- •Незакінчена студія «історіографія руської правди» в контексті творчої спадщини с. Н. Валка
- •П.М. Попов як археограф та історик книги: маловідомі сторінки наукової біографії
- •Строєв п. М.
- •М. Грушевський
- •Степан Томашівський
- •Вплив івана франка на розвиток науки у нтш
- •Іконников Володимир Степанович
- •Євген в’ячеславович Пєтухов
- •Арсеній Іванович Маркевич
- •Багалій Дмитро Іванович
- •Михайло Іванович Лілєєв (1849–1911)
- •Синявський Антін Степанович
- •Археологічна діяльність я. П. Новіцького (1847-1925)
- •Історик-архівіст в’ячеслав Стрельський
- •Корифея української архівістики Віктора Олександровича Романовського
- •Колесніков, Петро Андрійович
- •Лазаревский о.М.
- •Лебедєва Ніні Борисівна
- •Олександр пшездзєцький - історик і археограф польщі та україни хіх століття
- •Я.П. Новицький (1847-1925) як визначний археограф та засновник олександрівського крайового архіву
- •Микола петрович візир - археограф I організатор української архівної й рукописної справи
- •Скальковський Аполлон Олександрович
Арсеній Іванович Маркевич
(30 березня (11 квітня) 1855, Брест-Литовська - 17 січня 1942, Ленінград) - історик Криму, архівіст, археолог, етнограф, член-кореспондент АН СРСР з 1927.
Маркевич народився в місті Бресті Литовському 30 березня 1855, син священика. Пройшовши курс прогімназії в рідному місті і старші класи в Белзькій гімназії, вступив до 1872 в Варшавський університет, на історико-філологічний факультет. На 3 і 4 курсах вивчав науки слов'янського відділення цього факультету. В університеті складався стипендіатом Міністерства народної освіти. При закінченні курсу за твір «Юрій Крижаніч і його літературна діяльність» удостоєний ступеня кандидата. Твір це, надруковане в «Університетських вістях», зустріло позитивні відгуки проф. О. Ф. Міллера і О. Г. Брікнера, ак. А. Н. Пипіна та ін.
Після закінчення курсу в університеті призначений був викладачем російської мови й словесності в Холмське Маріїнське жіноче училище (1876-1879 рр..), Звідти перейшов до Віленського Навчальний округ, в Шавельський гімназію (1879-1883 рр..), Нарешті запрошений був попечителем Одеського навчального округу П.А. Лаврівський в його округ і викладав у Сімферопольській гімназії, в якій залишався до кінця служби в 1908 році, останні роки в званні заслуженого викладача. Дозвілля від службових обов'язків присвячував літературній праці та вивчення пам'яток старовини. У 1884 здійснив подорож до Греції, Палестину, Єгипет, Туреччину. З часу заснування Таврійської ученої архівної комісії (1887), Маркевич був у ній співробітником, правителем справ, а потім - Головою. Складався редактором «Известий» Комісії.
В період роботи в комісії вивчав місцеві архіви, в результаті успішної роботи став членом Одеського товариства історії та старожитностей, Петроградського Археологічного інституту, Товариства любителів історії, Історико-родовідного товариства в Москві і різних вчених архівних комісій.
Після закінчення викладацької діяльності протягом десяти років був членом Опікунської ради Таврійських дитячих притулків та директором притулку імені графині Адлерберг в Сімферополі. Був призначений членом Опікунської ради Таврійського університету [1]. Організував Всеросійський книгообмін, висилаючи видаються Таврійської ученої архівної комісією «Известия» в обмін на книги історичного, краєзнавчого, довідкового характеру [2].
З 1918 працював спочатку доцентом, а потім професором кафедри історії Криму Таврійського університету, був співробітником Кримцентрархіва. З 1923 - голова Таврійського товариства історії, археографії та етнографії. У 1927 році наукові заслуги Маркевича були визнані обранням його членом-кореспондентом Академії наук СРСР. Випадок безпрецедентний, оскільки Маркевич не мав наукового ступеня.
Під головуванням Арсенія Івановича Таврійська вчена архівна комісія була перетворена в Таврійське товариство історії, археології та етнографії. Товариство випустило чотири томи «Известий». Том четвертий був присвячений десятиріччю Радянської влади в Криму.
У 1930-1931 звинувачувався в «реабілітації колоніальної політики російського уряду в Криму». [3]
Загинув у блокадному Ленінграді.
Праці
Юрий Крижанич и его литературная деятельность. Варшава, 1876.
Taurica : Опыт указателя сочинений, касающихся Крыма и Таврической губернии вообще. Симферополь, 1894.
Таврическая губерния во время Крымской войны. Симферополь, 1905. [1] (Переизд.: Симферополь, 1994. ISBN 5-7707-1838-2)
Маркевич А.И. Симферопольский детский приют имени графини А. М. Адлерберг (к шестидесятилетию существования): Краткий исторический очерк / А. И. Маркевич. – Симферополь, 1915. – 71 с.
Симферополь, его исторические судьбы, старина и недавнее прошлое. [Симферополь], 1924.
Движение населения в Крыму и переселение крымских татар в Турцию.
