Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Учетная_политика_положение.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
24.09.2019
Размер:
242 Кб
Скачать
☆

5.4 Порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат

Транспортно-заготівельними витратами відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» вважати затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Облік транспортно-заготівельних витрат (далі – ТЗВ) здійснювати збірно-розподільчим методом на субрахунку 209/1 “Транспортно-заготівельні витрати”. Суму ТЗВ узагальнювати на зазначеному субрахунку і щомісячно розподіляти між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Згідно з п. 9 П(С)БО 9 «Запаси», суму ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначати як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначати діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

5.5 Процедури контролю за наявністю

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерському обліку та фінансовій звітності проводити обов’язкову щорічну інвентаризацію матеріальних цінностей відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69, зі змінами та доповненнями.

5.6 Податковий облік

1. В податковому обліку вартість нематеріальних активів відображати у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами та доповненнями).

    1. Розкриття інформації у фінансовій звітності

Інформацію про запаси розкривати у Примітках до фінансової звітності відповідно до вимог п.29 П(С)БО «Запаси».

6. Зменшення корисності активів.

6.1 Нормативна база

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів" , затвердженого Мінфіном України від 24.12.2004 р. за № 817, зареєстрованого в Мінюсті 13.01.2005 р. за № 35/10315;

- Інструкція „Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”, затверджена наказом Міністерства фінансів від 30.11.1999 року № 291 (із змінами та доповненнями)

6.2 Визнання та оцінка зменшення корисності активу

1. На дату річного балансу підприємство має оцінювати, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу.

2. За наявності ознак про зменшення корисності активу підприємство визначає суму очікуваного відшкодування активу. Незалежно від наявності ознак про зменшення корисності активів підприємство на дату річного балансу визначає суму очікуваного відшкодування нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання і не використовуваних на дату річного балансу нематеріальних активів.

3. Суму очікуваного відшкодування визначають окремо для кожного активу, крім випадку, установленого п. 19 Положення (стандарту) 28.

4. Чиста вартість реалізації активу базується на цінах активного ринку за вирахуванням очікуваних витрат на реалізацію. До витрат на реалізацію належать витрати, які можна прямо пов'язати з продажем активу, за винятком фінансових витрат і витрат з податку на прибуток.

5. За відсутності активного ринку для конкретного активу його чиста вартість реалізації базується на наявній інформації про суму, яку підприємство може отримати за актив на дату річного балансу в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами після вирахування витрат на його реалізацію.

6. Втрати від зменшення корисності активу визнаються іншими витратами, а щодо активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, - у порядку, передбаченому відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку з одночасним зменшенням його балансової (залишкової) вартості. Після визнання втрат від зменшення корисності активу, що амортизується, нарахування амортизації здійснюється, виходячи з нової балансової (залишкової) вартості активу і переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання (експлуатації).