4. Організаційно-правові форми великих підприємств.

4.1. Акціонерне товариство.

Акціонерне товариство є організаційно самим складним видом господарського товариства. В сучасній ринковій економіці акціонерне товариство є основною формою організації великих підприємств.

Акціонерне товариство (корпорація) – це підприємство, створене за домовленістю юридичними та фізичними особами шляхом об’єднання їхніх внесків через випуск і продаж акцій, з метою здійснення господарської діяльності.

Переваги акціонерного товариства:

а) акціонерне товариство – це економічна система, юридично незалежна від її власників. Юридична незалежність корпорації визначає її стабільність і тривалість існування. Акціонери можуть входити і виходити з акціонерного товариства за власним бажанням, але корпорація володіє своєю власністю і укладає контракти від свого імені, а не від імені співвласників;

б) наявність достатньо сильного механізму залучення вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб;

в) можливість швидко перерозподіляти фінансові ресурси між різними сферами суспільного виробництва і концентрувати їх в галузях, що забезпечують найбільшу економічну ефективність використання капіталу;

г) обмежена відповідальність власників підприємства лише тією сумою грошей, яку вони вклали в капітал акціонерного товариства, тобто в межах вартості належних їм акцій. Їхнє особисте майно не ставиться під загрозу, навіть якщо акціонерне товариство збанкрутує.

Механізм включення вільних грошових коштів в єдиний капітал акціонерного товариства пов’язаний з випуском і продажем акцій.

Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, який свідчить про вкладення її власником певних грошових коштів в капітал акціонерного товариства і яка надає йому право на:

а) участь в управлінні підприємством;

б) отримання частки прибутку підприємства у вигляді дивіденду;

в) участь в розподілі майна у випадку ліквідації підприємства.

Суб’єкт, що випускає акції називається емітентом. Емітенти проводять підписку на акції з метою залучення грошових коштів для створення і розширення підприємства.

Той, хто придбає акції стає інвестором, це фізичні і юридичні особи. В ролі держателів акцій може також виступати і держава у вигляді якого-небудь органу державного управління.

Інвестори купують акції, переслідуючи наступні цілі:

1. Отримання доходу. Цей доход може виступати в двох основних формах.

Перша форма – отримання дивіденду. Дивіденд – це частка прибутку акціонерного товариства, що нараховується на одну акцію. Отримання дивіденду не гарантовано власникам акцій, тому що його величина залежить від двох факторів:

а) загального обсягу прибутку, одержаного підприємством;

б) від порядку розподілу прибутку, тобто від того, яка частка прибутку спрямовується на виплату дивідендів.

Прибуток, це основне джерело розвитку і розширення підприємства, тому певну частку прибутку необхідно постійно повертати у виробництво. Так наприклад, якщо збільшити частку прибутку, що повертається у виробництво, то, відповідно, зменшиться фонд виплати дивідендів, і навпаки.

Другою формою доходу акціонера може бути доход від збільшення курсової вартості акції.

Акція має два види ціни: номінальну і реальну вартість.

Номінальна вартість акції показує яку суму коштів вніс власник акції у статутний фонд акціонерного товариства. Вона вказується на акції.

В той же час продаж і покупка акцій не здійснюються суворо за її номінальною вартістю.

Акція продається за курсовою вартістю. Курс акції являє собою її ринкову вартість, тобто реальну ціну.

Так наприклад, якщо інвестор купив акцію по одній ціні, а через деякий час продає її по більш високій ціні, то в даному випадку, він отримає доход від підвищення курсової вартості акції, який дорівнює позитивній різниці між ціною продажу і купівлі.

Основним фактором, що визначає величину курсової вартості акції є рівень ефективності роботи акціонерного товариства.

Оскільки акції купуються для отримання від них доходів, остільки їхня реальна ціна прямо пропорційна величині одержаного дивіденду, яка прямо залежить від рівня ефективності роботи акціонерного товариства.

Я к бачимо з формули, курс акції також залежить і від рівня банківського відсотку, причому чим він вищий, тим нижча привабливість, а відповідно і ціна акції, тобто існує обернена залежність. Це пов’язано з тим, що власник вільних грошей має можливість вибору: або придбати на них акції, або вкласти їх в банк під відсотки.

2. Придбання або розширення права контролю за діяльністю акціонерного товариства.

Чим більшою кількістю акцій володіє акціонер, тим більшим може бути його вплив на роботу акціонерного товариства.

Кількість акцій, володіння якими дозволяє здійснювати контроль за діяльністю акціонерного товариства називається контрольним пакетом акцій. Його конкретна величина залежить від багатьох обставин. Класичний варіант – це 50 % + одна акція. Але, враховуючи розпорошеність акцій серед дрібних акціонерів, як показує світова практика, для цього достатньо володіти всього лише 20 – 25 % пакетом акцій акціонерного товариства.

Щоб краще зрозуміти порядок досягнення цієї мети необхідно знати, як побудоване управління акціонерним товариством.

Структура управління акціонерного товариства має такий вигляд:

а) загальні збори акціонерів – вищій орган управління;

б) спостережна рада акціонерного товариства обирається загальними зборами з числа акціонерів. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу АТ;

в) правління акціонерним товариством – виконавчий орган акціонерного товариства. До нього можуть входити не тільки співвласники, але і особи, які знаходяться з акціонерним товариством в трудових відносинах (менеджери);

г) ревізійна комісія – обирається загальними зборами з числа акціонерів для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства. (Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.91 р. Розд.2, гл. 1, ст. 24-49).

Підприємство, яке володіє контрольним пакетом акцій іншого акціонерного товариства, називається холдінговим чи холдінговою компанією. В свою чергу ці інші акціонерні товариства стають дочірніми підприємствами відносно до холдінгової компанії (материнської фірми).

Існують такі види акціонерних товариств:

1) відкриті акціонерні товариства (ВАТ), (АТ відкритого типу) здійснюють розповсюдження акцій шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

2) закриті акціонерні товариства (ЗАТ), (АТ закритого типу) – підприємства, на яких акції розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Акції можуть випускатися різних видів.

Їх прийнято класифікувати таким чином:

1 – за ступенем контролю зі сторони акціонерного товариства за їхнім оборотом, акції поділяються на:

а) іменні акції, вони містять інформацію про конкретного власника, а їхній обіг контролюється акціонерним товариством;

б) акції на пред’явника. На них не вказується прізвище власника і вони мають, як правило, необмежену свободу обігу.

2 – за ступенем надійності одержання дивіденду розрізняють:

а) прості або звичайні акції. Вони не дають гарантій їхнім власникам на одержання дивідендів. Це залежить від рішення загальних зборів і кінцевих результатів діяльності акціонерного товариства;

б) привілейовані акції дають певні переваги або навіть гарантії в одержанні дивідендів:

– першочерговість виплати дивідендів;

– встановлюється фіксований відсоток дивіденду до номінальної вартості акції незалежно від розміру поточних прибутків акціонерного товариства.

3 – за можливістю участі в управлінні акціонерним товариством розрізняють одноголосі, безголосі і багатоголосі акції.

а) одноголосі акції надають їхнім власникам по одному голосу на загальних зборах акціонерів;

б) безголосі акції не надають їхнім власникам права голосу при вирішенні питань на загальних зборах акціонерів. Як правило, привілейовані акції є одночасно і безголосими;

в) багатоголосі акції забезпечують їхнім власникам більше, ніж один голос на загальних зборах акціонерів.

Недоліки акціонерних товариств:

1) відносно високі затрати і великі труднощі пов’язані з процесом організації і припинення діяльності акціонерного товариства (наприклад, в Україні за законом період підписки на акції може бути до 6 місяців);

2) значне віддалення багатьох співвласників від реального управління підприємством. В такому випадку існує загроза, що менеджери не завжди належним чином керуються інтересами власників підприємства;

3) подвійне оподаткування прибутків акціонерного товариства: спочатку обкладається податком прибуток АТ, а потім – дивіденди окремо оподатковуються індивідуальним податком;

4) з суспільної точки зору в акціонерній формі закладені можливості бюрократизації управлінської діяльності і для деяких зловживань владою.