7. Перший етап ескізного компонування.

Першим етапом компонування являється розробка ескізного проекту. Ескізним проектуванням визначають деталі передачі, відстань між точкою прикладання реакцій підшипників, а також встановлюють відстань до точок прикладання консольних навантажень від пасової передачі на ведучому валу та від муфти, встановленої на вихідному кінці веденого валу.

Компонування конічного редуктора виконується однією проекцією — розріз по осям валів на міліметровому папері. Креслення починаємо виконувати з зубчастої пари за розмірами вказаними в пункті 2, проводимо по середині листа горизонтальну осьову лінію — вісь ведучого вала. Намічаємо положення вертикальної лінії — вісі веденого вала. із точки перетину проводимо під кутом δ₁ = 17°34' лінії ділильних конусів і відкладаємо на них відрізки R_е = 166 мм.

Конструктивно оформляємо по знайденим вище розмірам шестерню і колесо. Викреслюємо їх в зачепленні. Маточину колеса виконуємо не симетрично відносно диска.

Підшипники ведучого валу розмістимо в стакані. Вибираємо для валів роликопідшипники конічні однорядні середньої серії (табл. 1)

d_П1 = 40 мм, d_П2 = 55 мм.

Таблица 1

Умовне позначення підшипників	Розміри в мм			Вантажепідємність		е
	d	D	Т	C	C0
7308	40	90	25,25	66,0	47,5	0,28
7311	55	120	31,5	107,0	81,5	0,33

Наносимо габарити підшипників ведучого вала, намітивши наперед внутрішню стінку корпуса на відстані X = 10 мм від торця шестерні і відклавши зазор між стінкою корпуса і торцем підшипника Y₁ = 10 мм (для розміщення маслозатримуючого кільця).

При встановленні радіально-упорних підшипників необхідно враховувати, що радіальні реакції рахують прикладеними до вала в точці перетину нормалей, проведених до середин контактних ділянок ( див. табл. 9.21[5]).

Для однорядних конічних роликопідшипників по формулі:

Розмір від середини діаметра шестерні до реакції підшипника

a₁ = 32,3+10+10+18,7 ≈ 71 мм.

Приймаємо розмір між реакціями підшипників ведучого вала

С₁ = (1,4 – 2,3)а₁ = (1,4 – 2,3) 71 = 100,8 …..165,6 Приймаємо С₁ = 120 мм

Розміщуємо підшипники веденого вала, намітивши попередньо внутрішню стінку корпуса на відстані X = 10 мм від торця маточини колеса і відклавши зазор між стінкою і торцем підшипника У₂ = 10 мм (для розміщення маслозатримуючого кільця).

Корпус редуктора виконуємо симетричним відносно вісі ведучого та веденого валів. Нанесемо габарити підшипників веденого вала. Заміром визначаємо відстань а₂ ≈ 63 мм. С₂ ≈ 149 мм

Окреслюємо ширину фланця корпуса редуктора. Креслимо кришки підшипників. На вихідних кінцях валу зображаємо, на ведучому валу — шків пасової передачі, на веденому напівмуфту пружну втулково-пальцьову.

Заміром визначаємо відстані між точками прикладення реакцій в підшипниках і консольними силами по ведучому і веденому валах:

l₁ = 103 мм; l₂ = 172 мм.