Монтаж підземних трубопроводів

Підземне прокладання трубопроводів проводять безпосередньо в грунті (безканальна або безтраншейна прокладка), прохідних і непрохідних в каналах і тунелях.

Підземне прокладання технологічних трубопроводів на території промислових підприємств, особливо в непрохідних каналах, виконують в тих випадках, коли надземне прокладання економічно недоцільне або практично нездійсненне.

Для значного скорочення термінів монтажу, підвищення якості та зниження вартості незалежно від застосовуваного способу прокладки підземні трубопроводи, як правило, монтують з готових прямолінійних секцій, вузлів і блоків, централізовано виготовлених на базах або заводах монтажних організацій, а також на спеціальних механізованих установках.

При безканальної способі трубопроводи укладають в траншеях, монтують укрупненими секціями та батогами. При безканальної способі обов'язкова попередня гідроізоляція трубопроводів до укладання їх в траншеї.

Готові і ізольовані секції довжиною 24-40м перед монтажем розвозять по трасі, розкладають уздовж бровки траншеї, збирають і зварюють стики секцій в неповоротним положенні в батіг довжиною від 100 до 1000м в залежності від умов монтажного майданчика.

Ізольовані секції і батіг укладають на дерев'яні бруси-лежання або валики вийнятого грунту.

Дно траншеї після риття має бути сплановано так, щоб трубопровід на всьому протязі мав заданий проектом ухил і лежав на грунті рівномірно, без провисання, яке створює додаткові напруги в його стінках.

Зазвичай сталеві трубопроводи укладають на природну підставу. Виняток становлять трубопроводи, які прокладаються в скельних грунтах або в торф'яних масивах (так як вони мають велику кількість виступів з гострими краями), для яких роблять штучну основу, тому необхідно захищати антикорозійне покриття трубопроводу від пошкоджень.

З цією метою на дні траншеї влаштовують «подушку» з м'якого грунту товщиною не менше 10см над виступаючими нерівностями основи.

Для укладання трубопроводів по заданому проектом напрямку і ухилу користуються простими пристосуваннями (рис.4). З двох сторін котловану під оглядовий колодязь заривають у землю два стовпи з піднесенням над землею 0,7-1м. До стовпів прибивають дошку так, щоб верхній край її був приблизно горизонтальний. Над центром колодязя до дошки прибивають нерухому визирки. Верхній край її повинен бути строго горизонтальний, що перевіряють перед кріпленням за рівнем. Таку ж дошку з визирки встановлюють у оглядового колодязя, що знаходиться на другому кінці ділянки.

Потім проводять нівелювання і дізнаються позначки визирок на кожному кінці ділянки.

Лінія візування між двома нерухомими визирками повинна мати той же ухил, що і прокладається трубопровід.

Перед укладанням трубопроводу положення нерухомої визирки необхідно перевіряти по нівеліра. Крім визирок, застосовують схил, який підвішують на дроті (причалка), натягиваемой точно по осі траншеї від колодязя до колодязя.

Секції та батоги діаметром до 529мм укладають не менш як двома трубоукладачами або кранами. При діаметрі батоги 529-720мм застосовують не менше трьох трубоукладачів або кранів. З їх допомогою піднімають, переміщають, укладають і підтримують батоги та секції при центровке, стикуванні і остаточної зборки. Щоб не пошкодити ізоляцію, трубопровід піднімають за допомогою інвентарних м'яких рушників, що складаються із сталевого каната з внутрішньою захисною оболонкою з міцного белтінга або прогумованої тканини.

Розрив у часі між уривків траншей і опускання трубопроводів повинен бути мінімальним.

Для укладання батоги в траншею два трубоукладача (або крана) розташовують уздовж батоги на відстані 15 - 25м один від одного. Від бровки траншеї трубоукладачі встановлюють на відстані, яка виключає обвалення укосів або стін траншеї.

Під час перерв у роботі кінці трубопроводів, покладених в траншею закривають дерев'яними пробками або заглушками, щоб всередину трубопроводу не могли потрапити сторонні предмети. Після опускання трубопроводу в траншею захлесточние стики батогів або секцій зварюють в приямках в неповоротним положенні.

Коли рельєф місцевості або умови монтажу не дозволяють використовувати трубоукладачі або крани, трубопровід насувають на лежання, укладені над траншеєю, за допомогою однієї або двох лебідок. Кінці лежань при укладанні заглиблюють в землю на всю товщину. Над трубопроводом, що знаходиться на лежаннях, ставлять 3-5 триног на відстані 10-20м одна від одної з таким розрахунком, щоб маса, яка припадає на одну триногу, не перевищувала її вантажопідйомність. За допомогою триног трубопровід підводять і після видалення лежань опускають на дно траншеї. Коли у першої по ходу опускання триноги трубопровід буде перебувати на дні траншеї, у далекій опускання має тільки починатися. Звільняються триноги переносять по ходу опускання, і роботу продовжують в тому ж порядку.

Після укладання в траншеї трубопровід на всьому протязі має спиратися на незайманий або щільно утрамбований грунт. Засипають траншеї в два прийоми. Спочатку виробляють присипку, підбиття пазух трубопроводів і часткову засипку траншеї на висоту 0,25 - 0,3 м над верхом труб, залишаючи вільними зварні стики. Потім трубопровід піддають гідравлічному випробуванню, на яку складають акт. Після випробування траншею остаточно засипають грунтом.