3. Логіка та мова

Як було з’ясовано, що опосередкований характер мислення виявляється у тому, що людина, як правило, маніпулює не самими предметами, а їх знаками –посередниками і спроможність до цього дає непересічні переваги над тваринами. Людині досить отримати інформацію за допомогою знаків – дистанційно від об’єкта або навіть без його наявності в реальності (заздалегідь), обрати найдоцільніший спосіб поводження з об’єктом, його складовими або властивостями і вже тоді реалізувати алгоритм поведінки безпосередньо.

Мова – найтиповіша інформаційна, знакова система. Мислення виражається саме через мовлення і діяльність людини. Однак діяльність є надто різнорідною і жодна з наук не в змозі відслідкувати її в комплексі і розмаїтті проявів. Натомість мовлення є більш зручним індикатором мислення і може бути проаналізоване набагато легше. Іншими словами, логіка, досліджуючи мислення, відстежує досконалість саме мовних конструкцій.

Мовою називають будь-яку знакову систему, що виконує функції формування, збереження та передачі знань і є засобом спілкування між людьми.

Розглянемо поняття про знак стосовно мовлення докладніше.

Знак – матеріальний предмет (явище, подія), що виступає представником іншого предмета. Існує специфічна наука, яка набагато більш детально вивчає різноманітні знаки – семіотика. Розрізняють три різновиди знаків за характером їх відношення до об’єктів:

- значення знаків-копій повністю визначається тим предметом, якому вони відповідають. Наприклад, фотографії, відбитки пальців, репродукції тощо.

- знаки-символи фізично не пов’язані з відповідними об’єктами. Їх значення встановлюється переважно за умовною згодою. Наприклад, дорожні знаки, переважна білдьшість слів будь-якої мови.

- значення знаків-індексів повністю визначається тим контекстом у якому вони виявляються. Наприклад, стрілка годинника, показання термометра, положення флюгера, займенники («тут», «зараз»).

За іншим підходом, знаки поділяють на мовні і немовні. Як бачимо, мовні знаки, які, власне, і розглядає логіка, можуть бути або знаками-символами або знаками-індексами.

Одна з найважливіших функцій мовних знаків складається в позначенні ними предметів. Для цього слугують імена.

Ім'я – це слово або словосполучення, що позначає певний предмет. Предмет розуміється в широкому змісті. Ним може буди об’єкт, властивість, відношення, процес природний, суспільний, психічний тощо.

Кожне ім’я має значення (денотат) і зміст.

Значенням ім’я є предмет, який ім’ям позначається.

Зміст імені – це спосіб, яким ім’я позначає предмет. Спосіб реалізує всі суттєві ознаки предмета у даному контексті імені.

Наприклад, одне і те ж значення (предмет - конкретна людина) може виражатися різними іменами «Іванов І.М.», «мій викладач з логіки». Відповідно, значення матиме різний зміст – перше ім’я буде актуальне для, скажімо, бухгалтерії, бо воно є суто формальним, а друге – для студентів цього викладача.

Така схема може бути застосована до будь-якого мовного знаку.

Отже, характеризуючи загалом логіку, слід зауважити, що ця наука прагне дослідити структурні компоненти мислення, які відбиваються у мовленні, взаємозв’язок між ними, віднайти закони цього взаємозв’язку, ознаки саме вірного мислення і простежити спектр застосування цих теоретичних знань на практиці.