Портландцемент для виробництва асбестоцементних виробів з гарантованою маркою 500.

Виробляється на основі крейди і суглинків Здолбунівського родовища, геологічна будова якого складається з відкладення кембрійського, крейдового, палеогенового, неогенового і четвертинного періодів. Неповторні хімічні властивості сировини дають можливість виробляти цемент унікальних властивостей.

Складається з 100% клінкера КТ-1 нормованого складу (3,0<C3A≤8,0) і виготовляється відповідно до норм встановлених ТУ В 26.5-00030937-014-2001.

Якість кожної партії перевіряється лабораторією, акредитованої Українським центром стандартизації, метрології і сертифікації. Усі хімічні, фізичні і санітарні параметри підтверджуються відповідними документами.

Застосовується для виробництва:

Азбестоцементних аркушів, труб і інших азбестоцементних виробів.

Різноманітних будівельних сумішей.

Бетонів у промисловому і приватному будівництві.

Залізобетонних виробів з підвищеними вимогами до міцності.

Бетонів у монолітному будівництві.

Залізобетонних і безнапірних труб, залізобетонних шпал.

Характеризується:

Екологічно чистий - вміст лугу в перерахунку на Na2O до 1%.

Радіаційна якість - 1 клас по РБН 356-91

Стабільністю всіх параметрів.

Ранніми термінами схоплювання.

Шлакопортландцемент - це гідравлічна в'яжуча речовина, яку виготовляють з попередньо помелених компонентів або спільним помелом портландцементного клінкеру, гіпсу (до 5%) і доменного гранульованого шлаку (35...80%). За стандартом (ДСТУ Б В.2.7-46-96) передбачено випуск двох типів шлакопортландцементу: ШПЦ ІІІ/А та ШПЦ ІІІ/Б, які містять гранульованого доменного шлаку 36...65% та 66...80%, відповідно.

Гранульовані доменні шлаки у виробництві шлакопортландцементу застосовують не тільки як сировинний компонент цементного клінкеру, але і як активну мінеральну добавку. Цей компонент взаємодіє з гідроксидом кальцію, утворюючи низькоосновні гідросилікати CSH(I) та гідроалюмінати кальцію C2AH8. Незначний вміст у цементному камені Ca(OH)2 підвищує стійкість шлакопортландцементу в м'якій і сульфатній воді порівняно зі звичайним портландцементом. Штучний камінь на основі шлакопортландцементу характеризується не тільки меншим вмістом Са(ОH)2, частково зв'язаного шлаком, але і більш щільною структурою. Екзотермія при твердінні такого цементу в 2...2,5 рази нижча, ніж звичайного, і тому його можна застосовувати для виготовлення масивних конструкцій. Шлакопортландцемент відрізняється помірною водопотребою, досить високою повітро- і морозостійкістю, а тому може використовуватись для зведення наземних, підземних і підводних частин споруд. Вартість такого цементу на 15...20% нижча за вартість звичайного. Шлакопортландцемент із вмістом шлаків 25...40% звичайно застосовують у тих же умовах, що і звичайний портландцемент. Цементи, що містять 40...80% шлаків, використовуються як низькотермічні в масивних гідроспорудах і в спорудах, що піддаються дії агресивних середовищ, а також для виготовлення виробів при ТВО.

Шлакопортландцемент є одним з найбільш ефективних видів в'яжучих речовин, тому що при його виробництві значна частина клінкеру заміняється більш дешевими гранульованими шлаками. При використанні доменних шлаків для виробництва шлакопортландцементу паливно-енергетичні витрати на одиницю продукції знижуються в 1,5...2 рази. Наприклад, при виробництві шлакопортландцементу марки М400 витрата палива в середньому на 36 % нижче, ніж при виробництві бездобавочного портландцементу тієї ж марки. Витрата електроенергії скорочується на 12 %, а витрати на утримання і експлуатацію устаткування - на 10...15 %.

При нормальній температурі подрібнені шлаки без активуючих добавок мають низьку здатність до твердіння, що пояснюється відсутністю або низьким вмістом в їх складі активних фаз. Практично єдиним компонентом шлаків, здатним твердіти, хоча й повільно, при нормальній температурі, є β-двохкальцієвий силікат. Інші мінерали набувають гідравлічних властивостей лише в умовах підвищеної температури і тиску водяної пари (ТВО), або при додаванні активуючих добавок. Як уже наголошувалося вище, шлакове скло інтенсивніше, ніж кристалічна фаза, взаємодіє з водою. Загальною закономірністю є підвищення гідравлічної активності шлаку при збільшенні вмісту склофази, збільшення кількості основних оксидів (силікатного модуля), збільшення швидкості грануляції.

Європейські норми EN 1971:1992 розрізняють три види шлакопортландцементу: ІІІ/А, ІІІ/В, ІІІ/С, які допускають вміст додаткових компонентів до 5% і включають відповідно шлаку (в мас.% від кількості цементу) 36...65, 66...80, 81...95. За цими самими нормами висувають вимоги до шлаку, який дозволяється використовувати для ШПЦ: відношення суми оксидів (CaO+MgO) до SiO2 має перевищувати 1,0.

Британські норми BS 146:1991 і BS 4246:1991 класифікують шлакові цементи за міцністю при стиску. Їх поділять на три класи: з низькою початковою міцністю при стиску, звичайною та високою. За цими нормами допускається використання цементів із вмістом шлаку від 50 до 85%, які мають досить низьку міцність при стиску на 7 добу (12 МПа).

Американський стандарт ASTM C 983-93 поділяє шлаки на три групи залежно від їхньої гідравлічної активності, визначеної на основі міцності порівняно з портландцементом.

Цементна промисловість випускає звичайний, швидкотвердіючий та сульфатостійкий шлакопортландцементи.

Будівельно-технічні властивості шлакопортландцементу характеризуються рядом особливостей порівняно з портландцементом: більш низькою густиною (2,8...3,0 г/см3); трохи сповільненим тужавленням і ростом міцності в початковий термін твердіння, і, особливо, при від'ємних температурах. Виготовляють наступні марки шлакопортландцементу: М300; М400; М500.

Особливістю шлакопортландцементу, важливою для заводського виробництва збірного залізобетону, є інтенсивне зростання його міцності при пропарюванні, особливо при дії високих температур. Найбільш інтенсивно підвищується міцність при згині. Одночасно підвищуються морозо-, соле- і тріщиностійкість. Характерно, що ефективність шлакопортландцементу при TBO підвищується при збільшенні кількості шлаку у цементі, що обумовлено утворенням при підвищеній температурі і лужно-сульфатній активації додаткової кількості гідросилікатів кальцію і формуванням щільної дрібнопористої структури цементного каменю.

Шлакопортландцементи характеризуються нижчою, у порівнянні з портландцементом морозостійкістю.

Розрізняють сульфатостійкий шлакопортландцемент (ДСТУ Б В.2.7-85-99), який потребує клінкер з вмістом C3A не більше 8 % і шлаки з вмістом Al2O3 не більше 8%, та швидкотвердіючий шлакопортландцемент, що характеризується підвищеним вмістом у клінкері C3S і C3A, кількістю шлаку (36...50%) і підвищеною тонкістю помелу (3500...4500 см /г). Для одержання швидкотвердіючого шлакопортландцементу раціонально використовувати двостадійний помел, тобто попереднє подрібнення клінкеру з наступним спільним помелом клінкеру і шлаків до питомої поверхні не менше 400 м2/кг.

Крім шлакомістких цементів на основі портландцементного клінкеру металургійні шлаки є сировинними матеріалами для ряду в'яжучих речовин, які характеризуються спеціальними властивостями.