116. Стратегічна орієнтація країн базування та країн, що приймають.

Стратегічні орієнтації країн базування та приймаючих країн, що впливають на мотивацію безпосередніх партнерів, формуються під впливом багатьох взаємопов'язаних факторів. Фактори міжн інвестування: глобально-ек. (• стан розвитку світової ек.ки, міжн факторних ринків, у т. ч. інвестиційного; • стабільність світової валютної системи; • рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; • розвиток міжн інвестиційної інфраструктури); політико-ек (• політ стабільність; • ступінь втручання уряду в ек.ку; • ставлення до зарубіжних та іноз інвестицій; • наявність дотримання два- і багатосторонніх угод); ресурсо-ек (• наявність природ. ресурсів; • демографічна ситуація; • географ. положення); загальноек (• темпи ек росту; • співвідношення споживання і заощаджень; • ставка позикового %; • норма чистого прибутку; • рівень і динаміка інфляції; • конвертованість валюти; • стан платіжного балансу).

Для країн базування, традиційно головними серед яких є промислово розвинуті країни, вирішальним макроек фактором експортної орієнтації прямого підприємницького капіталу є стан балансу ввозу і вивозу інвестицій. У зв'язку з цим виокремлюють 3 групи країн: 1) ті, що переважно експортують капітал (наприклад, Японія); 2) ті, що зберігають приблизну рівновагу експорту та імпорту капіталу (ФРН, Франція); 3) нетто-імпортери (Ірландія, Іспанія, Португалія, США, Туреччина). Останнім часом крупними експортерами капіталу стали також Південна Корея, Тайвань, Китай, країни Близького Сходу. Характерно, що на відміну від практики експорту інвестицій цими країнами у 70-80-ті рр у країни, що розвиваються, у наш час набуває поширення експорт капіталу у промислове розвинуті країни (наприклад, Тайвань близько 60 % інвестицій експортує до США).

Для приймаючої країни привабливість прямих інвестицій (ПІ) зумовлена тим, що:

• імпорт прямих підприємницьких капіталів збільшує в країні вир.чі потужності та ресурси, сприяє поширенню передової технології та управлінського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;

• за умов імпорту інвестицій з'являються не тільки нові матеріальні та фін ресурси, а й мобілізуються і продуктивніше використ.ся нац ресурси;

• ПІ сприяють розвитку нац науково-дослідної бази;

• імпорт ПІ стимулює конкуренцію і пов'язані з нею позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі вироби місцевого вир.ва);

• «такий імпорт підвищує попит та ціни на нац (місцеві) фактори вир.ва;

• у країні збільшуються бюджетні надходження у вигляді податків на діял.ть міжн СП;

• за слабкого контролю за використанням держпозик інвестиційний ризик переноситься на іноз. інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності.

Стримуючі фактори розвитку іноз підприємницької діял.ті:

• імпортовані ресурси працюють задля окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється. У довгострок контексті відтік ресурсів через репатріацію прибутку > первинних вкладів. Тому говорити про зростання вир.чого потенціалу приймаючої країни за рах іноз інвестицій доцільно тільки з огляду на їх стимулюючий вплив на ек розвиток країни в цілому;

• цілі іноз інвестора можуть не збігатися з нац;

• під.ва з іноз інвестиціями (ПІІ) як канали передачі технологій часто стають відносно закритими анклавами у нац ек.ці. Передача частини науково-дослідних робіт приймаючій країні має місце переважно у низькотехнологічних галузях;

• ПІІ можуть вступати у зговір з діючою на місцевому ринку олігополією, монополією, а також справляти стримуючий вплив на нац підприємництво, поглинаючи фін нагромадження у місцевій та іноз валютах;

• суттєві надходження іноз інвестицій найреальніші у сировинних галузях; в обробній промисловості іноз інвестиції мають переважно імпортозаміщуючий характер;

• нерегульований розвиток ПІІ може посилити соц розшарування приймаючої країни.