Ротавірусні гастроентерити

У високорозвинених країнах понад 60 % гострих гастроентеритів виклика­ють віруси з родини Reoviridae. Серед них домінують ротавіруси. Рід Rotavirus включає ротавіруси людини і віруси, що викликають діареї у тварин. Останні для людини непатогенні. Ротавіруси людини викликають, в основному, гастроентери­ти у дітей до трьох років і людей похилого віку. Збудник передається фекально- оральним способом при побутових контактах. Висока стійкість вірусів у зовніш­ньому середовищі сприяє розвитку спалахів гастроентеритів особливо в зимовий період (до 90 %). За білковими антигенами ротавіруси поділяють на 4 сероваріанти.

Матеріалом для лабораторної діагностики служать випорожнення і кров. Проби калу беруть у перші години і дні хвороби у стерильні пеніцилінові флакони і направляють до вірусологічної лабораторії в контейнерах із льодом. Готують 10­20 % суспензію в розчині Хенкса, центрифугують 30 хв при 3000 об/хв. Центри- фугат переносять у стерильний флакон, додають фреон 113 або 1000 ОД/мл пені­циліну і 500 ОД/мл стрептоміцину, вміщують у холодильник на 10-12 год. Кров для серологічних реакцій беруть у перші 2-3 дні хвороби і через 12-14 днів.

Лабораторна діагностика ротавірусних діарей ґрунтується на швидкому виявленні вірусів у випорожненнях за допомогою електронної та імунної елект­ронної мікроскопії, реакції непрямої гемаглютинації з антитільним еритроцитар- ним ротавірусним діагностикумом. Використовують також імуноферментний аналіз у твердофазному варіанті, реакцію коаглютинації, метод клонованих РНК- зондів і полімеразну ланцюгову реакцію.

У перші дні хвороби вміст ротавірусів у копроматеріалах досягає 10⁶-10⁸ в 1 г, тому їх виявлення при прямій електронній мікроскопії можливе без додатко­вої концентрації. Краплю досліджуваного матеріалу наносять на спеціальні плівки з нітроцелюлози і мікроскопують при збільшенні 50000.

Метод чутливий і надійний, дає змогу швидко виявити вірус і дослідити його морфологію. При виявленні 5-6 віріонів практично у кожному полі зору можна достовірно підтвердити діагноз ротавірусного гастроентериту.

##*

*

Рис. 89. Ротавіруси у фекаліях хворого.

Ще більше діагностичне значення має метод імуное- лектронної мікроскопії. Принцип її полягає в тому, що імун­ну противірусну сироватку додають до освітленої низько- швидкісним центрифугуванням суспензії фекалій, витри­мують 60 хв при кімнатній температурі і ще 12 год при 4 °С, потім центрифугують при 15000 об/хв для осадження вірус­них частинок та імунних комплексів. Осад ресуспензують у 2-3 краплях дистильованої води, контрастують у фосфор­но-вольфрамовій кислоті і досліджують під електронним мікроскопом. У препаратах виявляють характерні скупчен­ня ротавірусів (рис. 89). Висока ефективність методу прак­тично не залежить від вихідної концентрації вірусів у дослі­джуваних пробах.

Вірусологічні дослідження з метою виділення ротавірусів у культурах клітин або на лабораторних тваринах у рутинних вірусологічних лабораторіях не проводять.

Найбільш широко в діагностиці ротавірусних гастроентеритів використову­ють імуноферментний аналіз. Принцип його полягає в тому, що лунки полістиро- лових планшет спочатку сенсибілізують антитілами проти ротавірусів, а потім додають у них освітлену суспензію фекалій, інкубують 1 год в термостаті. Утво­рений в лунках комплекс антиген-антитіло після трикратного промивання фос­фатним буфером виявляють внесенням антиглобулінової сироватки, кон'югова- ної з ферментом. Після інкубації в термостаті додають хромогенний субстрат до появи забарвленого продукту реакції. Облік результатів проводять за допомогою імуноферментного аналізатора.

У невеликих лабораторіях досить часто проводять реакцію оберненої непря­мої гемаглютинації з використанням антитільного ротавірусного еритроцитарно- го діагностикуму. Вона проста за методикою постановки, хоч і менш чутлива в порівнянні з реакцією ензиммічених антитіл.

У практику лабораторної діагностики ротавірусних інфекцій впроваджують також тест коаглютинації для індикації ротавірусного антигену у випорожненнях хворих. На предметне скло наносять краплю зависі стафілококів (штам Cowan 1), сенсибілізованих ротавірусною сироваткою, і додають краплю освітленого цент­рифугуванням копроматеріалу. При наявності ротавірусів через 30-60 с виникає аглютинація навантажених антитілами стафілококів.

Дуже чутливим способом швидкої діагностики ротавірусних гастроентеритів є метод виявлення вірусоспецифічної РНК за допомогою молекулярної гібриди­зації. Він заснований на гібридизації мічених РНК-зондів, фіксованих на нітроце- люльозних фільтрах. Мічення здійснюють біотином або ферментом, що значно спрощує і здешевлює метод у порівнянні з радіоізотопними мітками.

Аналіз ротавірусної РНК, не зважаючи на його дорожнечу, все ширше впро­ваджується в практику, особливо після розробки методу полімеразної ланцюгової реакції. Остання є найчутливішим і специфічним методом діагностики, який, бе­зумовно, є діагностичним тестом нового покоління, так званим "золотим стандар­том". Однак постановка цієї реакції все ще вимагає високої кваліфікації дослід­ника, дорогих реактивів і складної апаратури.

Серологічна діагностика спрямована на виявлення специфічних антитіл у парних сироватках, взятих з двотижневим інтервалом. Для цієї мети використову­ють різноманітні нейтралізаційні або преципітаційні тести та непряму реакцію імунофлуоресценції. Але останнім часом найширше застосовують імунофермен- тний аналіз.

Раніше для серодіагностики широко ставили РЗК з використанням в якості антигену заздалегідь відібрані фекалії хворих на гастроентерит або ротавіруси телят. Але за своєю чутливістю і специфічністю вона значно поступається методу імуноферментного аналізу. Для виявлення специфічних антитіл до ротавірусів ставлять також реакцію гальмування непрямої гемаглютинації з парними си­роватками.

Гастроентерити у дітей можуть також викликати каліцівіруси, астровіруси і віруси Норволк. Всі вони виділяються з випорожненнями в перші 2-3 дні захво­рювання, не розмножуються в культурах клітин або слабко репродукуються без цитопатичної дії. Для лабораторної діагностики гастроенетеритів, викликаних даними вірусами, використовують, в основному, метод імунної електронної мікро­скопії. Інших методів діагностики, доступних для вірусологічних лабораторій, поки що немає.

т-і • • • 1 •••