2. Історизм, системність і комплексність як принципи наукового вивчення аудиторії електронних змі

ЗМІ як соціальний інститут безперервно змінюються та розвиваються відповідно до змін і розвитку суспільства. Тому при вивченні аудиторії електронних ЗМІ особливо важливим є принцип історизму – методологічний принцип розгляду будь-якого явища в його розвитку та трансформації.

Спеціальні дослідження аудиторії радіо розпочались у СРСР ще в 20-ті роки ХХ ст. Як зазначає А. Шерель, «від самого початку увага приділялася різноманітним групам слухачів (радіомовлення розвивалося як масовий засіб інформації, розрахований на всі верстви населення). Наприклад, особливим завданням за тих часів було вивчення тієї радіоаудиторії, котра тільки-но виникла – аудиторія села. Вважали, що займатися цим мали письменні люди (вчителі, лікарі, працівники культури та ін.)» [9, 390]. Внаслідок ряду політичних і ідеологічних причин, проводити соціологічні дослідження припинили в 30-ті роки, а відновили тільки на початку 60-х. Щоправда, протягом цієї тридцятирічної перерви інформація про аудиторію надходила через редакційну пошту, слухацькі конференції, в процесі живої журналістської практики, зі статистичних публікацій та інших джерел. Ясна річ, що за останні роки сталися значні зміни в складі аудиторії електронних ЗМІ та в її ставленні до ефірної інформації.

Які ж зміни аудиторії фіксуються в соціологічних дослідженнях, проведених за принципом історизму?

По-перше, соціальні зміни, які стосуються складу та структури аудиторії. При цьому вивчається як природна, іноді суттєва зміна поколінь (війна, екологічні, техногенні катастрофи тощо), так і досвід взаємин зі ЗМІ кожної генерації.

По-друге, кількісні зміни. Якщо аудиторія збільшується, то простої констатації мало. Необхідно простежити динаміку змін, межі та перспективи.

По-третє, соціально-демографічні зміни. Йдеться насамперед про реєстрацію коливань у співвідношенні чоловічого та жіночого населення, вікових груп. Замало зафіксувати зміщення меж соціальних груп (інтелігенції, селян, робітників тощо), слід простежити динаміку якісних змін самих соціальних груп у їх взаєминах із радіо та телебаченням. Наприклад, вивчити обсяг і структуру вільного часу представників різних соціальних груп.

По-четверте, технологічні зміни. Йдеться, скажімо, про збільшення доступу до інформації завдяки зростанню кількості радіоприймачів і телевізорів. Адже це впливає на час і характер сприйняття ефірної інформації.

По-п’яте, психологічні зміни. Внаслідок трансформації характеру сприйняття ефірної інформації, виникають різноманітні психологічні ефекти, реєстрація та пояснення яких необхідні для програмування сучасного радіомовлення. Наприклад, на сьогодні активно розвивається тенденція до інтимізації простору спілкування радіоведучого зі слухачами, наближення соціального спілкування до міжособистісного.

Регулярне вивчення аудиторії та втілення його результатів у практику електронних ЗМІ допомагають чітко співвідносити рівні розвитку суспільства як реципієнта і ЗМІ, що не повинні відставати чи випереджати, а спонукати аудиторію до інтенсивного розвитку. Отже, принцип історизму в вивченні аудиторії «втілюється в моніторингу аудиторних досліджень, тобто в безперервності, довготривалості, співвіднесеності наукового спостереження, що дозволяє робити оперативні прогнози, накреслювати перспективи, а найголовніше – постійно коригувати практику» [8, 398] електронних ЗМІ.

Принцип системності обумовлений тим, що і ЗМІ і аудиторія є структурами з певними властивостями та межами.

Дослідники аудиторії розглядають людину, як:

по-перше, реципієнта (слухача/ глядача), тобто тільки в одній із численних її ролей;

по-друге, представника певної групи, а не окрему особистість.

Але людина включена до складної системи – суспільства. При цьому безліч зв’язків і взаємин не потрапляє в поле зору дослідника специфічної проблеми. Власне, причини слухацької/ глядацької поведінки зазвичай знаходяться поза відносинами «слухач – радіо», «глядач – телебачення». Цю обставину слід враховувати, бо нехтування нею в практиці радіомовлення/ телебачення призводить до так званого «ефекту бумерангу», певних дисфункцій. Тому дослідники аудиторії електронних ЗМІ, як правило, намагаються з’ясувати ряд зв’язків і відносин, котрі на перший погляд не стосуються теми. Так, будь-які відомості про міру соціальної активності, систему цінностей, світогляд і світовідчуття (менталітет) різноманітних груп аудиторії дає зрозуміти, пояснити та спрогнозувати ті чи інші прояви конкретної аудиторної поведінки.

Отже, якщо зважити, що ЗМІ є частиною системи управління суспільства («четверта влада»), то стане зрозумілою обґрунтованість системного підходу до їхнього загального та конкретного аналізу.

Комплексність – неодмінна умова вдалого наукового дослідження аудиторії. Комплексність полягає:

по-перше, у розмаїтті об’єктів дослідження (статистичні дані про населення; думки, оцінки, сподівання, вимоги, уявлення, інтереси слухачів/ глядачів; тексти передач; постать журналіста, автора в його численних взаєминах із аудиторією);

по-друге, у використанні широкого арсеналу методів (опитування, спостереження, експеримент, тести, змістовий аналіз текстів (контент-аналіз), технічні методи);

по-третє, участі представників різноманітних наук (теоретики журналістики, психологи, статистики, лінгвісти, математики, соціологи, які застосовують поняття та підходи, притаманні цим сферам знань).

Завдяки цьому комплексність дослідження сприяє одержанню різноманітної та різнохарактерної інформації, що дозволяє робити глибокі висновки про важливі чинники поведінки аудиторії, зв’язки, які «вислизають» за умов іншого підходу.