Тема № 9. Вітчизняна філософія Проблемне завдання 1

1. Спробуйте відрізнити сковородинівську концепцію «двох натур» та відповідну платонівську.

Григорій Сковорода

Вхідні двері до християнського доброчестя

(Вибрані глави)

Глава 1-ша. Про бога

Весь світ складається з двох натур: одна – видима, інша – невидима.

Видима натура називається створінням, а невидима – Бог.

Ця невидима натура, або Бог, усі створіння пронизує й утримує; всюди завжди був, є і буде. Наприклад, тіло людське видиме, але розум, що пронизує й утримує його, невидимий.

З цієї причини у стародавніх Бог називався Всесвітній Розум. Для нього ж у них були різні імена, наприклад: натура, буття речей, вічність, час, доля, необхідність, фортуна та інші.

А у християн найвизначніші для нього такі назви: Дух, Господь, Цар, Отець, розум, істина. Останні два імені видаються більш властивими, ніж інші, тому що розум взагалі нематеріальний, а істина вічним своїм перебуванням цілком суперечить непостійній речовині. Та й тепер у якійсь землі Бог називається іштен.

Щодо видимої натури, то в неї також не одне ім'я, наприклад: речовина, або матерія, земля, плоть, тінь та інші.

Глава 3-тя. Про всезагальне піклування

Оця-то найблаженніша натура, або дух, підтримує в русі весь світ, наче механікова хитрість механізм годинника на вежі, і, за прикладом отця-опікуна, сама є буттям будь-якого творіння. Сама одушевляє, годує, розпоряджає, лагодить, захищає і своєю ж волею, яка називається всезагальним законом або статутом, перетворює знову в грубу матерію, або грязь, а ми це називаємо смертю.

З цієї причини розумна давнина порівняла її з математиком або геометром, тому що постійно вправляється в пропорціях чи розмірах, виліплюючи різні фігури, наприклад: трави, дерева, звірів і все інше; а єврейські мудреці уподібнили його до гончара.

Це піклування всезагальне, тому що стосується добробуту всіх створінь.

Глава 7-ма. Благочестя й церемонія – різне

Вся сила десятислів'я вміщується в одному цьому імені – любов. Вона є вічний союз між Богом і людиною. Вона є невидимий вогонь, котрим запалюється серце до Божого слова чи волі, а тому й сама вона є Бог.

Ця божественна любов має по собі зовнішні види, або значки; вони-то називаються церемонія, обряд, або образ благочестя. Так, церемонія біля благочестя є те, що біля плодів листя, що на зернах полова, що при доброзичливості компліменти. Якщо ж ця маска позбавлена своєї сили, тоді залишається лиш лицемірний обман, а людина – розмальована труна.

Всю ж оту церемонію може сповняти найнещасніший нероба.

[Сковорода, Г. С. Пізнай в собі людину [Текст] / Г. С. Сковорода; пер. Μ. Кашуба; пер. поезії В. Войтович. – Львів: Світ, 1995.]

Проблемне завдання 2

1. Спробуйте відрізнити сковородинівську концепцію «трьох світів» та відповідне учення Ніколая Кузанського.

Григорій Сковорода

Діалог. Назва його – потоп зміїний

(Фрагмент)

Глава 1-ша. Притча: сліпий і зрячий

Два мандрівники увійшли у храм Соломона: один сліпий, другий зрячий. Сліпий замарно зводив очі й водив ними по стінах храму. А зрячий, бачачи зображення, що відтворювало людину, звірів, птахів, гори, ріки, ліси, поля, квіти, сонце, зорі й коштовне каміння, й наводячи у всьому незмінну міру, яка художниками називається малюнок, утішався великою веселістю. А ще більш цікавою зіницею оглядав він семилампадний свічник і тінь херувимів. «Я не бачу веселості у цьому храмі», – сказав сліпий... «О нещасний! – закричав зрячий. – Піди додому й викопай зіниці свої, заховані у міху твоєму. Принеси їх сюди. Тоді обновиться тобі і храм цей, і відчуєш твоє блаженство, що насолоджує тебе».