- •Тема 9. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
- •3. Державним органом з питань банкрутства упу від 23.10.2000р. Визнано
- •4. Підставою для застосування банкрутства є економічний фактор, тобто
- •2. Підготовче засідання госпсуду необхідне для: оцінки подання документів;
- •50% Має державного майна, то керуючий санацією зобов’язаний попередньо погодити план санації з органом, уповноваженим управляти державним майном.
- •Мирова угода – це домовленість між боржником і кредиторами стосовно
3. Державним органом з питань банкрутства упу від 23.10.2000р. Визнано
Міністерство економіки. Держгоспрозрахункова установа «Агентство з питань банкрутство», яке було утворено ПКМУ 24.04.2000 №691 ліквідовано
ПКМУ 24.09.05 № 942. Законодавством передбачено два види позасудових
процедур, які можуть провадитися з метою запобігання банкрутству: фінансова допомога і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація). Фінансова допомога боржника в розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами, може бути надана будь-ким. Боржник зобов’язаний у передбаченому законом порядку взяти на себе зобов’язання перед особами, які подали допомогу.
Досудова санація – це система заходів щодо відновлення платоспроможності
боржника. Для держпідприємств провадиться за рахунок коштів держпідприємств
та інших джерел фінансування. Держбюджет щорічно встановлює обсяг коштів на досудову санацію держпідприємств. Санація держпідприємств за рахунок інших джерел встановлюється КМУ від 17.03.2000 № 515. Санація боржника може бути як досудова, так і як судова процедура.
4. Підставою для застосування банкрутства є економічний фактор, тобто
неспроможність виконати грошові зобов’язання протягом 3-х місяців після
настання встановленого строку їх сплати. Склад і розмір грошових зобов’язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в госпсуд заяви про порушення справи про банкрутство. Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до госпсуду, яка називається «заява про порушення справи про банкрутство». Її подає будь-хто з кредиторів або кілька з однією заявою. Боржник з власної ініціативи може звернутися до госпсуду, якщо у нього є кошти на судові витрати.
Справа про банкрутство порушується госпсудом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше 300 МРЗП, які не були задоволені боржником протягом 3-х місяців після встановленого для їх погашення строку. Слід врахувати, що МРЗП періодично змінюється, а тому змінюється і розмір безспірних вимог. Законом встановлені окремі особливості щодо розмірів безспірних вимог і строку їх непогашення. Заява на відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог та строку невиконання зобов’язань. Для фермерського господарства – строк 6 місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
5. Провадження у справах про банкрутство здійснюють господарські суди у декілька стадій:
1) порушення провадження у справі;
2) підготовче засідання госпсуду;
3) виявлення кредиторів на інвесторів;
4) попереднє засідання госпсуду;
5)проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;
6) винесення ухвали про санацію;
7) визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
8) припинення провадження у справі про банкрутство.
На стадії порушення провадження у справі госпсуд розглядає заяву на
предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа – порушенню. Заява –
обов’язково у письмовій формі. Зміст заяви і додатків до неї в ст. 7 Закону.
Заяви обкладаються держмитом. Протягом 5 днів з дня надходження суддя
госпсуду приймає заяву про порушення справи про банкрутство або відмовляє в її прийнятті, про що виносить ухвалу, в якій вказує дату проведення
підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше, ніж на тридцятий
день з дня прийняття заяви, введенню мораторію на задоволення вимог
кредиторів. Протягом дії мораторію: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня),
не застосовуються інші санкції за невиконання обов’язкових грошових зобов’язань. Дія мораторію не поширюється на виплату зарплати, аліментів, відшкодування шкоди здоров’ю громадян, авторські винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі. Звернення на майно, на яке не діє мораторій, виключно за ухвалою суду, який розглядає справу про банкрутство. Ця ухвала направляється сторонам та держоргану з питань банкрутства.
