1. Плющ п.П. Історія української літературної мови.- к.: Вища школа, 1971.- с. 225-230.

2. Курс історії української літературної мови / за ред. І.К. Білодіда. – К.: АН УРСР, 1958.- Т.1.- С.117-123.

3. Батюк Л.І. Лексика літопису Самовидця// Дослідження і матеріали з української мови.- К.: Вид-во АН УРСР, 1959.- Т.1.- С.24-36.

4. Жилко Ф.Т. Літературна мова ХVІІІ ст.- К., Л.: Рад. школа, 1948.- 22 с.

5. Житецький П.Г. „Енеїда” Котляревського у зв`язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст.// Вибрані праці. Філологія.- К.: Наук. думка, 1987.- С. 139-255.

6. Жовтобрюх М.А. Із досліджень фонетики української літературної мови першої половини ХVІІІ ст.// Наук. зап. Київ. пед. ін-ту.- К., 1948.- Т.7.- С.27-46.

7. Крижко О.А. Розвиток семантики побутової лексики українських літописів кінця 17- початку 18 ст. (назви їжі, напоїв, продуктів харчування). – К.: Міжнародна фінансова агенція, 1998.- 169с.

Методичні рекомендації

Видатним явищем у розвитку української прози кінця XVII - І пол. XVIII століть були так звані "козацькі" літописи. Авторами історико-мемуарної прози, або літописів, були переважно так звані військові канцеляристи, що були високоосвіченими людьми. Фактично військові канцеляристи були історіографами подій. До них належали Самійло Зорка, безпосередній канцелярист ставки Б.Хмельницького, записи якого для нас втрачені; невідомий козак-канцелярист, який увійшов в історію під ім'ям Самовидця; "найдосконаліший тип ученого канцеляриста того часу" Самійло Величко, автор переробки на "просте малоросійське наріччя” поеми польського письменника Твардовського "Wojna Domova"; літописець Григорій Граб'янка; полковий лубенський канцелярист Стефан Савицький.

У жанрі літописання спостерігаються 3 основні тенденції у використанні мовних засобів: 1) продовження традиції української книжної мови з виразною основою розмовної мови; 2) продовження традиції церковнослов'янської мови з виразними елементами народнорозмовної мови; 3) використання книжної української мови, майже без елементів церковнослов'янізмів і полонізмів, але з дуже помітною кількістю елементів російської мови. Прикладом творів першої групи є Літопис Самовидця, що описує події II половини XVII століття і початку XVIII ст. (кінчаючи 1702 р.), і Літопис С.Величка ("ЛЂтопись событий в Югозападной России в XVII вЂкЂ. Составил Самоил Величко, бывший канцелярист канцелярии войска Запорожского, 1720").

Як історичне джерело, найбільше значення з них має літопис Самовидця. Цей літопис охоплює період часу 1648-1702 років і описує події на Україні, починаючи від народно-визвольної війни, очолюваної Б.Хмельницьким і кінчаючи епохою Петра І. Прозвище "Самовидець" було дано авторові літопису П.Кулішем. Більшість істориків вважає, що літопис написаний генеральним підскарбієм Романом Ракушкою-Романовським. П.Житецький, не аналізуючи мови і стилю цього літопису, мимохідь зауважив, що розпочатий він був у XVII столітті, на що вказує мова літопису, яка становить звичайний тип книжної малоруської мови, тобто "простої" мови. Мова літопису Самовидця досить близька до малоросійської народної мови. Основну масу лексичного складу літопису Самовидця становлять слова тогочасної української розмовної або ділової книжної мови. Дуже помітною в лексиці літопису є домішка польських слів і виразів з деякою кількістю латинізмів.

Для синтаксичної будови літопису Самовидця характерне часте вживання дієприслівникових зворотів, що пояснюється специфікою книжної "простої" мови XVII століття, в якій синтаксична архаїка часто вживається в паралельному виражені предиката особовою формою дієслова або дієприслівником.

Літопис С.Величка - одна з найвидатніших пам'яток української прози. Цей твір містить виклад історичних подій від початку визвольної війни українського народу 1648-1654 років і до 1720 року; історичні події на Україні висвітлюються в широкому зв'язку з подіями в Західній Європі. Твір С.Величка має характер і літопису, і вченого трактату з історії, в ньому використані різноманітні українські і іноземні джерела. Автор не переказує, а вводить у свій твір в документальному вигляді листи Б.Хмельницького, листи інших історичних осіб, різні договори, статті, промови.

До хронологічного викладу історичних подій Величко вніс багато історичних переказів, народних легенд, віршів, оповідань. Кращими літературними елементами літопису є легенди і перекази про Б.Хмельницького.

Однак в синтаксисі, в лексиці та фразеології літопису С.Величка виразно проступають нові риси, нові тенденції розвитку на основі народноромовної мови.

Елементи живої української мови в Літописі Граб'янки (1710) спостерігаються лише в незначній мірі. Бажання досягти "високого" патетичного стилю спонукало автора до сильної стилізації під церковнослов'янську мову; навіть для свого часу ця стилізація в жанрі історико-мемуарної прози була вже в деякій мірі архаїстичною.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Які основні джерела написання літописів Самовидця, Г. Граб`янки, С. Величка?

2.Яка структура козацьких літописів?

3.Які стилістичні та лексичні особливості літопису Самовидця?

4.Які мовні особливості літописів С. Величка та Г. Граб`янки?

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ – колоквіум, тестові завдання.