9. Механізм захисту прав людини за Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод.

Європейська конвенція з прав людини була прийнчятя в межах Ради Європи в 1950 році та стала першим міжнародним правозахисним документом, який був спрямований на захист широкого спектру громадянських та політичних прав. До Конвенції були прийняті протоколи 1, 4, 6, 7, 12. Необхідність в додаткових протоколах обумовлювалася необхідністю розширення прав, які не включені до Конвенції, міжнародними функціями членів Європейської Комісії з прав людини та Європейського суду, необхідністю забезпечити їх незалежність при здійсненні ними своїх повноважень. Наприклад, в Протоколі № 1 закріплені деякі права і свободи, які не включені до розділу 1 Конвенції - право на вільне володіння своїм майном, право на освіту, право на вільні вибори. Протокол № 4 також гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції - заборона ув'язнення за борг, свобода пересування, заборона вислання громадян та заборона колективного вислання іноземців. Протоколом № 6 було скасовано смертну кару. В Протоколі № 7 закріплено процедурні гарантії, що стосуються вислання іноземців, право на оскарження в кримінальних справах, відшкодування в разі незаконного засудження. В Протоколі № 12 закріплено заборону дискримінації. Решта протоколів стосуються організаційних питань діяльності Європейського Суду з прав людини.

Функції контрольного механізму щодо дотримання положень Європейської Конвенції з прав людини покладаються на Європейський суд з прав людини.

Європейський суд з прав людини створений і функціонує на основі міжнародного договору. В даному випадку таким міжнародним документом стала Європейська конвенція з прав людини, ст..19 якої передбачає створення Суд для забезпечення додержання зобов’язань, взятих на себе Високими Договірними Сторонами за цією Конвенцією.

Кількість суддів дорівнює кількості членів ради Європи. Серед суддів не може бути двох представників (громадян) однієї держави. Консультативна Асамблея Ради Європи обирає серед трьох, запропонованих кожною державою-членом Ради Європи, кандидатів одного на дев’ятирічний термін з можливістю переобрання. До кандидатів у судді висуваються певні вимоги. Вони повинні мати високі моральні якості, бути правознавцями з визнаним авторитетом тощо. Суд обирає Голову і одного або двох заступників Голови.

Реформа, передбачена додатковим Протоколом №11 до Європейської конвенції з прав людини, яка завершилася у 1998 р. ліквідацією Європейської комісії з прав людини та створенням єдиного Європейського суду з прав людини.

Створення єдиного Суду має на меті попередити також деяке дублювання роботи, а також укріпити судові елементи системи.

Компетенція нового Суду охоплює всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції, включаючи міждержавні справи, а також індивідуальні заяви. Крім того, Суд, як і раніше, зможе виносити консультативні ухвали на запит Комітету міністрів.

Розгляд справ відбувається в Комітетах, Палатах і Великій палаті. Організаційні питання буде розглядати Суд повного складу за участі всіх суддів. Комітети повинні складатися із трьох суддів, Палати – з семи, а Велика палата – з сімнадцяти суддів. Умов про кворум немає.

До Європейського суду з прав людини індивід може звернутися тільки після проходження всіх національних судових інстанцій і не пізніще 6-ти місяців після винисення рішення найвищою судовою інстанцією. Також, важливо, що скаржитись можна лише щодо порушення права про яке йдеться в Конвенції 1950 р.