86. Фінансово-монополістичний капітал та сучасні проблеми йогофункціонування і розвитку.

Пануючою формою власності монополій 20 ст. стала акціонерна (корпоративна) форма власності. Панування акціонерної форми власності і акціонерного капіталізму визначили утворення нової форми капіталізму – фінансового. Фінансовий капітал – це є монополістично-промисловий капітал, що злився з монополістично-банківським капіталом. Є формою існуваня і прояву реального капіталізму, але він існує у формі фіктивного капіталізму (цінні папери): відображає виробничі відносини між великими акціонерними товариствами і дрібними власниками акцій.

Організаційно-правовою формою існування фінансового капіталізму є фінансово-монополістичні групи, фінансова олігархія.

Фінансово-монополістична група – сою промислових, торгівельних та банківських монополістів з метою утвердження свого панування в різних сферах підприємницької діяльності.

Фінансова олігархія – це нечисленна група найбільших фінансових капіталістів, які володіяють промисловими і банківськими монополіями і фактично здійснюють економічне і політичне панування у найважливіших галузях господарства.

Методи панування фінансової олігархії :1.сис-ма участі. 2. особиста унія.

Розвиток монополістичного капіталізму передбачає перехід від монополістичного капіталізму до державно-монополістичного капіталізму. Це передбачає, що держава стає активним суб’єктом господарювання.

Форми державно-монополістичного капіталізму: 1. державна власність; 2. державна підприємницька діяльність; 3. державне регулюваня економіки і різні міжнародні форми

.Державно-монополістичний капітал – це новий, більш високий ступінь монополізації економіки. Це доповнення приватної монополії державною, їх органічне переплетіння. Це об’єднання сил приватних і державних монополій і виконання державним апаратом в значній мірі ролі центра всього економічного життя сус-ва.

Щоб послабити негативні наслідки монополістичної економіки в розвинутих державах світу приймаються антимонополістичні закони. Антимонополістична діяльність держави – комплекс заходів, розроблених і впроваджених в багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. Перші антимонопольні закони були прийняті наприкінці 19-поч. 20ст. в США, Канаді, Австралії.

87. Змішана економічна ситсема та її структура. Ідеї змішаної економіки виникли ще у XIX ст. Основою їх по­яви була життєва необхідність розв'язання соціальних проблем, які, за переконанням ряду авторів, могла вирішити лише держава. Слід зазначити, що родоначальником теорії змішаної економіки був А. Вагнер, який розглядав існування функціонуючого народ­ного господарства як поєднання трьох різних господарських сис­тем: 1) приватногосподарської, що прагне до отримання найбіль­шого прибутку; 2) суспільно-господарської (державне господарс­тво), що керується принципом загальної користі; 3) благодій­ницької, що функціонує з альтруїстичних намірів. Ці три госпо­дарські системи Вагнер потім поєднував у сукупну організацію всього народного господарства.

Подальший розвиток теорія змішаної економіки дістала у пра­цях американських економістів, зокрема С. Чейза (йому належить і сам термін «змішана економіка»*), Дж. Кейнса, Е. Хансена, П. Самуельсона та ін. Близька за своїм змістом до цієї теорії і те­орія «соціального ринкового господарства», основоположниками якої в повоєнні роки стали західнонімецькі економісти Л. Ерхард, В. Ойкен та ін. Так, згідно з трактуванням П. Самуельсона змі­шана економіка — це використання в системі вільного підприєм­ництва держави та її інститутів.

Бідна країна не може мати змішаної економіки, оскільки остання є основою держави загального добробуту. Високорозви-нута економіка виступає підґрунтям для формування поліформі-чного суспільства, де основна форма політичної влади — демок­ратія, а також панує громадянський характер суспільного устрою, у центрі якого перебуває людина.

Все це гарантує економічні, політичні, духовні права і свободи особи. При цьому слід розуміти, що соціалізація економіки — це, з одного боку, перманентний процес, а з іншого — прогресую­чий. Він не є застиглим станом суспільства, а динамічно напов­нюється новим позитивним змістом як за формою, так і часовим виміром.

Таким чином, стосовно предмета нашого аналізу, тобто змі­шаної економіки, системоутворюючими її складовими є: високий економічний потенціал суспільства; забезпечення на його основі загального добробуту населення; раціональне поєднання держав­ного регулювання з ринковим саморегулюванням.

Функціонування цієї системи відбувається через органічний взаємозв'язок названих складових, а розвиток — через якісні та кількісні зрушення в самій системі.