2.Світ дитинства в кіноповісті "Зачарована Десна" Олександра Довженка.

З поетичною силою i пафосом оспiвує письменник людей працi - величних i прекрасних у своєму трудовому талантi, у своїй моральнiй чистотi. Це “малесенька i прудка” прабаба Марусина, в устах якої прокльони перетворювалися на чарiвнi пiснi, мати, яка любила “саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало”. Адже найсильнiше i найкраще народне поняття про естетичнiсть втiлилося в образi батька - людини надзвичайної талановитостi. Вiн змальований з епiчним розмахом, як зображують народних героїв, i з лiричним щемом синiвської любовi. Батько для Довженка iдеал трудiвника землi: “Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика i великi розумнi сiрi очi, тiльки в очах чомусь завжди було повно смутку. Тяжкi кайдани неписьменностi i несвободи. Скiльки вiн землi виорав, скiльки хлiба накосив! Як вправно робив, який був дужий i чистий”. Отже, кiноповiсть “Зачарована Десна” - це гiмн людинi працi, яка своїми руками вирощує хлiб i створює всi земнi блага. Заклик любити життя, цiнувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою й щасливою, не забувати, якого ти кореня i що дав тобi твiй народ та батьки, щоб ти став гiдним сином їх, - така iдея кiноповiстi “Зачарована Десна”.

Білет № 13

1.Михайло Коцюбинський як майстер імпресіоністичної психологічної новели.

Новела "Интерменцо" написана в добу найбільшого розгулу реакцій 1908 році.М.Коцюбинський вкрай виснажений службою,громадською роботою,знесилений роботою їде в с.Кононівку на Полтавщину у відпустку.Все це свідчить про конкретну життєву осн.новели.Вона написана у своєрідному стилі - поезія в прозі.Ліричний герой - людина інтелігентна,демократично настроєний митець і хоч має біографічні риси все ж він не тотожний Коцюбинському.Образ ліричного героя розкривається у його роздумах і почуттях.Кожна неправда,несправедливість,людське горе потрясає його чутливу душу.Вся його трагедія в тому,що він не може розминутися з людиною,громадські,соціальні проблеми увійшли в його душу й кров,і він не може відділ. їх від себе,його нервова сист. перенапружена свідомість на грані роздвоєння,він тікає з міста у безлюдні зелені простори провінції пустивши свою душу під "чорний пар".Сонце його наснажує,повертає втрачені сили але незабаром він відчуває,що йому товариства людей,в нього зникає роздвоєння душі і він сам іде між людей.Новела закінчуеться бадьорим настроєм,тому що Коцюбинський розв*язує проблему:не зважаючи на особистий стан утоми і загально-політ,соціально-політ. апатію ведуть його знову до боротьби з горем,бо не може митець жити в сусп. і бути вільним від нього.

2.Образ ліричного героя поетичних творів Євгена Маланюка.

Євген Маланюк найстаріший поет еміграції.Лірика маланюка мала спільні риси з лірикою укр.еміграції передо всім Празької школи.Його ліричний герой наче витесаний з грубого каменя,вражає своїми суворим виглядом,відображає світогляд безкомпромісного максималіста перейнятого загостреним чуттям часу.Його збірки:"Гербарій","Земля й залізо","Земна мадонна",Влада","Вибрані поезії","Перстень і посох","Перстень полікрата"."Стилет і стилос":у ній окреслилися стійкі стильові ознаки не лише поета,а й інших представників празької школи.У збірці загострена давня проблематика світової літератури,що має бути визначальним у худ.творчості краса чи служіння сусп. інтересам.

Білет № 14