- •Загальні положення
- •Програма навчальної дисципліни
- •Тема 3. Геополітична структура сучасного світу
- •Структура навчальної дисципліни
- •Список рекомендованих джерел Базова література
- •Додаткова література
- •Інформаційні ресурси
- •Тези лекцій
- •Історичні особливості розвитку політичної географії
- •2. Об’єкт, предмет, напрями досліджень, зв’язки політичної географії
- •3. Територіально-політична організація суспільства
- •Ієрархія територіально-політичних систем
- •Література:
- •Території, країни, держави
- •Склад території держави
- •3. Суверенні держави
- •Диференціація країн світу за величиною території
- •4. Залежні країни і території
- •Динаміка параметрів колоніальних володінь у XX ст.
- •Води (акваторія) відкритого моря і територія Антарктиди
- •Територіальні претензії країн в Антарктиді
- •Мультинаціональні функціональні утворення
- •Література:
- •Форми правління держав
- •Форми політико-територіального устрою держав. Поняття
- •Типи федерацій у сучасному світі
- •Політичні системи сучасних держав
- •1. Поняття «політико-географічне положення» (пгп)
- •Поняття «геополітичне положення»
- •Оцінка політико-географічного положення
- •Література:
- •Лекція 5. Географія адміністративно-територіального
- •Адміністративно-територіальний поділ (атп) і місцеве
- •Типи систем місцевого самоврядування
- •Реформи атп: передумови та наслідки
- •Столиці держав, їх функції і класифікації
- •Геопросторовий каркас території країни
- •Література:
- •Сутність, об’єкт, завдання геополітики
- •Історичний розвиток геополітики
- •Основні поняття і категорії геополітики
- •Парадигми геополітики
- •Література:
- •1. Німецька школа
- •2. Американська школа
- •3. Британська школа
- •4. Російська школа
- •5. Європейський континенталізм
- •6. Українська школа
- •Література:
- •1. Лідерство сша
- •Трансформації міжнародних систем
- •3. Теорії сучасного світовлаштування
- •4. Моделювання економічної карти майбутнього
- •Література:
- •Геополітична ситуація в Європі після Другої Світової війни
- •Місце об'єднаної Європи на сучасній політичній карті світу
- •Інституціональна система єс
- •Європа в геоекономічному та геополітичному вимірі
- •Література:
- •1. Фактори сучасної геополітичної ситуації
- •2. Загальна характеристика основних геополітичних акторів
- •Особливості сучасної геополітичної ситуації у Східній та Південно-Східній Азії
- •4. Перспективи розвитку геостратегічної ситуації в атр
- •5. Індія як регіональна держава
- •Література:
- •1. Північноамериканська інтеграція
- •2. Поле геостратегічних інтересів сша
- •3. Геостратегічні пріоритети Канади і Мексики
- •4. Бразилія – новий регіональний лідер
- •Література:
- •Росія – світовий та регіональний гравець
- •2. Проблеми взаємодії України й Російської Федерації в сучасних умовах
- •3. Особливості сучасної геополітичної ситуації у Центральній Азії та Кавказі
- •Література:
- •Теми практичних занять
- •Практична робота № 1 Особливості геополітичного устрою «Малоєвразійського» простору
- •Практична робота № 2 Насвазія та «Чорна Африка» у геополітичному контексті Антарктида та Арктика у геополітичному контексті
- •Теми семінарських занять
- •Семінар 1. Сучасний світоустрій
- •Семінар 2. Адміністративно-територіальний поділ держав
- •Семінар 3. Історичні аспекти розвитку геополітики
- •Семінар 4. Європа в геополітичному вимірі
- •Питання для контрольних робіт
- •Типові питання тестового контролю Тема «Сучасна світосистема»
- •Тема «Форми правління і державного устрою країн світу»
- •Питання для самоперевірки та самоконтролю Модуль 1: Політична географія.
- •Модуль 2. Геополітика
- •Оцінювання результатів навчальних досягнень студентів на основі модульного контролю
4. Залежні країни і території
Вони перебувають під політичним чи військовим контролем однієї з суверенних держав. Це:
а) колонії — країни, населення яких позбавлене державності, економічної й політичної самостійності, а економічні ресурси контролюються владою іноземної держави;
б) протекторати — державні утворення, що делегують свої зовнішньополітичні (а іноді й внутрішньополітичні) права суверенній державі;
в) підопічні території — землі, тимчасово передані Організацією Об'єднаних Націй під управління тієї чи іншої держави.
Форми контролю над залежними країнами з часом змінювалися. До середини XX ст. панували уявлення про необхідність суцільного адміністративного контролю над територією залежного світу. Це втілилося у формуванні колоніальних імперій невеликої групи держав, які змогли встановити контроль над залежними країнами завдяки своїм технічним перевагам (наявність флоту, боєздатних армій, промислового виробництва) після Великих географічних відкриттів. Найбільшими були колоніальні володіння Великої Британії та Франції, а також Росії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Іспанії та ін. (табл. 3).
Наростання прагнення народів до реалізації прав на національне самовизначення поступово розхитало підвалини системи колоніалізму, з-під колоніального контролю відпадало дедалі більше країн, які здобували незалежність. Зрештою, очевидною стала доцільність переходу до політичних та економічних форм контролю над «периферією» світу з боку метрополій та їхніх транснаціональних корпорацій. Колоніальна система впала, і на її уламках виникло понад 100 країн, що розвиваються.
На початку XXI ст. у світі залишилося 34 колонії, протекторати та підопічні території загальною площею 2,6 млн. км2 і населенням близько 13 млн. чоловік, тобто 1,6 % площі та 0,25 % населення Землі (табл. 4).
Таблиця 3
Динаміка параметрів колоніальних володінь у XX ст.
(у % до світових показників)
|
1900 р. |
1923 р. |
1947 р. |
2000 р. |
||||
Країна
|
Площа |
Населення |
Площа |
Населення |
Площа |
Населення |
Площа |
Населення |
Велика Британія |
24,6 |
24,5 |
26,2 |
23,0 |
7,6 |
4,7 |
0,001 |
0,003 |
Франція |
8,3 |
3,3 |
8,9 |
3,1 |
8,6 |
2,3 |
0,1 |
0,03 |
Росія |
13,1 |
1,2 |
3,5 |
|
3,9 |
|
— |
— |
Німеччина |
2,0 |
0,8 |
— |
— |
— |
— |
— |
— |
Бельгія |
1,8 |
1,3 |
1,8 |
0,7 |
1,8 |
0,7 |
— |
— |
Нідерланди |
1,5 |
2,5 |
1,5 |
2,9 |
0,4 |
0,1 |
0,001 |
0,004 |
Португалія |
1,6 |
0,5 |
1,6 |
0,5 |
1,6 |
0,5 |
— |
— |
Іспанія |
0,1 |
0,05 |
0,2 |
0,04 |
0,2 |
|
0,0 |
0,0 |
США |
1,5 |
0,6 |
1,3 |
0,7 |
1,1 |
0,1 |
0,007 |
0,07 |
Данія |
0,1 |
0,01 |
1,6 |
0,0 |
1,6 |
0,0 |
1,6 |
0,0 |
Таблиця 4
Основні залежні країни та території (станом на 2010 р.)
|
Площа, тис. км2 |
Насе- лення, тис. чол. |
|
Площа, тис. км2 |
Насе- лення, тис. чол. |
Європа |
Африка |
||||
Гібралтар (Вел. Брит.) |
0,006 |
27 |
о-в Св. Єлени (В. Брит.) |
0,12 |
6 |
Фарерські о-ви (Данія) |
1,4 |
47 |
Зах. Сахара (спірна територія Марокко і Мавританії) |
266,0 |
260
|
Сан-Барбуда і Ян-Майєн (Норв.) |
62,4 |
4 |
|||
|
о-в Реюньйон (Фр.) |
2,5 |
743 |
||
Азія |
|
о. Майотта, Сх. Коморські о-ви (Фр.) |
0,38 |
94 |
|
Зх. берег Йордану і сектор Газа (Ізраїль) |
2,4 |
3300 |
|
|
|
Південна Америка |
|||||
Фолклендські (Мальвінські) о-ви (Вел. Брит.) |
12,2 |
2 |
|||
Франц. Гвіана |
90,0 |
170 |
|||
Північна і Центральна Америка |
Океанія |
||||
Пуерто-Рико (США) |
8,9 |
3960 |
Амер. Самоа (США) |
0,2 |
70 |
Бермудські о-ви (Вел. Брит.) |
0,05 |
62 |
о. Гуам (США) |
0,55 |
158 |
Кайманові о-ви (Вел. Брит.) |
0,26 |
41 |
Півн. Маріанські о-ви (США) |
0,46 |
76 |
Кокосові о-ви (Вел. Брит.) |
0,43 |
17 |
|||
о-ви Різдва (Австралія) |
0,14 |
2 |
|||
Малі Антильські о-ви (Нідерл.) |
0,8 |
217 |
|||
о-ви Кука (Н. Зел.) |
0,24 |
18 |
|||
Аруба (Нідерл.) |
0,2 |
92 |
Ніуе (Н. Зел.) |
0,26 |
2 |
Гренландія (Данія) |
2175 |
56 |
Франц. Полінезія (Фр.) |
4,0 |
237 |
Гваделупа (Фр.) |
1,7 |
431 |
о. Нов. Каледонія (Фр.) |
18,6 |
214 |
Мартиніка (Фр.) |
1,1 |
386 |
|||
Сен-П'єр і Мікелон (Фр.) |
0,24 |
7 |
о-ви Уолліс і Футуна (Фр.) |
0,2 |
15 |
|
|
|
о-ви Токелау (Н. Зел.) |
0,01 |
1 |
Часом спірні території визначаються як нейтральні зони. Наприклад, такий статус тривалий час мала територія на кордоні між Іраком і Саудівською Аравією.
В минулому досить поширеним було явище васалітету, коли сильніша держава надавала державі-васалу деяку формальну самостійність, використовувала її правлячу верхівку як опору свого панування, а та платила відповідну данину, давала людей для війська держави-суверена тощо.