1.10. Психологія спілкування у військовому середовищі

Міжособистісне спілкування – це процес інформаційної і предметної взаємодії між людьми, в якому формуються і реалізуються їхні міжособистісні стосунки.

Спілкування – це процес налагодження контактів між людьми, який дає змогу змінити перелік спільної діяльності за рахунок погодження індивідуальних дій, розподілу функцій або здійснити цілеспрямований вплив на формування окремих осіб.

Спілкування відбувається, як правило, у трьох формах:

монологічній (характерно для командира, коли він організовує певні види навчальної та службової діяльності підлеглих);

діалогічній (найскладніша, але водночас бажана, особливо для офіцера-психолога);

полілогічній (багатостороннє спілкування, яке відбувається у ситуаціях ухвалення рішень у бойовій обстановці, в екстремальній ситуації, коли здійснюється боротьба за перехоплення ініціативи у дискусії та діяльності).

Педагогічне спілкування – це безпосередня форма вияву комунікацій у навчально-виховному процесі між педагогом та вихованцями, яка спрямована на формування і розвиток особистості вихованця у цьому процесі, на спільне розв’язання різноманітних педагогічних завдань, на створення умов для реалізації творчих здібностей вихованців та сприяння їхній самоактуалізації.

У процесі спілкування можуть бути застосовані такі способи впливу на групу: зараження, навіювання, переконання, інформування, наслідування тощо.

Зараження – це спосіб впливу, що інтегрує навіть великі маси воїнів. Зараження визначається як несвідоме, мимовільне охоплення індивіда певним психічним станом.

Навіювання – це цілеспрямований, неаргументований вплив одного воїна на іншого або на групу. На відміну від зараження, навіювання не передбачає переживання ідентичних емоцій великою групою осіб. Навіювання виробляється мовним впливом і прагне до сприйняття індивідом інформації на необґрунтованому висновку. Ступінь навіювання залежить від віку, стану здоровя (втомлені та послаблені легше піддаються навіюванню) та інших соціально-психологічних факторів.

Переконання – специфічний компонент у структурі особистості й спосіб свідомо організованого соціально-психологічного впливу на психіку ззовні. Воно базується на системі логічних доказів та передбачає усвідомлені взаємини того, хто сприймає, залежить від його зацікавленості в одержаній інформації та усвідомленні проблеми.

Інформування – спосіб впливу слабший. Живучи в суспільстві, людина постійно потребує інформації про події, що відбуваються. Якщо ця потреба задовольняється не повністю або не задовольняється зовсім, люди самі намагаються пояснити емоційно забарвлені ситуації. Таким чином, виникають чутки, під якими розуміють повідомлення. Чутки виникають, як правило, у погано організованому військовому колективі (групі) і готують його членів до санкціонування певних дій. При цьому розрізняють чутку-„лякало”, яка породжує страх; агресивну, яка викликає у воїнів вороже ставлення до кого-небудь або чого-небудь; чутку-бажання, яка видає бажане за дійсне. З чутками борються за допомогою своєчасного інформування членів військового колективу (групи) про всі важливі події, як внутрішні, так і зовнішні.

Наслідування – виявляється як на індивідуальному, так і груповому рівні й полягає у відтворенні поведінки, яка демонструється. За відсутністю інших способів опанування будь-якою дією наслідування може з успіхом використовуватися для засвоєння професійних прийомів або інших навичок. Наслідування може стосуватися поведінки окремого воїна та норм поведінки, які вироблені групою.