає плекати відкритість до простору дару аж до його виміру жертви.
Дар і жертва як два шліфувальні камені огранюють людське існування і розкривають його до релігійного життя.
“Religio”
Слово релігія походить від латинського слова “religio,” яке означає “знову зв’язати”:
зв’язати нас знову з Богом,
через спільноту людей,
яка триває в історії.
Цікаво, що таке означення релігії говорить нам не лише про певний процес, але й показує на ціль.
Наше початкове припущення
Історія кожної людини це історія реалізації її влади та
динамічного пошуку і формування власної автентичності
у просторі, який є неуникненно публічним,
у якому завжди присутній інший.
Перше уточнення
Історія кожної людини це історія реалізації її влади у вимірі дару (або поза ним)
та пошуку і формування власної автентичності (ставання самим собою)
у просторі, який є неуникненно публічним, у якому завжди присутній інший.
Друге уточнення
Історія кожної людини це історія реалізації її влади
у вимірі дару (або поза ним) та пошуку і формування власної автентичності
у відкритості до жертви і страждань (або визнаючи їхню абсурдність)
у просторі, який є неуникненно публічним, у якому завжди присутній інший.
ПОДОБАЄТЬСЯ? Ще щось треба додати?
А ЩО САМЕ МИ НАМАГАЄМОСЯ ТЕПЕР ЗРОБИТИ?
Ми пробуємо вияснити, яким чином особиста історія кожного, яка розгортається як траєкторія реалізації власної влади і ставання самим собою у динамічному середовищі, де є багато “інших”, може відкритися на релігійний вимір і вплести його у власну історію.
Останнє запитання і відповідь, які потрібні нам, щоб остаточно відредагувати нашу
формулу інтеграції особистої історії та релігії
ЖИТТЯ і ГОРИЗОНТ
Наше життя, наші вчинки, дії, особистий успіх, невдачі і страждання, любов чи гнів, захоплення, радість, ентузіазм, хвороби і перемоги, стосунки з іншими людьми, усвідомлення себе в роді дітей і батьків, праця, виклики бідності і багатства, світогляд, переконання, цінності – словом, ЖИТТЯ, відбувається у просторі окресленому певним горизонтом.
ТАК?
Це горизонт СМЕРТІ чи ВОСКРЕСІННЯ?
св. Іван Золотоустий
Бо Владика милосердний. Він приймає останнього, як і першого. Він задовольняє однаково і того, хто спізнився, і того, хто працює від ранку. І останнього він милує і про першого дбає; і тому щедро дає, і цього обдаровує. І вчинки він приймає, і наміри вітає; зроблене шанує, і щирі бажання він хвалить.
Ось тому й увійдіть усі в радість Господа свого, і перші й останні прийміть однаково нагороду! Багаті й бідні веселіться разом! Витривалі й недбайливі вшануйте цей день! Звеселіться сьогодні ті, що постили, і ті, що не постили! Господня трапеза готова – розкошуйте всі! Пасха свята – нехай ніхто не виходить голодним! Усі відживляйтеся святом віри, всі споживайте з багатства Божої доброти!
Нехай ніхто не нарікає на вбогість, бо царювання вселюдне настало. Нехай ніхто не засмучується гріхами, бо прощення з гробу всім засіяло! Нехай ніхто не боїться смерти, бо смерть Спасителя нас визволила; знищив її той, кого вона тримала. Ад полонив той, хто до аду зійшов: Зазнав він смутку, зіткнувшись з його тілом.
Слова св. Івана Золотоустого на Пасху.
За Почаївською Тріоддю з 1746 року.
Остання спроба….?
Історія кожної людини це історія реалізації її влади у вимірі дару (або поза ним)
та пошуку і формування власної автентичності у відкритості до жертви і страждань (або визнаючи їхню абсурдність) у просторі,окресленому горизонтом воскресіння (або смерті), який є неуникненно публічним, у якому завжди присутній інший.
Два сценарії або можливість інтеграції
Влада
Автентичність (самобутність)
Стосунок до іншого
Вимір дару (або поза ним)
Відкритість до жертви і страждань (або визнання їхньої абсурдності)
Простір окреслений горизонтом воскресіння (або смерті)
Початок ще однієї особистої історії … Якої?
