Періодичність

Періодичність означає регулярність випуску видань, що визначаються кількістю його чисел чи випусків за певний проміжок часу. У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серіальні.

Неперіодичне видання — це видання, яке виходить одноразово, продовження якого не передбачене.

Передусім це листівки, брошури, книги. До неперіодичних видань належать і книжкові видання у двох чи багатьох томах, або в двох чи кількох частинах. Такі видання наперед розраховані на певну кількість томів чи частин (у межах тому), випуск їх у світ, як правило, розтягнутий у часі і не регламентується чітко поділеними періодами появи кожного нового тому (частини). У державному статистичному обліку кожен том багатотомного видання фіксується як окреме видання.

Серіальне видання — це видання, яке виходить протягом певного часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків.

Серіальне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжуване.

Періодичне видання — це підвид серіального видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т. д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.

На відміну від періодичного, продовжуване видання виходить у світ без чітко визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Періодичні і продовжувані видання мають власний типологічний ряд. Його головними складовими є:

• газета;

• журнал;

• бюлетень;

• календар.

Характер інформації

Існує комплекс ознак, за якими відображаються особливості твору, що готується до друку. Йдеться про характер інформації, її призначення та спосіб викладу. У цій групі розрізняють видання за такими видами:

Наукові та науково-популярні видання

В основі текстового матеріалу наукових видань — результати теоретичних чи експериментальних досліджень одного або групи авторів у тій чи іншій галузі знань. Сюди належать також історичні документи, першо- чи передруки пам'яток культури, науки, літератури та мистецтва, доповнені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текстів. (Характерний приклад із недавніх набутків українського книговидання — популярні серед читачів серії "Пам'ятки історичної думки України", "Літературні пам'ятки України".)

Близькими до попередніх є науково-популярні видання. Оскільки призначаються вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є доступний, популярний стиль викладу. Звідси й назви серійних видань — "Популярно про складне", "Бесіди про науку", "Еврика".

Наукові видання мають такі підвиди:

• монографія (всебічне дослідження певної теми/проблеми, що належить одному чи кільком авторам);

• автореферат дисертації (авторський виклад основних положень самостійно проведеного дослідження, що подається на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук);

• препринт (попередня публікація матеріалів до виходу в світ видання, де вони будуть уміщені повністю);

• тези доповідей (повідомлень) наукової конференції, з'їзду або симпозіуму (друкуються у збірнику напередодні відкриття роботи наукового заходу);

• матеріали конференції, з'їзду або симпозіуму (друкуються доповіді, резолюції, рекомендації, які відображають підсумки роботи цього заходу;

• збірник наукових праць (індивідуальні або колективні статті, авторами яких виступають науковці, викладачі, аспіранти, здобувачі, студенти наукових установ, навчальних закладів чи наукових товариств).