31. Охарактеризуйте режими розробки нафтових родовищ.

Розробка нафтових родовищ - комплекс робіт з вилучення нафтового флюїду із пласта-колектора. Введення нафтового родовища в розробку здійснюється на основі проекту пробної експлуатації, технологічної схеми промислової та дослідно-промислової розробки, проекту розробки. В проекті розробки на основі даних розробки та пробної експлуатації визначають умови, за яких буде вестися експлуатація родовища: геологічна будова родовища, колекторські властивості порід, фізико-хімічні властивості флюїдів, насиченість гірських порід водою, газом, нафтою, пластові тиски, температури тощо. Базуючись на цих даних, шляхом гідродинамічних розрахунків встановлюють технологічні показники експлуатації покладу для різних варіантів системи розробки, проводять економічну оцінку варіантів та вибирають оптимальний. Системи розробки передбачають: виділення об’єктів розробки, послідовність введення об’єктів в розробку, темп розбурювання родовища, методи впливу на продуктивні пласти з метою макс. вилучення нафти; число, співвідношення, розташування і порядок введення в експлуатацію добувних, нагнітальних, контрольних і резервних свердловин; режим їх роботи; методи регулювання процесами розробки; заходи щодо охорони навколишнього середовища. Нафта і супутній газ на поверхні зазнають первинної обробки.

РЕГУЛЮВАННЯ РОЗРОБКИ НАФТОВОГО РОДОВИЩА – цілеспрямоване підтримування необхідного, заданого режиму перебігу процесу розробки родовища (напр., умов відбирання флюїдів) у рамках прийнятих технологічних рішень з метою отримання високих технологічних і економічних показників розробки. При розробці нафтових родовищ режим здійснення процесу задається проектними документами, технологічною схемою, проектом розробки тощо, а відтак коректується роботами з аналізу розробки конкретного родовища. Якщо припустити, що в цих документах режим процесу встановлено оптимальним, то необхідно було б, проводячи систематично контроль за параметрами процесу, відповідним чином здійснювати підтримування заданого режиму. Таким чином, існують чотири обставини, що ускладнюють процес регулювання: 1) зміна уявлень про властивості покладу в процеci розбурювання i експлуатації; 2) неоптимальний режим роботи необхідно відрегулювати; 3) обмеження технічних можливостей підтримування режиму експлуатації; 4) складність системи контролю за ходом процесу розробки.

ВОДНИЙ ПЕРІОД РОЗРОБКИ – частина періоду розробки покладу (експлуатаційного об’єкта) при витісненні нафти (газу) із пластів водою, коли видобування нафти (газу) супроводжується зростаючим відбиранням води у видобувній продукції.

32. Охарактеризуйте режими розробки газових і газоконденсатних родовищ на виснаження. Стр.218

Родовища природних газів можуть розроблятися на режимах виснаження пластової енергії (природних режимах) або з повним чи частковим підтриманням пластового тиску шляхом закачування в продуктивні пласти газу, води, пари, розчинів різних речовин і вуг­леводневих розчинників (штучних режимах). Більшість родовищ газу розробляється в умовах водонапірного режиму. При водо­напірному режимі газ припливає до вибою свердловин як за рахунок пружної енергії стис­нутого газу, так і за рахунок напору крайової або підошовної води. Надходження в родови­ще пластової води супроводжується переміщенням газоводяного контакту, що приводить до зменшення газонасиченого перового об'єму і скорочення площі газоносності. Залежно від геологічної будови родовища і умов відбору газу активність прояву водонапірного режиму може бути різною. При повній компенсації відбору газу припливом законтурної води пла­стовий тиск в процесі розробки родовища залишається постійним і видобуток газу з пори­стого середовища проходить виключно за рахунок напору пластової води. Цю різновидність водонапірного режиму називають жорстководонапірним режимом. У переважній більшості випадків розробка родовищ, приурочених до пластових водонапірних систем, відбувається при спадаючому пластовому тиску, в умовах прояву пружних властивостей пористого сере­довища і насичуючих його води і газу. Сили пружності колектора і води відіграють неістотну роль порівняно з іншими джерелами пластової енергії. Тому, виходячи з прийня­тої класифікації режимів по головному (переважаючому) виду енергії, режим розробки га­зових родовищ при спадаючому тиску слід визначати як водонапірний замість терміну пружноводонапірний, який часто застосовується.При газовому режимі приплив газу до вибою свердловини відбувається під дією енергії тиску самого газу. Газовий режим характеризується тим, що при відборі газу з родовища початковий контур газоносності залишається нерухомим або наявне незначне проникнення в газонасичену частину пласта крайової чи підошовної води, яке не чинить помітного впли­ву на процес розробки. У міру зниження пластового тиску газонасичений поровий об'єм може зменшуватися у випадку колекторів, що деформуються, і в результаті випадіння у пласті вуглеводневого конденсату, збільшуватися внаслідок випаровування зв'язаної води, усадки залишкової нафти і розкладання гідратів в газогідратних родовищах або залишатися постійним. Газовий режим переважно спостерігається в екранованих (замкнутих) пластах, а також при розробці родовищ природних газів, приурочених до водонапірного басейну об­межених розмірів або з погіршеними колекторськими властивостями пластів (проявом гра­ничного градієнта тиску) в зоні газоводяного контакту. Переважно в початковий період розробки газового родовища, приуроченого до пласто­вої водонапірної системи, тиск падає як при газовому режимі. Тривалість даного періоду збільшується з ростом розмірів родовища (площі газоносності), темпу відбору газу і змен­шенням проникності продуктивнх відкладів, особливо в законтурній частині родовища. Сповільнення надходження води в газове родовище може бути також пов'язано з проявом граничного градієнта тиску у водоносному пласті, розгазуванням пластової води при зни­женні тиску, погіршенням проникності пористого середовища в області початкового конту­ру газоносності, розбуханням глин в слабоглинизованих колекторах при контакті їх з контурною водою. Досвід розробки газових родовищ свідчить, що помітний прояв водо­напірного режиму починається після зниження пластового тиску на 3-30 % від початкового значення.